Нарешті (це Володимир Литвин так сказав). Відмучилися. Тепер можна спокійно роз'їжджатися по Канарах—Туреччинах—Ялтах—Хацапетівках — залежно від того, де парламентарій запланував відпочити від праведних законодавчих і політичних трудів. Щоправда, сирени у вухах нардепам гудітимуть іще довго — після кількох днів «повітряної тривоги», яку наші сердешні обранці терпляче висиджували від ранку до вечора, на те, що «голова — як пожежний дзвін», скаржилися навіть деякі опозиціонери.

Чому комуністи зараз «буянять» у парламенті, чітко не можуть відповісти і вони самі. Спочатку, нагадаємо, члени фракції КПУ блокували трибуну, мотивуючи це існуванням у «помаранчевій» владі злісних депутатів-сумісників. Ї їм, і «регіоналам» логічно закидали: чому ж ви не ішли в кулачний бій тоді, коли сумісництвом відзначалися чиновники кучмівських часів? Он пан Клюєв працював і віце-прем'єром в уряді Януковича, і головою «паливного» комітету ВР понад два роки, а комуністи не вивішували його фото на президію, тим більше не захищали плакат на цю тему бойовим шикуванням у вигляді «свині». Відповіді немає. Тим часом проблему «помаранчевих» сумісників уже фактично знято. Учора парламент достроково припинив повноваження одинадцяти депутатів із виконавчої влади — Жебрівського, Іванова, Івченка, Ніколаєнка, Поліщука, Рябікіна, Турчинова, Цушка, Атрошенка, Жовтяка, Ткача. За словами голови регламентного комітету, комуніста Матвєєва, у комітет надійшла заява й від секретаря РНБО Порошенка (за правилами, вона має бути направлена на адресу Верховної Ради, тому комітет чекає виправлену версію). За словами спікера Литвина, також передали заяви «нашоукраїнці» Пинзеник та Морозов. Але комуністи, не без мудрих настанов есдеків Шуфрича й Шурми, влаштовують навколо президії й трибуни таку бучу, на тлі якої навіть минулорічні протести «Нашої України» проти політреформи здаються дитячим садком. Звідки таке завзяття — битися до крові через проекти про металобрухт, соняхи?..

Прірва, що відділяла Україну від Світової організації торгiвлi, вчора стала значно мілкішою, хоч як намагалися завадити цьому опозиціонери зі своїм «передовим загоном» (у цій ролі відновлюють свої бійцівські якості комуністи). Після довгих «дебатів» із рукоприкладством і взаємними образами, на тлі заблокованої президії й під звуковий акомпанемент невигадливих «шумових ефектів» Верховна Рада почала-таки ухвалювати законопроекти, необхідні для вступу нашої держави в СОТ. Зокрема, незважаючи на протести комуністів, «регіоналів», есдеків(о) та членів Комітету ВР iз питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, парламентарії «дали життя» багатостраждальному Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо імплементації законодавства до вимог багатосторонньої угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) СОТ)».

447 — саме стільки народних депутатів станом на вчорашній ранок налічував законодавчий орган України. Хоча насправді мало б бути на десяток менше, адже, як уже повідомляла «УМ», саме такій кількості парламентаріїв-сумісників кілька днів тому Апеляційний суд Києва достроково припинив повноваження. До речі, голова Регламентного комітету ВР Валентин Матвєєв оголосив уже й повний список: окрім згаданих нами напередодні Владислава Атрошенка, Володимира Бондара, Євгена Жовтяка, Івана Стойка та Романа Ткача, судді позбавили мандатів голів Запорізької облдержадміністрації Юрія Артеменка, Львівської — Петра Олійника та Закарпатської — Віктора Балогу, а також міністра економіки Сергія Терьохіна і голову Фонду держмайна Валентину Семенюк. На черзі — ще майже два десятки сумісників.

Уже на підході до Палацу культури КПІ стало очевидно, що Президента там не буде. І взагалі, кількість припаркованих неподалік представницьких авто свідчила про те, що на заході навряд чи присутня бодай чверть заанонсованих організаторами Урочистих зборів Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна» VIP-персон. Пригадалося, як складно було маневрувати між десятками, якщо не сотнями машин — від «Мерсів» до «Таврій», які забили всі підступи до ПК КПІ тоді, коли тут оголошували про створення опозиційного до тодішньої влади політичного блоку «Наша Україна»... А минулої суботи одна з частин нинішнього ющенківського табору чи то себе показувала, чи то спонсорів революції нагороджувала...

