Ім'я давно відомого в економічних колах підприємця Костянтина Григоришина прогриміло на всю Україну тоді, коли він посварився зі своїм колишнім партнером по енергетичному (й не тільки) бізнесу Григорієм Суркісом. «УМ» свого часу докладно розповідала про те, як упертого Григоришина, який не хотів поступатися власними обленерго, ні за що ні про що на очах у народного депутата Володимира Сивковича «пов'язав» міліцейський спецпiдрозділ, як його протягом кількох годин протримали зв'язаним на задньому сидінні «омонівського» автомобіля, як підкинули пістолет і пакет із підозрілим білим порошком, як... Словом, сьорбнув тоді російський громадянин Григоришин чималий ковток неприємностей. Згодом цю історію обговорювали у Верховній Раді, куди навіть викликали на килим керівництво МВС, нею обурювалася опозиція...

Всеукраїнський конкурс «Свічка у вікні» тривав з 1 серпня по 30 жовтня 2003 року в рамках програми «Уроки історії: Голодомор 1932—33 рр.» Міжнародного фонду «Україна 3000» (Фонд Віктора Ющенка). За цей період організатори конкурсу отримали 402 роботи. У конкурсі взяли участь 132 автори з 19 регіонів України віком від 6 до 63 років, до участі рішенням журі були допущені 338 плакатів, з яких було відібрано 63 кращі для публічного експонування під час підсумкової виставки (22 листопада — 10 грудня 2003 року) у приміщенні Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

І на берегах Дніпра, і на Апеннінах бідують споруди-«сестри». Відмінність у тому, що до майже 700-річної «італійки» не припиняється паломництво (щороку — сотні тисяч туристів), а 45-річна «запоріжанка» нікому не потрібна, нікого не цікавить. Але «діагноз» у них, вважай, ідентичний. Що ж до перспектив одужати...

Із цього велетня може напитися чаю близько двох тисяч осіб — габарити дозволяють вмістити в його череві 295 літрів води (або 24 відра). Над цим «дивом» дванадцятьом запорізьким майстрам довелося працювати близько трьох місяців, а його «спонсори», аби виготовити та привезти до столиці унікальний самовар (везли екземпляр у розібраному на три частини вигляді), мали розкошелитися на 10 тисяч доларів. Але, за словами автора проекту, генерального директора компанії «МТЦ-Запоріжжя» Ігоря Чепурного, ідея була того варта. Самовар «Соборний», як його назвали розробники, — найбільший діючий у світі: його висота — 175 сантиметрів, вага — 250 кілограмів (до речі, на виготовлення «пузаня» пішло півтонни латуні). Щоправда, фахівці тульського заводу «Штамп» — всесвітньо відомі виробники самоварів — свого часу виготовили більшу посудину, але це був лише сувенірний, муляжний екземпляр, а український самовар — діючий, працює він на дровах та вугіллі. Рекорд запоріжців вже зареєстрований у Книзі рекордів України. «Ми номінувати його на отримання титулу «Найбільший у світі діючий самовар» і реєстрацію у Книзі рекордів Гіннесса», — розповідає Ігор Іванович. Тому вже найближчими днями запоріжці збираються відправити у Лондон відеозаписи демонстрації самовара та необхідні дані.

«УМ» уже акцентувала увагу державних відомств на потребі організації експедиції на Запоріжжя. У статті «Доісторичний слон «валяється» в кар'єрі» йшлося про унікальну знахідку поховання південних слонів неподалік райцентру Токмак. Але у влади знайшлося лише кількасот гривень, аби розкопати деякі фрагменти для експертної оцінки «чудовиська», яке жило як мінімум два мільйони років тому.