Кам’яний різьблений саркофаг, де покояться останки князя Ярослава Мудрого, відкрили у присутності директора Національного заповідника «Софія Київська» Нелі Куковальської та провідного українського історика й антрополога, доктора історичних наук Сергія Сегеди. Науковці дістали дерев’яну скриньку з останками князя Ярослава та, як гадають, його дружини, а також... кілька старих радянських газет «Правда» та «Ізвєстія». Річ у тім, що гробницю Ярослава Мудрого науковці відкривають уже втретє. Останнього разу кістки князя забрали до тодішнього Ленінграда, а поки велися дослідження, почалася Друга світова війна. Повернули останки до Києва аж 1964 року, а разом із ними науковці поклали також і газети з публікаціями про свої дослідження і чорно–біле фото Софії того часу. Відтоді наука зробила кілька «семимильних кроків» вперед, і князя вирішили потурбувати ще раз — аби зробити йому аналіз ДНК.

Мій тато заплакав. За кілька днів він поїхав до Києва, аби провести в останню путь людину, яку бачив наживо, може, разів із п’ять за все своє життя. Я був вражений як ніколи раніше. Лише теленовини, телепроекти, ток–шоу, які відтак безупину перетирали одну й ту ж тему, дозволили мені, хлопчині–семикласнику, зрозуміти суть того короткого радіоповідомлення, яке змусило заплакати мого тата: «Ми перериваємо нашу програму, аби повідомити... Загинув В’ячеслав Чорновіл».

«Надзвичайна подія» трапилася ще у понеділок, 7 вересня, проте командування ЧФ РФ у найкращих традиціях радянсько–російської «воєнщини» до останнього намагалося приховати факт аварії, у якій, за деякими даними, постраждали люди. Пожежа, в результаті якої вигорів цілий відсік, сталася на флагмані ЧФ, гвардійському ракетному крейсері «Москва», який називають «убивцею авіаносців», він здатний нести ядерну зброю і не виходячи з бухти в Севастополі досягати своїми ракетами цілі в бухтах Стамбула. Корабель, який ще минулого року брав участь в агресивному «примушуванні до миру» Грузії, найближчі місяці чи й роки проведе, швидше за все, на ремонті, біля стінки Миколаївського суднобудівного заводу імені 61–го Комунара.

Пожежа спалахнула вчора, близько десятої години ранку в будівлі механо–складального цеху №83, де були, зокрема, лаки і фарби. Площа пожежі становила 300 квадратних метрів, а на місці працювали 16 пожежних машин. Тим часом із заводу, у напрямку від вулиці Грязнова до Південного мікрорайону, в аварійному режимі почали виганяти продукцію – автомобілі, стоянка яких була зовсім поруч з осередком пожежі.

Учора в Києві близько двох тисяч людей узяли участь у мітингу протесту, організованому Національним форумом профспілок України. Організатори запевнили, що мітингувальники представляють понад 150 підприємств із усіх регіонів України. У руках вони тримали гасла: «Поверніть нам зароблені гроші!», «Щоб ви жили на нашу зарплату!», «Депутатам наші зар­плати!», «Робітники не повинні платити за кризу!». Більшість учасників мітингу — молоді люди віком до 30 років. За словами організаторів, молодь змушена йти на радикальні заходи для того, щоб захистити права своїх дітей та батьків: «Ми не повинні платити за кризу. А наступна хвиля кризи, яка нас чекає до кінця року, буде ще жорстокішою». Занепокоєння профспілок викликає очікувана восени хвиля звільнень та невиплат зарплатні.