Маріїнський (він же Міський, він же Центральний, бо в топографії цієї зеленої зони сам чорт ногу зломить) парк — просто оаза в серці столиці. Головна його прикраса — палац, хай навіть дуже облуплений при ближчому розгляданні, але ж — колись імператорський, а тепер — президентський. Поруч з оглядового майданчика відкривається чудовий вид на Дніпро й лівий берег. Чимало киян приходять сюди на вихідні порелаксувати, а коли вихідних аж чотири, а надворі — літо, це місце стає плацдармом для численних молодят, одружених якусь годину тому. Відвідання площі перед Маріїнкою — один із «обов'язкових пунктів» весільної програми — після Кия, Щека та Хорива з їхньою сестрою Либіддю в човні. Минулих вихідних молоді кияни одружувалися особливо активно. Адже гуляти можна не лише суботу-неділю, а ще дві доби.

Навіть якби нова влада не зробила жодної помилки в економічній і кадровій діяльності, у нової опозиції залишався б необмежений простір для критики. Бо, схоже, принаймні соціал-демократи (о) ні про що інше й думати останнім часом не можуть, крім депутатів-сумісників. Та й не тільки їм насправді цікаво, коли вже нарешті нібито «помаранчеві» можновладці припинять плювати в душу своїм виборцям, порушуючи Конституцію. А заодно й давати своїм опонентам таку благодатну тему для гнівних спічів. Та що там спічі — опозиціонери навіть законопроект відповідний внесли, згідно з яким Президентові й Кабміну пропонувалося в разі, якщо призначений на «виконавчу» посаду народний депутат протягом 15 днів не складе мандат, відправляти його у відставку. І правильний нібито законопроект, але проголосували за нього тільки 207 парламентаріїв («НУ», БЮТ і СПУ фактично по нулях).

Соромно, панове. Нібито ж нова влада, на яку покладали стільки надій і сподівань, а так уперто порушуєте Конституцію. Хоча самим порушникам-сумісникам, які числяться й на законодавчій, і на виконавчій роботах, схоже, позичені в Сірка очі не муляють, тому соромитися за них доводиться іншим. Нам із вами, колегам і... затятим опонентам. Соціал-демократи (об’єднані), наприклад, так засмучені поведінкою сумісників, що вже кілька днів відмовляються від їж... тобто від голосування. Вибірково, звісно, але показово. А комуністи пішли іншим шляхом — вирішили виговорити просто у безсоромні очі депутатів-міністрів та інших «двокрісельних» посадовців усе, що про них думають. Та оскільки в парламенті законодавці-«виконавці» з'являються рідко, довелося діяти методом японських службовців. Ті, якщо дуже кортить врізати в пику ненависному шефові, замість ризикувати роботою, гамселять кулаками по спеціально зроблених із такою метою «грушах-мішенях», уявляючи собі при цьому свого ворога.

Довго, дуже довго довелося сидіти журналістам у прес-центрі президентського секретаріату, чекаючи на завершення наради Віктора Ющенка з головами обласних держадміністрацій та урядовцями. Навіть «картинка» з Верховної Ради, люб'язно увімкнена працівниками для розваги не звичних до політичного голоду журналістів, не радувала. Можливо, тому, що була без звуку? Одне щастя — із теперішньої Адміністрації, пардон — Секретаріату дозволяли вийти «з поверненням». Раніше було так, що, як уже вийшов, без особливих привілеїв потрапити назад того ж дня й не сподівайся.

«Є багато людей, які хочуть змінити цей світ. Але я відрізняюсь від більшості з них тим, що маю гроші». Так просто й лаконічно відомий фінансист, філантроп і меценат, засновник Міжнародного фонду «Відродження» та Інституту відкритого суспільства Джордж Сорос дав відповідь на запитання, яке не дає спокою багатьом як бідним, так і багатим: навіщо він це робить? Для чого йому, американському громадянину з мільярдними статками, потрібна демократизація «чужих» країн, чому він так переймається свободою преси і творенням відкритого суспільства в Україні чи Білорусі? Людям, які не звикли ділитися своїми статками «за спасибі» (а то й без нього), цього не зрозуміти.