Нинішнє літо на Зеленому континенті доволі милостиво ставиться до тенісистів і, на відміну від попередніх років, не лякає температурою під 40 градусів за Цельсієм. Цими днями в Мельбурні — цілком комфортні +20—+25. Можливо, тому чоловікам вистачає сил розігрувати тривалі марафони.

Попередні два вояжі на відкритий чемпіонат Австралії, у 2009 і 2010 роках, для киянина Сергія Стаховського завершувалися вже в першому колі основної сітки — як в одиночному розряді, так і в парному. До старту ж нинішнього сезону 25–річний лідер збірної України, схоже, підійшов у всеозброєнні. Зі здоров’ям у хлопця все гаразд, а те, що й спортивна форма також у нього відмінна, Стах підтвердив учора зранку за київським часом двома перемогами поспіль.

Усі вже давно звикли і з розумінням ставляться до домінування спортсменів Північної Європи в зимових видах спорту. Але останніми роками скандинави почали додавати і в літніх дисциплінах — особливо в ігрових видах під дахом. І погодні умови тут не відіграють жодної ролі, бо на перше місце виходить ставлення держави до розвитку спорту.

Років сім тому на чемпіонаті світу у вищому дивізіоні авторові цих рядків довелося почути від журналіста агенції «Рейтер» саркастичне порівняння матчу збірних Японії й України із грою «кульгавих проти одноногих». Відтоді рівень майстерності провідних українських хокеїстів, переважно гравців «Сокола», аж ніяк не зростав, молода зміна не з’являлася, і наш хокей дійшов, що називається, «до ручки». Один із ветеранів, захисник Андрій Срюбко, відверто говорить, що перед київською командою нині не стоїть жодних турнірних зав­дань. «Сокіл» розібраний і існує в непристойних, як для клубу такого рівня, умовах: без фінансування й гарячої води в роздягальні. У «біло–синіх» не вистачає навіть виконавців на участь у чемпіонаті України! Минулої суботи резервісти дістали на горіхи в Донецьку від амбітного лідера. Про що тренер «соколят» Анатолій Степанищев відгукнувся різко: «Пора закінчувати цей цирк».

У світі спорту тенісисти, мабуть, мають найкоротшу відпустку. Перерва між турнірами в календарях АТР і WTA триває лише місяць — грудень, але ж і в цей час уже варто тренуватися, готуючись до нових баталій. Адже вже з січня стартують змагання в Австралії й Новій Зеландії, які передують першому в році турніру серії «Великого шолома» — відкритому чемпіонату Австралії. З одного боку, тенісистам можна поспівчувати через напружений ритм, з іншого — позаздрити їхнім високим заробіткам. От і цьогорічний «Аустреліен оупен» приніс рекордний призовий фонд — 24 мільйони доларів, що на 3,8% більше, ніж торік.

Своєрідне дежа вю пережив на восьмому етапі «Дакара» екіпаж українського пілота Вадима Нестерчука й російського штурмана Костянтина Мещерякова. Як і на минулому елітному ралі–рейді, їхній позашляховик «Міцубісі» опинився на межі сходження з дистанції на тому ж етапі — восьмому — і практично в тому ж самому місці — чилійській пустелі Атакама. Але якщо торік проблеми з двигуном ліквідувати не вдалося, то нині українська команда Sixt Ukraine таки дісталася з Антофагасти через піщані бархани до шахтарського містечка Копіапо. Аби приїхати на бівуак поблизу шахтарського поселення біля підніжжя Анд, довелося приборкувати вередливе зчеплення і редуктор переднього приводу.

Складається враження, що, розписуючи план п’ятого «Тур де скі», організатори елітної лижної багатоденки збиралися вичавити зі спортсменів усі соки. Певно, таким чином хотіли підкреслити престижність свого змагання. Лижники, долаючи підйом на останніх 4 км траси в італійському Валь ді Фіємме, згадували планувальників «незлим тихим словом», а перетнувши фінішну лінію, падали виснажені ледь не штабелями. Із 75 чоловіків, котрі 31 грудня вийшли на старт у німецькому Обергофі, завершили «Тур» 9 січня всього 36, а з 57 панянок — 32.

В останні дні 2010 року оголосив про завершення спортивної кар’єри наш уславлений штовхальник ядра Юрій Білоног. Попри доволі солідний як для легкої атлетики вік — 36 років, причиною такого рішення стали винятково травми й аж ніяк не «пенсійний» настрій.

Тоді як пересічні громадяни в усіх куточках Землі піднімають келихи, святкуючи Новий рік, найкращі лижники переймаються відповідальними змаганнями. Уже п’ятий рік поспіль Міжнародна федерація лижного спорту з успіхом проводить престижний і комерційно вигідний «Тур де скі», який став для спортсменів справжнім випробуванням на міцність. У нинішньому сезоні лижники за десять днів мають подолати вісім дистанцій у чотирьох містах двох європейських держав. Загальна довжина траси для 75 чоловіків, що вийшли на старт, — 102 км, а для 57 жінок — 60 км.

Чергові 12 місяців у нашому спорті минули з перемінним успіхом — провали і злети, народження нових героїв і взяття раніше не досяжних вершин. Власне, розчарувань випало не так уже й багато. Скоріше, випливали вони із загального невтішного стану спортивного господарства, ніж із прорахунків тренерів і їхніх підопічних. Але тим приємніші на цьому тлі перемоги молодих спортсменів – а їх було чимало.