Приїхавши до «постреволюційної» України, відомий філантроп і мільярдер Джордж Сорос мав нагоду відчути принаймні одну перевагу «помаранчевого ладу»: цього разу йому вдалося вберегти костюм від майонезу. І хоча неподалік від маршрутів американського гостя журналісти з тривогою помічали великий білий автобус «Братства» (саме ці молодики під керівництвом Дмитра Корчинського й «патронатом» тодішнього голови кучмівської АП Віктора Медведчука облили Сороса під час його візиту до України в березні минулого року), очевидно, це був звичайний збіг обставин. Звісно, доки нога мільярдера не ступила на борт літака, ризик якої-небудь «продуктової» атаки залишався, але навряд чи комусь вона була потрібна. Одні вибори вже завершилися, інші ще не почалися, тому навіть затяті ненависники Сороса — комуністи — робити собі піар на поливанні містера Джорджа словесним чи реальним брудом не стали. І, дивлячись інформаційні випуски новин, де про приїзд фінансиста-філантропа говорили зі стриманим задоволенням, навіть не вірилося, що ще якихось вiсiм місяців тому на нього бризкали слиною з усіх «головних» «кнопок» телевізора.

Новій владі зараз таки справді складно. І хоча помилок та прорахунків на шляху до побудови не позірно, а реально демократичної й правової держави без корупції, хабарництва й бандитів у владних кабінетах не бракує, хочеться сподіватися, що щире бажання й професіоналізм допоможуть «помаранчевим» виборсатися з викопаної кучмами-януковичами ями й розгребти залишені попередниками завали. Чи вдасться? Поки що є принаймні шанс якщо не виправити вже зроблені помилки, то хоч навчитися більше їх не припускатися. Щонайменше в кадровому плані. Адже за умов, коли більшість секторів економіки зяє дірками, а добряче «пошарпаний» соціальними виплатами бюджет кров з носа потребує наповнення, кадри вирішують якщо не все, то дуже багато. Особливо якщо йдеться про установи, через які проходять великі державні гроші.

Обіцяний бензин «по 3,20» з'явився, черги до автозаправок розсмокталися, і словосполучення «бензинова криза» потроху зникає з газетних шпальт і телевізійних випусків новин. Але неприємний осад на душі й страх перед бензиновим «голодом» залишається. Бо як би влада не заспокоювала народ і кого б не звинувачувала в проблемах із пальним, автомобілісти добре затямили головне: від повторення кризи вони не застраховані. Зрештою, не приховували цього й можновладці, наголошуючи, що розв'язання проблеми має бути комплексним і на перспективу, а не локальним у часі й просторі.

Хто сказав, що підсніжники не пахнуть? Може, десь воно так і є, а на українських теренах у цих перших весняних квітів чітко виражений аромат нафти. Хоча пересічний автолюбитель швидше назве той запах радше бензиновим. А ще точніше — ароматом бензинової кризи... На такі поетичні порівняння надихнули слова Віктора Ющенка, який, спілкуючись із представниками російських нафтових компаній, красиво виснував щорічну взаємозалежність українських нафтових проблем із появою перших підсніжників. Слушно зазначивши, що нам така ситуація вже набридла.

Бензинова криза, в якій так несподівано для «пересічних» споживачів цього палива опинилася Україна, може мати, як мінімум, один позитивний наслідок: ми нарешті вирвемося із нафтової залежності від Росії. Звісно, це ще вилами по воді писано, але очевидно, що в української влади принаймні з'явилося нарешті таке бажання. Не менш позитивним наслідком може бути й будівництво нового нафтопереробного заводу (якщо вірити Прем'єру, щось таке планується в Одесі) з глибиною переробки ледве не до 80 відсотків. Зараз, як стверджують експерти, глибина нафтопереробки становить близько 50 відсотків. Тобто з літра нафти у кращому випадку виходить півлітра бензину...

Іванові Різакові в лікарні лежати не нудно — там його розважають вірні соратники Михайло Добкін та Нестор Шуфрич (із останнім точно не знудишся). До того ж пана Івана не можуть не тішити лаври Бориса Колесникова: його (Різака), як і колишнього голову Донецької облради, вже також починають захищати бабці з плакатами й пікетники з наметами. Словом, справді резонансна справа. Тож цілком природно, що навіть на прогулянці у Пирогові Прем'єрці Юлії Тимошенко довелося відповідати на запитання журналістів про своє ставлення до цієї справи.

На «цінниках» біля автозаправок — самі прочерки. Дарма автомобілісти з надією мотаються з одного на інший кінець міста в пошуках бензину: у найкращому випадку пощастить натрапити на якусь АЗС, де, крім нижнього рядка із дизельним пальним, заповнені ще й верхні цифри цінової таблички. Там — найдорожчий і «найелітніший» бензин А-98, який зазвичай у власників чогось скромнішого за «Майбахи» з огляду на високу вартість не котується. Але сьогодні (змальовану ситуацію журналісти «УМ» спостерігали вчора, проте сумнівно, щоб до сьогодні вона суттєво змінилася) літр пального по 4 гривні 10 копійок і вище теж вважається за щастя, про що свідчать довжелезні черги «залізних коней» навпроти заправок, де є хоч 98-й. «Ех, знати б, де вона бачила ту заправку!» — чухає потилицю дядько зі старенького «Опеля» у відповідь на глузливе: «Юля вчора сказала, що бензин на заправках є!».

«Сєрьожа, осторожно, тут бєшеная лошадь!» — з притиском каже у прихований мікрофон один із численних охоронців між натовпу в Музеї народної архітектури й побуту. Сюди, на околицю Києва, в селище Пирогів, у неділю приїхав уряд на чергову свою публічну прогулянку. Для Юлії Тимошенко це другий такий захід — після зимового катання на ковзанах, і порівняно з Льодовим стадіоном ужито значно більших заходів безпеки. Про похід уряду з нагоди ста днів діяльності знало дуже багато не лише журналістів, крім того, над столицею нарешті пригріло сонце, тож у музей із хатками-вітряками й без «урядового» приводу рвонули тисячі киян та гостей міста.

Про примирення між вояками УПА й ветеранами Радянської армії, про виплати на новонароджених і кількість робочих місць, про другу державну мову й Кримську автономію, про Колесникова («репресії») і бандитів («коли їм будуть тюрми») — це далеко не повний перелік запитань, на які мужньо й терпляче відповідав Віктор Ющенко у прямому ефірі одразу трьох телеканалів: ICTV, СТБ і «Нового». Усі вони належать до групи впливу зятя екс-Президента Леоніда Кучми, Віктора Пінчука. ICTV відповідав за «живу» частину: забезпечив главі держави інтерв’юера (ведучу телеканалу Іванну Коберник), а громадянам — чотири екрани на площах Донецька, Києва, Сімферополя і Львова.

Українські правоохоронці перейнялися долею колишнього «губернатора» Сумщини Володимира Щербаня, який, «сердега», блукає десь по світах без своїх самоварів («УМ» уже розповідала про те, що Володимир Петрович виявився великим цінителем цього «посуду» й назбирав колекцію з близько сотні раритетних екземплярів), і вирішила якнайшвидше повернути екс-посадовця до його колекції. Тож учора, згідно з відповідною постановою прокуратури Сумської області Міністерство внутрішніх справ України оголосило Щербаня в міжнародний розшук. Як повідомляє департамент зв'язків із громадськістю МВС, Зарічний місцевий суд Сум дав згоду на затримання Володимира Щербаня і доставку його до України.