8 травня 1938 року політбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення «Про складання нового українського правопису». Українська мова мала стати більш схожою на російську. Це був черговий (і не останній!) крок, спрямований проти т.зв. «українізації». Керована з Москви «контрукраїнізація» розпочалася одночасно з Голодомором. Першою її жертвою став нарком освіти Микола Скрипник (звільнений з посади, він ще кілька місяців намагався чинити опір, але 7 квітня 1933 р., коли на політбюро ЦК КП(б)У почалося обговорення його листа, залишив засідання й застрелився у своєму кабінеті). Перед тим на його місце було призначено Володимира Затонського, а першим заступником наркома — Андрія Хвилю, який уже 24 квітня 1933 р. надіслав до політбюро ЦК КП(б)У доповідну записку з питань мовознавства, в якій звинувачував Скрипника у сприянні буржуазно–націоналістичному підходу в питаннях створення української наукової термінології. Невдовзі журнал «Більшовик України» надрукував статтю Хвилі з красномовною назвою «Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті». Справа Петра І та Катерини ІІ опинилася в надійних більшовицьких руках.

Уже дві спроби створити правлячу коаліцію в обраному на позачергових виборах минулої неділі парламенті Греції виявилися марними. Спершу уряд намагався сформувати Антоніс Самарас — лідер партії «Нова демократія», яка набрала майже 20% голосів і має 108 парламентських місць. Для створення більшості з партнером по попередній коаліції, соціалістичною ПАСОК, «новим демократам» не вистачає лише трьох мандатів. Знайти стільки «тушок» переможцям виборів не вдалося, як і вмовити котрусь із менших парламентських сил приєднатися до коаліції повним складом — усі інші сили, що пройшли до законодавчого органу, виступають проти підтримуваного «НД» і ПАСОК плану виконання жорстких умов Євросоюзу, необхідних для надання Греції міжнародної фінансової допомоги.

Війни, кризи, неспокій — хоч би що відбувалося в світі, Олімпійські ігри мають відбуватися за розкладом. Тож поки в Афінах нервові грецькі парламентарії вчора вкотре марно намагалися сформувати коаліцію, у стародавній Олімпії, в атмосфері спокою й урочистості відбувалося традиційне священнодійство запалення Олімпійського вогню. Перед руїнами храму Гери, поряд зі стародавнім стадіоном, верховна жриця зловила промені вранішнього сонця у спеціальне параболічне дзеркало, підпаливши від цих священних іскор смолоскип, що вирушить до столиці цьогорічної, ХХХ Олімпіади — Лондона.

У багатостраждальній Сирії вчора о 7:50 пролунало одразу два потужних вибухи. Напад стався у ранкову годину пік у районі Казаз у столиці країни Дамаску, коли його мешканці йшли на роботу, а діти — в школу. За даними влади, в результаті теракту (а саме на неназваних терористів офіційний Дамаск покладає відповідальність за трагедію) загинуло 40 людей і щонайменше 170 зазнали поранень. На кадрах, які транслювали з місця інциденту державні телеканали Сирії, видно десятки обгорілих машин. Як повідомляє «Євроньюз», неподалік від місця події розташована штаб–квартира сирійської розвідки.

На поверхні Сонця утворилася група величезних плям, повідомляють науковці НАСА. Це означає, що найближчими днями слід очікувати сильних магнітних бур, які матимуть негативний вплив як на людське самопочуття, так і на функціонування систем супутникового та радіозв’язку, GPS–навігаторів тощо. І що ближче до полюсів, то ці перешкоди будуть сильнішими.

«Я пишаюся тим, що зміг знову дати людям надію», — скромно виголосив новообраний президент Франції Франсуа Олланд перед своїми прихильниками на площі Бастилії в Парижі, коли вже стало очевидно, що саме він на наступні п’ять років оселиться у Єлисейському палаці. Попередній очільник держави Ніколя Саркозі, який, попри рейтингове відставання, до останнього сподівався наздогнати суперника, був змушений визнати свою поразку. Ще увечері в неділю, невдовзі після закриття виборчих дільниць і оголошення результатів екзит–полів, він зателефонував Олланду, щоб привітати з перемогою. Станом на вчора по обіді остаточних підсумків голосування ще не оприлюднили, проте вже було очевидно: кандидата від опозиційної Соцпартії підтримали майже 52% французів, що прийшли на виборчі дільниці, чинного главу держави — трохи більше 48%. Явка становила понад 81% — люди так хотіли проголосувати, що терпляче вистоювали у досить довгих чергах до дільниць.

Результати дострокових парламентських виборів, які відбулися минулої неділі у Греції, посіяли в країні ще більшу невпевненість у майбутньому. Під час кризи влада зазвичай програє — у Європі ця тенденція останнім часом особливо помітна. Найпроблемніша з країн Євросоюзу не стала винятком: лівоцентристська ПАСОК (Соціалістична партія) та правоцентристська «Нова демократія», які сформували проєвропейську антикризову коаліцію в листопаді минулого року, у загальному підсумку програли меншим політичним силам, які виступають проти жорсткої економії. За результатами підрахунку 99,7% бюлетенів, «Нова демократія» посіла перше місце — майже 18% голосів, що дає їй 108 із 300 парламентських мандатів. ПАСОК із 13% прийшов до фінішу третім, отримавши 41 місце в парламенті. Для більшості колишній коаліції не вистачає принаймні двох депутатів...

Минула неділя в Європі стала справжнім днем виборів. Окрім Греції, новий парламент обирали також вірмени, а громадянам Сербії випало обновити одразу всю владну вертикаль: там одночасно відбулися і парламентські, і президентські, і вибо­ри до місцевих органів влади.

«Потєрпі, всьо лучше, чєм в Москвє», — заспокоює мати хлопчика років десяти, затиснутого натовпом у київському метро в недільну «годину пік». Москвичів на вулицях Києва цими днями багато як ніколи. «Усі намагаються кудись утекти з міста й дітей вивезти, бо інакше доведеться сиднем удома сидіти — весь центр Москви перекрито, машиною не проїдеш, метро й громадський транспорт ходить обмежено. І неспокійно — всюди повно поліції!» — пояснює інша втікачка з Білокам’яної.

Перекриті й запруджені правоохоронцями вулиці та станції метро, прискіпливий огляд усіх «підозрілих», помиті ледве не з шампунем тротуари — так Москва готувалася до найбільшого (що там той День Перемоги!) цього року травневого свята: інавгурації новообраного президента Росії Володимира Путіна. Підтягнутий тілом і обличчям, засмаглий (чи це гример пройшлась бронзантом по виточених пластичними хірургами мужніх рисах?) і сповнений рішучості утриматися в кріслі щонайменше на 12 найближчих років, ВВП під бій курантів Спаської вежі карбованим кроком чекіста увійшов до Андріївської зали Кремля, пройшовши до свого третього президентства фактично по трупах. Напередодні поліція жорстоко розігнала акцію опозиції — як твердять російські блогери, принаймні одного юнака «ОМОНівці» забили до смерті. Офіційно цю інформацію, звісно, не підтверджено, проте щонайменше однією жертвою мітинг ознаменувався без сумнівів: намагаючись зняти людське море з вигідного ракурсу, зірвався з пожежної драбини й загинув фотограф. Та російська опозиція, в ефективність якої за путінського режиму багато хто не вірить, довела, що ховати її все ж рано: попри драконівські заходи безпеки, охочі сказати Путіну своє «фу» вийшли на вулиці й учора. Результат прогнозований: синці, кров, арешти...