У житті завжди є місце для подвигу. Прикладом цього може стати героїзм двох черкаських друзів — 14-річного Миколи Патланя, учня міської школи №22, та на рік старшого за нього Ігоря Блудшого, який навчається у професійному ліцеї №17. Хлопці у шторм врятували від загибелі у водах Дніпра 70-річного рибалку. До речі, неподалік відпочивала компанія дорослих, але вона не тільки не зреагувала на біду, в яку потрапила літня людина, а й відмовилася зателефонували рятувальникам, пояснивши це тим, що розрядився мобільний телефон.

Цьогорічний візит 11-тисячної громади хасидів на уманську землю, де вони на могилі свого духовного наставника ребе Нахмана зустрічають єврейський Новий рік, запам'ятається бійкою місцевих та гостей. Інцидент стався на вулиці Софії Перовської. Компанія хлопців iз пейсиками йшла своїм маршрутом й один із них жбурнув пакет зі сміттям на газон біля багатоповерхівки. Одна з мешканок цього будинку, обурившись таким нахабством, зробила зауваження. Але ті не відреагували: хасиди із жінками не розмовляють у період своїх покаянних молитов. Тому жінка навздогін їм відправила свого 22-річного сина, аби той передав їм прохання прибрати сміття. Але у відповідь хасиди підняли пакет й запустили хлопцю межи очі.

Зима не за горами, й тільки лід скує Дніпро, як вервечки черкаських рибалок знову потягнуться на річку за рибкою, нехтуючи елементарними правилами безпеки. Для таких відчайдухів пенсіонер із Черкас Олександр Толбатов зробив простий та дешевий рятувальний жилет. Це звичайні дволітрові пластикові пляшки, чотири на спині й чотири на грудях, наповнені пінопластом, котрі здатні втримати на поверхні води людину, вагою більше 100 кілограмів. Більше того, цей пристрiй тримає на плаву не тільки власника жилета, а й людину, яка вхопилася за нього. Таким чином 8 пластикових пляшок здатні врятувати двох рибалок, якщо ті потраплять у екстремальну ситуацію.

У 1999 році 54 жителі з сіл Деменцi та Зам'ятниця Чигиринського району Черкаської області віддали в оренду свої земельні паї інвесторам Національної інвестиційної компанії з Черкас, а влітку наступного року на тих 96 гектарах було зібрано добрий урожай овочів та пшениці. Вся околиця дивувалася: як це на схилах, які пора виводити із земельного обігу, пшениця наколосила по 58 центнерів з гектара?

Позакласний урок для усієї Черкащини на тему небайдужості, згуртованості й захисту власних інтересів продемонстрували недавно дружини прикордонників Оршанецького навчального прикордонного центру, який міститься неподалік Черкас: жінки зуміли захистити від закриття місцеву школу. До речі, тільки з вересня минулого року в Черкаській області було закрито 12 шкіл. Цього року така доля чекала ще і школу-садочок №36, в якій навчаються діти прикордонників. 1 вересня школа залишилася без першого класу: його просто не набирали. Хоча першокласників, за підрахунками жінок офіцерів, у сім’ях прикордонників наразі є 17 осіб — довелося дітлахів відправляти за наукою до обласного центру.

Таку заяву цього понеділка на прес-конференції в Черкасах зробив Олександр Черевко, керівник регіонального виборчого штабу Віктора Ющенка. Повторення випробуваного на минулих парламентських виборах сценарію, коли голоси виборців скуповувалися ні за цапову душу, тобто за 20 гривень, внаслідок чого несподівано для всіх депутатом став об'єднаний есдек Нестор Шуфрич, і справді можливе. Адже невідомі агітатори вже активно стукають у двері черкащан, нахабно випитуючи, скільки виборців мешкає у квартирі та за кого вони збираються голосувати, і ставлять у блокнотах «плюси» та «мінуси», вишукуючи таким чином тих, кого можна буде вмовити діяти за сценарієм «Шуфрич-2».

У селі Павлівка Жашківського району Черкаської області тамтешні люди хапаються за голови й запитують одне одного: куди котиться наш світ, якщо в ньому кояться такі жахіття?
Спочатку серед білого дня у Павлівці пропала 9-річна дівчинка. Дитина мов крізь землю провалилася. Шукали малу трохи не всім селом, потім батьки звернулися по допомогу до правоохоронців. Прочісування території привело до страшної знахідки — у старому закинутому сараї під мотлохом знайшли тіло дівчинки.

Якщо доля заведе вас до Черкас і на вулиці Чигиринській ви побачите меблевий салон «Марель» Черкаського деревообробного комбінату — обов'язково завітайте туди. Безсумнівно, ви здивуєтеся побаченому, як і всі відвідувачі цього торговельного закладу: такі гарні меблі виробляють у Черкасах? Адже в салоні від вишуканих комфортних спальних гарнітурів, диванів, ліжок, крісел із натуральної деревини просто очі розбігаються, а душа наповнюється гордістю за своїх — уміємо ж!
«Покупці часто запитують, чи залучали ми до роботи дизайнерів, коли оздоблювали салон. Люди не вірять, що це зроблено власними силами», — розповідає «Україні молодій» Анжела Одарич, директор меблевого салону «Марель». У салоні й справді якийсь особливий затишок. За словами пані Анжели, ті покупці, котрі за меблями до них приходять не вперше, як правило, наступного разу приводять і своїх друзів чи сусідів, це й є своєрідною оцінкою нинішньої роботи черкаських меблярів. До речі, такий же меблевий салон «Марель» ДОК відкрив i в Києві, на Оболоні.

Майже 1000 гектарів нового лісу посадили цього року черкаські лісівники, це на 17 відсотків більше, ніж минулого. На 7 мільйонів гривень зросла й реалізація продукції, а це дозволило Черкаському державному лісогосподарському об'єднанню «Черкасиліс» підвищити людям заробітки в середньому на 150 гривень.

70 років тому, у вересні 1934 року, на лівобережжі Черкащини було створено Золотоніський держлісгосп, куди увійшли чотири лісництва — Золотоніське, Ліплявське, Прохорівське та Вільхівське. Першим директором призначили Григорія Кипу. З допомогою коней та волів лісівники вже тоді садили щороку до 100 гектарів лісу.
У післявоєнні часи, коли керівником став Іван Єсипов, трудівники держлісгоспу вручну заліснили сосною 2000 гектарів сипучих пісків. Окрім цього, засадили лісосмугами Золотоніський, Драбівський та Чорнобаївський райони, а у прибережній полосі вздовж Сули та Дніпра створили лісову водозахисну зону. Таку трудову славу, започатковану старшими поколіннями працівників лісу, якими у різні часи керували С.В. Болденков, А.Т.Вакуленко, Л.А. Бондаренко, М.Д.Биченко, М.Д.Андріуца, тут утримують і сьогодні.
Про теперішню роботу підприємства розповідає керівник Золотоніського держлісгоспу, заслужений працівник лісового господарства Микола Собченко, який працює лісівником 32 роки.