День Києва вже 13-й рік поспіль розпочинається з «Пробігу під каштанами» — спортивно-благодійної акції, кошти від якої ідуть у Центр дитячої кардіохірургії МОЗ України. Перед стартом «мама» пробігу, директор рекламної агенції «Діала» Ірина Кузнєцова, яка започаткувала цю традицію, чомусь виглядала не надто радісною. На запитання кореспондента «УМ» Ірина Вікторівна пояснила: її непокоїть, що кількість учасників буде значно меншою, ніж рекордний показник минулого року (1850). А все через те, що цього разу «під каштанами» не бігала команда Utel, яка раніше виставляла на старт до 600 «спортсменів».

Заграву цієї великої пожежі, що спалахнула на летовищі села Широке біля Запоріжжя, було видно за кількадесят кілометрів. Горів орендований підприємцем склад лако-фарбувальних матеріалів. Тож на місці пригоди вогнеборцям довелося діяти в умовах імовірного вибуху легкозаймистих речовин. Водночас існувала загроза займання двох десятків літаків Ан-2 і гелікоптерів Мі-2, що належать Центру льотної підготовки, а також для сотні навчальних літаків.

Уже втретє українська столиця святкуватиме цьогоріч День Європи. Хоча сам Старий Світ відзначає його понад півстоліття. Усе почалося 9 травня 1950 року, коли французький міністр закордонних справ Роберт Шуман виступив із декларацією, якою закликав поставити крапку в давній ворожнечі між Францією та Німеччиною. Ця промова, власне, й стала першим кроком на шляху до об'єднаної Європи. Нині День Європи шанують як символ успішної моделі мирного і партнерського співробітництва між державами, яка базується на спільних цінностях та інтересах. Окрім Києва, в Україні європейські дні відзначатимуть Одеса, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя і Вінниця.

Ще у 1672 році вихованець Києво-Могилянської академії, автор «Хроніки» Теодосій Сафанович написав: «...кожному потрібна річ про свою Вітчизну знати й іншим питаючим сказати, бо свого роду не знаючих людей за глухих почитають». Сьогодні складається враження, що насувається суцільна глухота суспільства.

Коли революціонери-«нашоукраїнці» стояли на трибуні майдану Незалежності, вони нам здавалися загадковішими, складнішими. Коли ж вони почали говорити, стали схожі на напівінтелігентів, як їх називав Достоєвський.
Така розумна газета, як «Україна молода», надрукувала інтерв'ю з Романом Безсмертним («людей із таким рівнем організаторських здібностей... в українській політиці мало»). Новий вождь із клинцюватою борідкою розповідає про власне бачення «світлого майбутнього».

Під час відвідин Запоріжжя у серпні лідер «Нашої України» запевнив журналістів, що місто козацької слави незабаром матиме унікальний храм Пресвятої Матері Покрови: досі жоден інший в Україні не облаштовувався електронними дзвонами. Комп'ютерні технології переберуть на себе функції традиційних дзвонарів. Символічно, вважає Віктор Ющенко, що новий храм буде важливою складовою історико-культурного комплексу «700-річний запорізький дуб».

Поступово, крок за кроком, починаючи з другої половини 90-х років уже минулого століття, правоохоронні органи та інші силові відомства незалежної України почали дедалі активніше втручатися у політичні процеси в державі. Але якщо раніше це питання не набувало певних обов'язкових ознак у діяльності «силовиків» і мало періодично-тимчасовий характер (час від часу), то, починаючи з приходу до керівництва Адміністрацією Президента Віктора Медведчука, а згодом — Миколи Білоконя у Міністерство внутрішніх справ та Ігоря Смешка — в Службу безпеки України, політична спрямованість чітко й стрімко почала вкарбовуватися в повсякденність структур, які ми звикли відносити до правоохоронних.