На Державному підприємстві Міністерства оборони України «Луганський авіаремонтний завод» (ЛАРЗ)освоїли капітальний ремонт головних вертолітних редукторів ВР–24, ВР–8А та ВР–14. Ця, на перший погляд, вузькоспеціалізована і рутинна новина насправді значуща для українського війська і зброярів і водночас показова для України. Нашій державі, вочевидь, не до власного війська, отож грошей на нову авіаційну техніку у Збройних силах не очікують щонайменше у найближчі роки. Тож єдина можливість збереження боєздатності в повітрі — ремонт і оновлення тих машин, які дісталися Україні у спадок від СРСР, а ремонтувати їх часто доводиться на заводах Росії, що узалежнює нашу обороноздатність від сусіда, відносини з яким останнім часом далеко не однозначні. Отже, здобуток луганських авіаційників можна вважати справжнім подарунком до 18–річчя Української держави: вони замкнули цикл капітального ремонту вертольотів родини «Мі», практично всіх, які стоять на озброєнні ЗСУ, відтепер їх ремонтуватимуть лише в Україні, держава платитиме власним робітникам, а сам «Луганський авіаремонтний» тепер може поборотися з росіянами за світові ринки.

Посилена опіка Заходу над українськими вартовими кордону зрозуміла, адже левова частка нелегальних мігрантів із країн Азії проходить і потрапляє до ситого «єврораю» саме з території нашої країни. Європейці з американцями зацікавлені, аби таких людей «відфільтровували» на території України, або вони узагалі туди не потрапляли. Інтерес зрозумілий, але чому б вітчизняним прикордонникам у часи кризи з нього не скористатися? Минулого року започатковано спільний проект міжнародної технічної допомоги «BOMUK–4 — Посилення прикордонного менеджменту: постачання спеціального обладнання для Державної прикордонної служби України». У межах цього проекту минулого тижня за участю Президента України Віктора Ющенка та голови Представництва Єврокомісії в Україні, посла Жозе Мануеля Пінту Тейшейри Державній прикордонній службі України надано 24 мобільні комплекси тепловізійного спостереження за кордоном на базі автомобіля «Фольксваген».

Бригадний генерал Мамука Курашвілі, який 7 серпня 2008 року заявив про те, що Грузія «вирішила відновити конституційний порядок у всьому регіоні» Південної Осетії, і цим, фактично, оголосив початок військової операції грузинської армії, призначений на посаду військового аташе у посольстві Грузії в Україні. Цю інформацію підтвердив у коментарі для «УМ» речник амбасади Бачо Корчилава: «Так, Мамуку Курашвілі справді призначено на цю посаду. Зараз він ще у Грузії, але найближчим часом приїде до Києва». До останнього часу генерал Курашвілі був заступником начальника Об’єднаного штабу Збройних сил Грузії. За даними тбіліської газети «Аліа», зміщення його з цієї посади і призначення до Києва пов’язане з кадровими перестановками в грузинському оборонному відомстві, які почалися після призначення нового міністра Бачани Ахалая.

Учора на запрошення свого польського колеги Президента Леха Качинського Президент України Віктор Ющенко з дружиною прибули до Польщі. І Ющенко, і Качинський у Варшаві наголошували на необхідності активізації спільних зусиль у процесі українсько–польського єднання та примирення. Проте вже сама програма візиту та емоції навколо неї у Польщі показали, що до загоєння давніх ран ще не близько, й створили дещо проблемне тло для зустрічі Ющенка та Качинського

Констатувати цей дивний факт довелося особисто міському голові Івано–Франківська Вікторові Анушкевичусу. «Відповідно до рішення судів, відкрито виконавче провадження... Заблоковані всі рахунки (міськвиконкому), без винятку», — заявив він позавчора. Як пояснив градоначальник, свого часу один із підприємців міста незаконно побудував житло, 50% якого «благородно» передав на баланс міста. Не переймаючись законністю житла, його одразу розподілили між людьми у квартирній черзі, які отримали ордери на нові помешкання і справили новосілля. Аж тут підприємець пошкодував і вирішив забрати своє благородство назад. Він подав до суду на виконавчий комітет міськради, аби останній компенсував вартість наданого житла. Тоді суд і арештував усі рахунки виконкому.