На початку лютого вітчизняні медики попереджали, що без додаткового щеплення проти кору та краснухи Україну невдовзі «накриє» хвилею епідемії. І станеться це як не у 2010, так у 2011 році. Представники МОЗ пояснили, що припинення масштабної кампанії з додаткової імунізації (через занадто велику недовіру людей) не дозволило «виростити» імунітет до цих інфекцій у найбільш вразливої вікової групи. За словами директора Департаменту материнства, дитинства і санітарного забезпечення МОЗ Раїси Моїсеєнко, якщо ситуація найближчим часом не зміниться, то інфекційні відділення лікарень будуть приймати тисячі пацієнтів із діагнозом «кір» та «краснуха», а сотні людей перебуватимуть у важкому стані й потребуватимуть невідкладної допомоги.

Київська школа № 168 дуже відрізняється від решти загальноосвітніх закладів міста. Три роки тому керівництво школи вирішило запровадити інклюзивну форму освіти, коли хлопчики й дівчатка з діагнозом ДЦП навчаються в одних класах зі здоровими дітьми. Учителі школи самі розробили та впровадили проект інклюзії, де врахували всі необхідні аспекти навчання дітей із фізичними вадами. Спеціальні класи з обов’язковими спальнями, коридори з поручнями, чітко визначена ширина дверей, особливі умивальники — це не повний перелік корисних нововведень.

Пристрастям, які сьогодні точаться навколо закону про підвищення акцизу на тютюн в Україні, можуть позаздрити деякі голлівудські стрічки. Річ у тім, що законопроект 4202, ухвалений у першому читанні тиждень тому, дуже подобається борцям із палінням. Лікарі, які щодня рятують від смерті хворих на рак легенів, інсульт, інфаркт тощо, закликають народних депутатів проголосувати за закон у другому читанні — на засіданні, що відбудеться 31 березня. А представники тютюнової індустрії готові на все, щоб не платити більше, тому хочуть зірвати прийняття документа.

За чинним законодавством, кожен власник закладу громадського харчування мусить відвести не менше половини площі ресторану, кафе чи бару для осіб, які не курять. Утім на практиці гуманне рішення дуже часто не виконується: як у невеличких кафешках, що мають одну залу, так і в дорогих ресторанах, де символічний кордон між «столиками для курців» та «столиками для некурців» пролягає в повітрі. Та й на роботі в багатьох із нас палять не у спеціально облаштованих місцях, як того вимагає закон, а в коридорі, біля ліфта, на сходах чи просто в кабінеті — «на радість» усім некурцям. Чому так і чи можна якимось чином захистити права українців на повітря, вільне від тютюнового диму?

Бабуся–жебрачка снідає біля смітника. На металевій решітці лежить купа пожмаканих недопалків. Лікар уважно оглядає пацієнта. Крізь благеньке віконце назустріч одна одній тягнуться дві руки... Розглядаючи ці фотографії, зроблені студентами медичних вузів України, не відразу розумієш, яким чином сюжет пов’язаний із темою виставки — «Туберкульоз. Стоп–кадр». Але після розмови з авторами робіт і фахівцями галузі фтизіатрії та пульмонології, які прийшли на відкриття виставки, стає все ясно.

Місяць тому матері 35–річного Олександра встановили діагноз «рак». Фа­хівці призначили дату операції та розповіли, що після видалення пухлини жінці треба буде пройти курс хіміотерапії. Відразу попередили: шукати медикаменти родині, швидше за все, доведеться самостійно. Адже в лікарні швидко закінчуються препарати, закуплені за бюджетні гроші. І невідомо, чи вистачить цих запасів для всіх пацієнтів. «Тому, якщо маєте можливість, придбайте ліки самостійно чи знайдіть спонсора, який би оплатив лікування», — порадив Олександрові онколог.

Днями на російському інтернет–порталі РІА «Новості» з’явилося повідомлення про те, що Саудівська Аравія відмовилася визнавати медичні дипломи українців і фахівців з інших країн, які здобули освіту в Україні. За інформацією агенції, таке рішення ухвалили учасники засідання Ради з питань медичної спеціалізації, яке проходило в столиці Королівства під головуванням тамтешнього міністра охорони здоров’я. Учора «УМ» звернулася по коментар до представників українського МОЗу і з’ясувала, що наші посадовці самі дізналися про «дипломну проблему» зі ЗМІ.

Нині в Україні живе 16 тисяч дітей із діагнозом ДЦП. Хтось із них погано ходить, деякі пересуваються тільки з підтримкою, чимало не може підвестися з інвалідного візка. У таких дітей виникають проблеми з мовленням і слухом, їм буває важко вивчити найпростіші приклади з таблиці множення чи запам’ятати, що імена слід писати з великої букви. Але нерідко ці добрі, щирі й безхитрісні діти несуть у цей світ великий талант. Та ще й такий, що не кожній здоровій людині дається. І добре, коли батьки «особливих» хлопчиків та дівчаток роблять усе можливе і неможливе, щоб дати цьому таланту розквітнути — всупереч жорстоким прогнозам лікарів.

У Київській школі № 168, де навчаються і «звичайні» діти, і малюки з діагнозом ДЦП, ніхто не тицяє пальцем у дівчинку, яка пересувається на візочку, і не дражнить учня, чиї слова не завжди можна розібрати. Річ у тім, що три роки тому керівництво школи вирішило запровадити інклюзивну форму освіти (себто навчання дітей із ДЦП разом із здоровими у звичайних класах). Сьогодні у школі навчаються 38 дітей із особливими потребами, з них 17 пересуваються на візках і потребують постійного догляду. Тож не дивно, що саме в цій школі відбулося нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу творчості для дітей із діагнозом ДЦП, який проводився в рамках спільної програми Фонду «Україна 3000» і компанії «ТНК–ВР Коммерс» «Радість дитинства — вільні рухи».

Напередодні Всесвітнього дня глаукоми, який світова спільнота відзначає 12 березня, на території Києво–Печерської лаври з’явилися провідні лікарі–офтальмологи України, щоб улаштувати акцію для студентів та викладачів Київської духовної академії та семінарії (КДАіС), лаврських монахів і прихожан. Упродовж дня всі бажаючі могли безкоштовно виміряти внутріочний тиск і таким чином з’ясувати, чи не почався в них розвиток небезпечного захворювання. А після обстеження представники духовенства потрапили на професорську лекцію, з якої дізналися про причини виникнення глаукоми, її перші симптоми, методи лікування та способи профілактики. Скільки людей завдяки акції вперше дізналися про свою хворобу? Для чого священнослужителям — з їхнім уявленням про Божествену природу людини — розбиратися в будові ока й володіти «таємницею райдужного кола»? Відповіді на ці та інші запитання журналістка «УМ» почула, побувавши на території Лаври.