Мінімальна зарплата віднедавна в планах народних депутатів набирає «симпатичніших» обрисів: парламент хоче її розмір урівняти з прожитковим мінімумом для працездатних осіб. Зараз ця диспропорція, до слова, виглядає так: мінімальна зарплата — 375 гривень, прожитковий мінімум для працездатних осіб (з 1 жовтня) — 505 гривень. Парламент вирішив змінити ситуацію і ухвалив у першому читанні, незважаючи на спротив Партії регіонів, рішення про наближення мінімальної зарплати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Знову невтішні статистичні дані: у серпні середня заробітна плата в Києві зменшилася на 1,2 відсотка у порівнянні з липнем і склала 1 тисячу 764 гривні на місяць. Як повідомляє прес-служба Київської міської державної адміністрації, у серпні середня заробітна плата загалом по Україні зменшилася проти липня на 0,5 відсотка. (До цього часу, нагадаємо, офіційна середня зарплата зростала). Найбільш низький рівень зарплат по Україні традиційно зафіксовано у Тернопільській області, де середня зарплата склала 723 гривні на місяць, зменшившись на 1,1 відсотка. Експерти прогнозують: далі — більше, така вже соціальна політика нового уряду.

Цей канал, прокладений через самісіньке серце Дунайського заповідника, попив чимало крові українським науковцям. Не один рік Національна академія наук України, екологи, іноземні експерти боролися проти його будівництва, пояснювали та аргументували: не буде від каналу «Дунай—Чорне море» жодної користі — лише шкода заповідній зоні та міжнародному іміджу України. Як у воду дивилися! Канал таки вирили, незважаючи на десятки тисяч (!) листів-звернень, протести 90 міжнародних організацій. Його дуже хотіли бачити екс-міністр транспорту Георгій Кірпа і екс-Президент Леонід Кучма. Удвох вони три роки тому хід «Дунай—Чорне море» урочисто відкрили. Однак нині канал не функціонує — програла-таки людина боротьбу з природою. Натомість є інші наслідки: на будівництво каналу витрачено майже 100 мільйонів державних гривень, Дунайському заповіднику завдано непоправних екологічних збитків, Україна різко погіршила свій міжнародний імідж. До того ж досі не заплачено грошей німецькій фірмі «Мебіус», яка вела днопоглиблювальні роботи у каналі, а тепер на Україну готується подати судовий позов. На доважок — ЮНЕСКО хоче позбавити Дунайський заповідник свого сертифікату — мовляв, Україна не виконала міжнародні зобов'язання з його збереження. Екологи кажуть: це означає, що більше українські заповідники не отримуватимуть сертифікати ЮНЕСКО, а фінансування екологічних програм міжнародними донорами суттєво скоротиться. Сорому не оберемося —такого ще не було з жодною державою! Як результат: немає ані грошей, ані каналу, ані відповідальних за його провал.

Уже за кілька днів українці не побачать скандально відому рекламу «Мама чому я урод» на своїх вулицях — Асоціація зовнішньої реклами ухвалила рішення демонтувати похмурі білборди, які закликають боротися з наркоманією. «Коли ми розміщували цей сюжет, то мали на меті дуже чітку цільову аудиторію, — коментує «УМ» рішення голова Асоціації Артем Біденко. — У першу чергу, це молодь, яка або може почати вживати наркотики, або може перейти з легких на важкі. Тому цей сюжет відповідає такій меті й психологічно (ми консультувалися з психологами молодіжних центрів!) він виконує свою роль. Однак ми не врахували однієї важливої речі: такий сюжет може образити деякі групи населення: зокрема, колишніх наркоманів, у яких є діти, — і вони можуть комплексувати через це. Наркозалежних вагітних, які можуть сприймати цю рекламу як заклик зробити аборт».

Із вересня у Криму почав мовлення перший кримськотатарський телеканал під назвою «АТР». Як повідомляє офіційний міський сайт Сімферополя, мовлення його вестиметься в Криму на 27-дециметровому каналі. Побачити кримськотатарські новини можна буде у Сімферополі, Сімферопольському районі, Саках, Євпаторії, Роздольницькому і Красногвардійському районах, також зона мовлення покриває частину Чорноморського, Джанкойського і Білогiрського районів півострова. Планується, що згодом охоплення мовлення телеканалу складе близько 80 відсотків території Кримського півострова.

