Як відомо, після зміни керівництва Міністерства внутрішніх справ було реанімовано «справу В'ячеслава Чорновола», закриту колись за відсутністю доказів навмисного вбивства. У квітні за неї взялося Головне слідче управління МВС. Але нещодавно (18 липня) Генеральна прокуратура забрала у міліцейського відомства розслідування кримінальної справи за фактом загибелі лідера Народного руху, про що після тривалої паузи повідомила прес-служба ГП. Мотивація не уточнюється, але відомо, що «слідчі дії тривають», для цього створено слідчо-оперативну групу зі співробітників міліції й Служби безпеки.

Знімальна група телеканалу К-1 зробила спробу проникнути до будинку Кабінету Міністрів, щоб перевірити фаховість охоронців. «Нам цікаво було побачити реакцію охорони. Ми намагаємося зробити цікавий сюжет, і це буде цікавим штрихом до нього, — повідомив УНІАН головний редактор інформаційного мовлення каналу Ілларіон Павлюк. — Наскільки я зрозумів, охорона діяла професійно».

З виконанням власних обіцянок у нової влади спостерігаються певні проблеми. Йдеться не про глобальні питання виведення країни з економічної кризи та загального покращення добробуту громадян: бiльшiсть людей добре розуміє, що на це потрібен час. Однак, якщо слова розходяться зі справою на значно простіших та короткотермінових проектах, це змушує замислитися.

Учора Апеляційний суд Києва, розглянувши кримінальну справу про вибух 20 серпня 2004 року на Троєщинському ринку столиці, виніс вирок чотирьом обвинуваченим. Як передає УНІАН, Олександр Пастух (1981 р. н.), Сергій Значко (1982 р. н.), Дмитро Савченко (1982 р. н.) і Тарас Шведенко (1986 р. н.) визнані винними у скоєнні зазначеного злочину, через що мають відбути покарання у вигляді 14 років позбавлення волі кожен.

На помилках, як відомо, учаться: розумні — на чужих, менш розумні — на своїх власних. Нинішня влада, на жаль, у більшості своїх вчинків наразі тяжіє до другого. Але простір для «порозумнішання» ще є. Скажімо, вибори. Вони в історії нової владної команди будуть першими. І якщо вже чомусь у попередників і варто повчитися, то це — як не наступати принаймні на виборчі граблі. Президентські перегони-2004, початок яким заклали ще парламентські вибори-2002, яскраво довели: адмінресурс, прагнення «нагнути» всіх і вся, підкупи, «додаткові» сервери й зумисна плутанина у списках виборців до добра не доведуть. І наразі нова влада принаймні декларує розуміння того, як поводитися не слід. Утім без зовнішньої допомоги нам усе одно не обійтися, адже, по-перше, без незалежного контролю в будь-якому випадку завжди існуватиме спокуса у результатах щось «підправити», а по-друге, бюджет не гумовий...

Михаїл Саакашвілі як справжній грузин зустрів дорогих гостей з України по-особливому — одразу ж в аеропорту вирішив змінити попередню програму візиту Віктора Ющенка та його дружини і, посадивши у гелікоптер, повіз їх у Кахетію, на дачу неназваного РІА «Новости» бізнесмена. Кілька місяців тому він так само несподівано посадив у гвинтокрил нашу Юлю Тимошенко, щоб показати їй кавказькі краєвиди. Далі батоно Міхо повіз Ющенків в урядову резиденцію на курорті Боржомі, де глави держав урочисто відкрили спеціально відреставрований до цієї події історичний парк із джерелами. Там же Саакашвілі представив перед подружжям Ющенків міні-макет усієї Грузії і... запропонував вибрати ті місця, де вони хочуть побувати. А оскільки загальна тривалість візиту складала три дні, то, зрозуміло, його графік був насичений і дуже пізнавальний.

Коли у відомство приходить новий начальник і приводить на місце старої команди «своїх» людей, навряд чи йому варто дивуватися з того, що серед звільнених кадрів знайдеться чимало охочих помститися. Тому цілком природно, що в постреволюційній Україні ледве не щодня лунають гучні викривальні заяви «старих» високопосадовців, які втратили посади тільки через те, що служили старій владі. Іноді ці обурені сентенції є безпідставними і свідчать тільки про бажання їхніх авторів «наплювати в борщ» своїм наступникам, але іноді вони дуже навіть слушні і вказують новій владі на те, що в її домі таки далеко не все гаразд.

Подальшу долю України щодо її шансів стати повноцінним членом європейської спільноти Євросоюз визначатиме на початку грудня цього року. Хоча впродовж кількох місяців і до вчорашнього ранку вважали, що саміт «Україна—ЄС» відбуватиметься у жовтні. Заступник державного секретаря України Маркіян Лубківський на брифінгу в СП повідомив, що зміна дати саміту відбулася за спільним погодженням між Україною та Великою Британією, яка зараз головує в ЄС.