Віктор Ющенко, Президент України:
— Можливо, останні 12 днів були найскладнішими в моєму житті, коли на терезах стояло: або віддати перевагу Україні, або віддати перевагу певному колу своїх колег. Я щасливий, що зробив вибір у сторону України. Я переконаний — друзі зрозуміють ціну цього питання. Я вдячний Володимиру Михайловичу [Литвину] і керівникам фракцій.
— Із призначенням Єханурова гострота кризи значною мірою знята. Але залишаються два фактори, які будуть грати на нестабільність. По-перше, це передвиборча кампанія. По-друге, слабкість президентської влади. Останні події засвідчили, що така слабкість є. Бо домовитись — не означає отримати додаткові важелі. Це значить піти на поступки.
Ну от, трохи попрацювали, «підтяглися» й «видали» Україні повноцінного Прем'єра. Результат, який висвітився на парламентському табло, виявився навіть кращим, ніж сподівалися оптимісти після вівторкового провалу кандидата на посаду глави уряду Юрія Єханурова: «за» — 289. Сказав же Президент, маючи на увазі, в тому числі, і насмішкуваті 223 при першому голосуванні: не трагедія це все, а «плата за право називати себе демократичною політичною системою, європейською державою». Так воно, схоже, і є.
Краще виправити свою помилку пізно, ніж не виправити взагалі. А якщо врахувати, що наші високі посадовці, утнувши якусь дурницю загальнодержавного масштабу, раніше взагалі воліли не слухати «голос розуму» й робити вигляд, нiби нічого не сталося, вчинок Віктора Ющенка заслуговує на особливу повагу. І, хай як комусь не подобаються такі констатації, вкотре доводить, що країна змінилася.
Анатолій Матвієнко — тепер уже колишній голова Ради міністрів Криму. Він удруге в новітній історії добровільно і вмотивовано полишає лави політичної партії з етичних міркувань (у першому випадку, наприкінці 90-х, це був вихід із ним же створеної проурядової НДП). І вдруге, знову ж таки через те саме, — з посади керівника виконавчої регіональної влади. У 1997 році, нагадаємо, Матвієнко заявив Президентові Леоніду Кучмі, що «Лазаренко — злодій і має піти у відставку».
Політична «війна на знищення», що розпочалася між учорашніми «помаранчевими» соратниками після відставки Юлії Тимошенко з посади Прем'єр-міністра, отримала шанс перерватися перемир'ям. І леді Ю. і містер Ю., хоча після 8 вересня ще не зустрічалися, але, виявляється, вже переговорили по телефону й оголосили про те, що простягують один одному руки.
Колишній Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко готова зробити крок назустріч Президентові й пропонує йому спільно сформувати новий коаліційний уряд. «Я готова відкласти вбiк усі образи, відсунути вбік усе, що, можливо, виникло напруженого між мною і Віктором Андрійовичем, і хочу сказати, що в цей важкий час, коли йде глибока політична криза я хочу подати йому руку і знову підставити йому плече», — зазначила Юлія Володимирівна на вчорашній прес-конференції.
Уже сьогодні у Верховній Раді має відбутися повторне голосування щодо затвердження Юрія Єханурова на посаді Прем'єр-міністра. Кандидатура залишиться незмінною, хоча представник Президента у ВР, член фракції ПРП Сергій Соболєв, і зазначав, що наступним поданням «необов'язково буде Єхануров» (до речі, позавчора сам Соболєв за «українця бурятського походження» не голосував).
