11 квітня 2011 року. Звичайний вечір понеділка. Тисячі людей поспішають з роботи, заповнений транспорт, затори на центральних вулицях — усі великі міста в годину пік схожі одне на одне. Мені треба їхати в центр, на Немигу, з пересадкою на станції метро «Жовтнева». Але щось раптом заважає, і замість метро я їду в інший бік на автобусі. Пам’ятаю, на годиннику було майже за чверть шоста, коли переносила зустріч із шостої сьогодні на опівдні завтра...

— Тобі ж їхати до центру 10 хвилин!

— Ой, щось сил нема! Дивно? Та сама знаю...

Коли автобус звертає з проспекту Незалежності (паралельно до нього якраз і йде в Мінську 1–ша лінія метро), мало хто з пасажирів звертає увагу на дивну річ. Проїжджа частина проспекту зовсім безлюдна, при цьому на тротуарах — натовпи народу. Пригадую, таке було, коли в 96–му році робітник якогось мінського заводу кинувся під потяг метро. Але тоді не працювало тільки метро. А зараз, як видно, не ходить наземний транспорт. Та й потім, далі шепоче мені щось на зразок внутрішнього голосу, в метро у нас останнім часом щомісяця НП. Постійно хтось як не на рейки падає, то раптово помирає на платформі. Багато страшних новин про метро...

— Напевно, аварія на проспекті, — каже хтось в автобусі позаду мене.

— Або знову перекрили, протестують проти дорогого бензину, — підтримує розмову інший пасажир.

— Та просто Лукашенко їде на якусь зустріч, ось і перекрили, — тоном знавця повідомляє третій.

Коли ми встигаємо від’їхати від центру досить далеко, мені дзвонять родичі з Польщі:

— Ти не в метро? Фух, слава Богу! Де решта наших?

— Та так, хто де... — я починаю щось розуміти. Метро. Погане самопочуття. Змінені плани. Так було і в день трагедії на Немизі в 99–му (коли під час тисняви в переході станції метро «Немига» загинуло 53 людини. — Ред.). Невже?..

— Ти що, не знаєш? У вас метро вибухнуло! По польському каналу тільки що в новинах сказали!

— Я ще не дивилася наші новини, але знаю наперед. Наші мовчать.

Уп’яте набираю номер своєї дочки. Телефон не відповідає. Я прошу родичку подзвонити з Польщі на доччин номер у мертвій тиші: нас слухає весь автобус. І раптом... дружне шарудіння пакетів, звуки розстебнутих «блискавок»: дістають телефони. «Маша/Саша/Наташа... Ти не в метро?! Слава Богу!..»

Приблизно так само, з невеликими варіаціями, шукала своїх рідних і друзів уся столиця. Та що там — уся Білорусь! Адже серед 15 загиблих і понад 200 поранених були жителі різних регіонів, навіть громадяни різних держав (постраждав і один громадянин України).

Вибух на станції метро «Жовтнева» прогримів о 17.54. Очевидці казали: у загиблих в метро дзвонили «мобілки».

У самопроголошеній Республіці Південна Осетія, яка була відірвана від Грузії внаслідок військової інтервенції Росії 2008 року, минулої неділі відбувся другий тур президентських ви­борів. А вже вчора центрвиборчком оголосив результати підрахунку 100% бюлетенів: новим главою республіки обрано колишнього керівника КДБ Південної Осетії Леоніда Тібілова. За нього віддали голоси понад 54% виборців, що прийшли на дільниці. Суперника Тібілова — омбудсмана Давида Санакоєва — підтримали 42,6% виборців. Голова південноосетинської ЦВК Белла Плієва повідомила, що явка на виборах становила понад 71%.

Минулої неділі в Єгипті сплив термін подачі документів на реєстрацію кандидатів на перших у цій країні вільних президентських виборах після повалення рік тому Хосні Мубарака. Нового главу держави єгиптяни обиратимуть 23–24 травня. Попередній список із 23 претендентів було оприлюднено вчора, остаточний оголосять наприкінці квітня. Бурю невдоволення в єгипетському суспільстві, яке нібито прагнуло «демократизуватися» (саме з такою метою проводили революцію), викликало те, що буквально в останні хвилини свою кандидатуру зареєстрував колишній глава служби розвідки Мубарака й один із його найближчих соратників Омар Сулейман.

Нинішній тиждень у Великій Британії присвячено пам’яті «Титаніка». Найвеличніший круїзний лайнер свого часу затонув у північній частині Атлантичного океану рівно сто років тому, в ніч із 14 на 15 квітня. У північноірландському Белфасті, на верфі якого корабель було збудовано, з понеділка стартував Фестиваль «Титаніка». По всій країні відбудуться концерти–реквієми, поминальні служби, виставки тощо. А позавчора з британського портового міста Саутгемптон вийшов у плавання круїзний лайнер «Балморал», який уже охрестили «Титаніком–2», хоч його пасажири й розраховують на щасливішу долю, ніж у їхніх попередників сторічної давності.

Якщо своєю заявою про «інформаційну атаку» проти «його скромної персони» й Російської православної церкви патріарх Кирил прагнув відновити довіру до скомпрометованої діями деяких її очільників РПЦ, то йому це не вдалося. Навіть навпаки — персона предстоятеля виявилася вляпаною в черговий скандал. Як уже писала «УМ», днями, поскаржившись на «потужну антицерковну риторику», Святійший Кирил (Гундяєв) принагідно заявив, що годинник «Брегет», який помітили в нього на руці під час візиту в Україну — це «колаж».

«Влада вже почала вбивати людей!», «Вони хочуть, щоб ми всі повиздихали!» — з такими криками мешканці Афін позавчора ввечері вкотре вийшли на демонстрацію протесту проти урядового пакету заходів, покликаного врятувати Грецію від дефолту. Цього разу заворушення спровокувала трагедія: вранці 4 квітня біля будівлі парламенту застрелився пенсіонер. У знайденій у кишені покійного записці 77–річний самогубець звинуватив у своїх негараздах владу, яка скоротила його й без того жалюгідну пенсію. «Після цього я став отримувати самі копійки, яких ніяк не ви­стачає на життя. Тому хочу покінчити з усім, перш ніж доведеться для пошуків їжі порпатися у сміттєвих баках», — написав дідусь.

Президент Сербії Борис Тадич учора оголосив, що подає у відставку. Термін його повноважень мав вичерпатися 15 лютого 2013 року, але тепер нові ви­бори глави держави можна буде провести одночасно з парламентськими — 6 травня. В оточенні Тадича заявляють, що таким чином було вирішено заощадити бюджетні кошти, проте експерти вважають: насправді глава держави вирішив перехопити ініціативу в опозиції, яка стрімко набирала популярність в останні місяці. До грудня рейтинг Тадича упав би ще більше, тоді як достроковою відставкою він привернув до себе симпатії ви­борців. І тепер, не виключено, не лише виграє дострокові парламентські вибори (він має намір балотуватися втретє, що дозволено Конституцією Сербії), а й допоможе Демократичній партії отримати більшість у парламенті.