Державне підприємство, яке розташоване на території Горлівського хімічного заводу й перебуває у стані банкрутства, місцеві екологи вже давно називають міною сповільненої дії. Тут просто неба в іржавих ємностях чекають вирішення своє долі 2,5 тисячі тонн мононітрохлорбензолу — надзвичайно отруйних відходів хімічного виробництва. За словами фахівців, одного міліграма цієї речовини вистачить, щоб убити людину. А по сусідству з тоннами смертоносної отрути перебуває тридцять тонн тротилу. Що може статися в разі надзвичайної ситуації, навіть важко собі уявити.

Недовго тішилися мешканці та гості Донецька кованою копією Кубка УЄФА, яку подарував місту старший тренер ФК «Шахтар» Мірча Луческу. Адже та несподівано зникла з парку кованих фігур. Спочатку мисливці за трофеями «брали на згадку», а точніше відривали прапори країн–володарів популярного європейського кубка, які розташовувалися на основі кубка. А потім фани–дерибани взялися й за саму основу.

Цього літа група археологів з Донеччини під час планових розкопок поблизу села Богородичне Слов’янського району Донецької області знайшла скарб, який пролежав у землі близько семи тисяч років. Про цю справді сенсаційну знахідку, на тлі якої єгипетські піраміди просто відпочивають і яка руйнує попередні догматичні уявлення про історичний розвиток людства, кореспонденту «УМ» розповів начальник археологічної експедиції, доцент кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університету Олександр Колесник.

За останній рік автолюбитель Дмитро з Донецька відзначався особливою стабільністю — у різних районах шахтарської столиці його 25 разів ловили інспектори ДАІ, коли водій перебував у стані алкогольного сп’яніння. На своєму старенькому «Жигулику» порушник–рецидивіст особливо полюбляв гасати центральними вулицями міста, де уникнути міліціянтів практично неможливо. Та це не особливо турбувало Дмитра. Рекорд — справа честі.

У ці важкі кризові часи кожен виживає як може, адже на уряд особливо розраховувати не доводиться. Деякі шахтарі, що залишилися без роботи, але жити не можуть без «чорного золота», самотужки створюють «гірничі підприємства», оминаючи «калідори» Мінвуглепрому. Так група підприємливих шахтарів із Макіївки, що на Донеччині, просто в лісосмузі створила підприємство з видобутку кам’яного вугілля — таку собі міні–шахту.

Поблизу робітничого селища Лідіївка, що на Донеччині, ще в 2003 році відкрили спеціальний цвинтар, до речі, єдиний в Україні, де відбуваються перепоховання військовополонених часів Другої світової війни. «Реалізуючи статті Міжнародної угоди про увіковічнення пам’яті жертв війни й політичних репресій між Україною та Німеччиною, влада Донецька виділила півтора гектара землі під кладовище для німецьких військовополонених та інтернованих, які були підняті з аварійних поховань», — розповідає секретар комісії у справах увіковічнення пам’яті жертв війни Анатолій Дермайнер.

Самому зробити лімузин — така майже авантюрна ідея зародилася у 38–річного мешканця Горлівки Віталія Адаричева, і він, недовго вагаючись, розрізав навпіл свій старенький «Мерседес–116». Коли батьки майстра–початківця побачили автівку в розтині — ледь не знепритомніли, адже до того їхній син не те що зварюванням не займався, навіть із «болгаркою» справи ніколи не мав. Але бажання створити щось оригінальне своїми руками перемогло всі сумніви.

Таку інформацію розповсюдив Департамент зв’язків із громадськістю Міністерства внутрішніх справ. Не багато не мало, а саме — 400 тисяч американських доларів троє співробітників Головного управління МВС України в Донецькій області вимагали в жителя Донецька, щоб «зам’яти» карну справу, яку було порушено за фактом вчинення ним злочину.

За півсотні кілометрів на північ від Донецька, у широких донбаських степах, серед рукотворних гір–териконів заховалося місто Дзержинськ. Головне заняття його мешканців — видобуток коксівного вугілля. Тож головні герої тут — звичайні шахтарі. Є серед дзержинців персони знані й відомі — композитор Іван Карабиць, джазмен Петро Петрухін, колишній голова Ради міністрів СРСР Микола Рижков. Саме про Миколу Івановича Рижкова і піде мова, адже привід для цього суттєвий — наш відомий земляк, радянський та російський господарник і політик, який був «стерновим» горбачовської перебудови, вчора відзначив свій 80–річний ювілей.

«Те, що написано в шкільних підручниках історії, не сприяє консолідації нації, необ’єктивно висвітлює історичні події і носить тенденційний характер», — таке рішення прийняли 52 із 54 депутатів, присутніх на сесії Донецької міськради. Вони звернулися до Міністерства освіти з вимогою виключити з завдань Зовнішнього незалежного тестування «спірні питання». До таких віднесли діяльність Івана Мазепи, однобічне висвітлення подій Помаранчевої революції та Другої світової війни, не згадується назва «Велика Вітчизняна війна».