Кабінет Міністрів Віктора Януковича поставив під сумнів низку «соціальних» постанов, яким «дали» життя два попередні уряди — Юрія Єханурова та Юлії Тимошенко. Йдеться, перш за все, про виплати малозахищеним верствам населення. Так, планувалося, що з наступного року випускникам-педагогам, які уклали договір про роботу на три роки в школі чи в училищі, будуть виплачувати так звані підйомні у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Тепер виконання цієї постанови під великим сумнівом — новий уряд дію її призупинив. Так само «заморозив» Кабмін й інші підвищення, запроваджені попереднім урядом: із 2007 року мала збільшитися мінімальна допомога самотнім матерям із 10 до 30 відсотків прожиткового мінімуму. А також із наступного року передбачалося, що допомога на дитину буде виплачуватися до того часу, доки юнаку чи юнці не виповниться 23 роки (це за умови, що дитина навчається у ВНЗ чи профтехучилищі). Зараз, нагадаємо, така допомога існує лише до досягнення дитиною 18-ліття.

Резонансні справи, особливо коли вони стосуються загадкових смертей відомих персон, в Україні розслідуються не вельми результативно, таке наше «селяві». З дня смерті видатного борця за Україну В'ячеслава Чорновола минуло трохи більше семи років, а остаточно з'ясувати, чи він загинув у ДТП з низкою прикрих випадковостей, чи його вбили в ретельно спланованій акції, ще ніхто не зміг. Торік кримінальну справу поновили, проте невдовзі вона знову була спущена на гальмах. І невідомо, як би все склалося, якби не 15-та річниця Незалежності та приурочене до неї відкриття пам'ятника Чорноволу.

В історії України було чимало синьо-жовтих прапорів — однаково важливих і по-різному символічних. Перші стяги у вікнах сміливих студентів і двоколори на флагштоках міських рад, перший державний прапор на Олімпійських іграх та чемпіонаті світу з футболу... Врешті перший у житті прапорець у руках кожного з нас — із різної нагоди. Але був іще один стяг, якому судилося зіграти символічну й дуже вагому роль у житті Української держави: величезний синьо-жовтий прапор, який внесли народні депутати 24 серпня 1991 року до сесійної зали Верховної Ради, аби тим самим засвідчити народження незалежної України. Ці кадри бачив кожен із нас: група депутатів заходить до зали, розгорнувши стяг: на першому плані — усміхнений, щасливий В'ячеслав Чорновіл, поруч — Іван Заєць, Володимир Яворівський, Микола Поровський... Далі було те, про що кожен знає, — хоча б зі шкільних підручників: 4 вересня того ж року над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 року він отримав статус державного. Почалася для нашого двоколора зовсім інша, вже «легальна», історія. А символічний стяг, якому судилося «очистити» сесійну залу Верховної Ради, на десяток років кудись подівся...

Довгоочікуваний пам'ятник В'ячеславу Чорноволу таки з'явиться у столиці — його обіцяють відкрити в переддень 15-ї річниці Незалежності України, 23 серпня. У такий спосіб влада збирається вшанувати Героя України, лідера Народного руху В'ячеслава Чорновола. Місце для монумента готується на розі вулиць Грушевського і Музейного провулку. Як повідомила «УМ» керівник прес-служби партії Народний рух України Світлана Русин, уже погоджено всі документи на розміщення пам'ятника. «Аби відобразити дух правди Чорновола, який жив у його розумі та серці, пам'ятник представляє собою стіну, із якої виходить В'ячеслав Максимович, — йдеться у прес-релізі прес-служби НРУ. — Iдея пам'ятника — розкрити незламність духу В'ячеслава Чорновола як людини, яка здатна подолати найскладніші перешкоди на шляху до кращого майбутнього. Героїчна постать пробиває мур життєвої сірості, одноманітності, долає перепони на власному шляху».

Після повернення на посаду міністра праці та соціальної політики Михайло Папієв одразу узявся «відчищати» своє ім'я, заплямоване скандалом із ветеранськими окулярами. Одне із перших повідомлень прес-служби Мінпраці від імені свого нового керманича було про те, що «сотні тисяч окулярів, призначених для ветеранів та інвалідів війни, які півтора року були під арештом на складах ТОВ «Українські окуляри» і, всупереч заявам урядовців позаминулого призову, нікуди не зникали, почали видавати адресатам». Наразі, за даними прес-служби, частину окулярів уже передано ветеранам Харківської області. Найближчим часом, як запевняє Папієв, скандальні окуляри отримають регіональні управління праці та соціального захисту населення у Дніпропетровській області та Криму.