Ще трохи і під час кожної великої зливи тернопільські комунальники (та й не тільки вони) більше потерпатимуть не через традиційне затоплення вулиць в низинних районах міста, а через невидимі руйнування під ними.

Героєм останніх тернопільських міліцейських хронік стала вівчарка на ім’я Рекс iз кінологічної служби обласного управління внутрішніх справ. Пес не тільки безпомилково «тримав слід» злочинців упродовж п’ятнадцятикілометрової дистанції, а й допоміг потім затримати одного з них.

Сутичка в Тернополi 9 травня була спричинена не цiєю датою, яку, нагадую, Тернопiльська мiська рада минулорiч перевела зi святкового статусу в поминальний, а кольором прапорiв. Поминальнi урочини з молитвою та панахидою бiля монумента Великої слави проходили тихо–мирно, аж поки неподалiк не почала формуватися «спецколона», органiзована обкомом Компартiї України. Коли з розгорнутими червоними прапорами вона рушила до Вiчного вогню, шлях перекрили представники ВО «Свобода», серед яких були депутати мiської та обласної рад. Сутичка виникла мiж останнiми та працiвниками мiлiцiї, якi охороняли «червону» колону, оточивши її щiльним кiльцем. Як наслідок затримано двох представникiв «Свободи».

Постійні читачі «УМ» вже знайомі з унікальним тернопільським культурно–просвітницьким товариством «Вертеп», при створенні якого у 1989–му його члени присягали на самошитних національних прапорах, пошарпаних міліцією під час славнозвісного першого фестивалю «Червона рута». Ще тоді це товариство стало своєрідним ядром культурного, громадського і політичного життя свідомої молоді, а саме слово «вертепівець» — називним, передбачаючи, що це людина, щиро віддана національній ідеї, яка добре знає і талановито «несе в маси» історію та культуру свого народу. Відтак з’явився і своєрідний феномен «Вертепу». Майже три десятки подружніх пар знайшли одне одного саме там, а при народженні діток ще й кумів собі з вертепівських друзів вибирали. Підростаючи, членами товариства поряд iз батьками ставали вже й діти, тож iз роками воно перетворилося наче у велику дружну родину.

Сьогодні, коли наближаються свята Матері (13 травня) та Батька (19 червня, воно, до речі, у Тернополі стає все популярнішим), дуже хочеться розповісти про одну із вертепівських сімей, главою якої є один із засновників товариства, керівник тернопільського Центру національного відродження Тарас Гребеняк.

Тернополяни Леся та Володимир Федишини — не перші в Україні, хто житиме в будинку iз солом’яними стінами. Такі хати вже є і на Дніпропетровщині, і на Буковині — досвід спорудження дешевого житла, яке за зручністю і надійністю не поступається традиційному, успішно поширюється. Унікальність же тернопільського почину в тому, що молоде подружжя взялося за цю справу, не маючи ані найменшого будівельного досвіду, проте геть усе зуміли зробити самі за допомогою лише суто «технічних» помічників, не наймаючи жодних фахівців.

Незабаром мине рік, як із «благословення» міського голови у Тернополі стартував оригінальний проект «Візуальне вуличне мистецтво». Для початку групі талановитих молодих людей надали можливість на власний смак розмалювати трансформаторні будки на подвір’ях житлових масивів. Відтак близько двох десятків сірих непривабливих стін перетворилися на своєрідні картини з пейзажами, міськими краєвидами, зображеннями мультиплікаційних героїв тощо.

Учора увечері в тернопільському Архiкатедральному соборі Української греко–католицької церкви відбулося особливе Богослужіння. До молитви за всіх хворих у храм було запрошено лікарів, медсестер і навіть технічних працівників медичної сфери. Ініціатором таких спільних молитов, які відтепер щомісячно проводитимуть у храмах міста, стала комісія у справах душпастирства охорони здоров’я Тернопільсько–Зборівської архiєпархії УГКЦ.

Учені досі не знайшли розгадки феномену довгожительства. І що цікаво — його показники мало залежать від середньої тривалості життя в тій чи іншій країні. В Україні ця тривалість останнім часом лише знижувалась і значно відстає від сусідніх європейських держав. Але при цьому кількість наших співвітчизників, що переступили 100–рiчний рубіж, залишалась упродовж минулого десятиріччя приблизно однаковою, коливаючись від 1200 до 1500 осіб. А українець Григорій Нестор, який помер у 2007–му у вiцi 116 рокiв, певний час залишався найстаршим чоловіком не тільки у нас, а й в усьому світі. Сьогодні найстаршими в Україні вважають мешканця Тернопільщини Петра Лизана, якому незабаром виповниться 112, та 115–річну Катерину Козак з Івано–Франківщини. Про секрети чоловічого довголіття ми вирішили розпитати прапрадідуся Петра.

У Тернополі відбувся перший урочистий випуск першої в Україні Аграрної школи. Цей унікальний навчальний заклад було створено влітку минулого року на базі відомого агрохолдингу «Мрія», очолюваного Героєм України Іваном Гутою. Створивши надсучасне, як для нашої держави, сільськогосподарське виробництво, на певному етапі розвитку його керівники зіткнулися з браком висококваліфікованих спеціалістів відповідного рівня — агрономів, технологів, інженерів. Як відомо, матеріально–технічна база українських аграрних вишів однозначно бажає кращого, тож їх студенти мають дуже слабкі можливості закріплювати теорію з допомогою справді сучасної практики. Цей недолік і вирішили виправляти у «Мрії», запровадивши у своїй аграрній школі інноваційну програму для кращих випускників аграрних ВНЗ i молодих спеціалістів. «Фішка» агрошколи полягає в тому, що там не тільки дають максимум практичних знань, а й роблять це на сучасній виробничій базі з новітніми технологіями і найновішою зарубіжною технікою, про які переважній більшості сільськогосподарських підприємств у нашій державі доводиться поки що тільки мріяти.

Ранок понеділка розпочався у Тернополі з величезних заторів у самому центрі. На перетині головної вулиці — Руської — та прилеглої до неї вулиці Князя Острозького посеред проїжджої частини утворилася діра діаметром більше метра. Дорогу перекрили, а через кілька годин там уже зяяло чимале провалля, яке довелося розкопувати екскаваторами, аби зрозуміти причину утворення провалу. Близько доби комунальні та екстрені служби працювали безперервно, аби спочатку докопатися до каналізаційних труб на шестиметровій глибині (була версія, що саме вони спричинили руйнацію дороги), а потім засипати величезну яму. Відтак фахівці зробили попередній висновок: провал утворився внаслідок багаторічного впливу на труби газоподібних виділень каналізаційних стоків. За словами керівника «Тернопільводоканалу» Володимира Кузьми, саме вони поступово роз’їли метал, після чого каналізація почала вимивати землю з–під дорожнього покриття.