У селі Плехтіївка Ріпкинського району на Чернігівщині тепер залишилося лише двоє мешканців: ще недавно їх було троє. Внаслідок пожежі у власному будинку загинув 75-річний господар. Чоловік після смерті дружини вже рік проживав самотньо, зловживав спиртними напоями і пенсію зазвичай пропивав із чоловіком сестри, мешканцем сусіднього села, який доглядав за ним. Того дня чоловіки у сусідній Задеріївці купили продукти і горілку. Після обіду з чаркою родич господаря поїхав додому.

Чотирнадцять років позбавлення волі — такий вирок виніс Апеляційний суд Чернігівської області Валерію Сташку, колишньому капітану міліції, дільничному інспектору Ріпкинського райвідділу внутрішніх справ, який 19 січня минулого року вбив військового пенсіонера, інваліда Олександра Івашова.
П'ятдесятидворічний чоловік був замордований дільничним інспектором до смерті на контрольно-пропускному пункті біля відселеного села Редьківка Ріпкинського району. П'яний кат у погонах намагався вибити у пенсіонера зізнання у злочині, до якого той не був причетний.
На жаль, сьогодні вбивством нікого вже не здивуєш, навіть якщо вбивця сам повинен боротися проти злочинності. Однак велику повагу викликають звичайні люди, які все ж не бояться кидати виклик системі, що покриває «вбивць у погонах», і добиваються справедливості, попри шалене протистояння правоохоронно-бюрократичного апарату. Справа загиблого Олександра Івашова — один з небагатьох таких прикладів.

У місто дух зелених свят приносять торговці лепехою і м'ятою, любистком, петрушкою. Але народ давно вже не гуляє по-справжньому, як наші предки. А вони на зелений тиждень справляли кілька язичницьких обрядів. Усе одно працювати в полі цими днями не можна: там хазяйнують русалки. Так що сучасні бажаючі відродити реліктові обряди зелених свят можуть вибирати, що їм більше підходить: або ходити з кустом, або на березах вінки заплітати, або русалок «підгодовувати», а потім випроводжати.

«Міліціє, тебе я не боюся. Як до тата і мами рідних я горнуся» — два автобуси з такими написами і зображенням дівчинки, яку пригортає капітан міліції, почали курсувати на одному з маршрутiв у Чернігові.
Наочна форма агітації в цьому році міліціонерам особливо до смаку. У лютому на лінію вийшли чотири агіттролейбуси зі слоганом «Міліція — твій партнер» та телефонами райвідділів, трохи пізніше автобус із логотипами газети УМВС «Кримінал. Обов'язок. Право. КОП». І ось тепер новий сплеск фантазії іміджмейкерів у погонах, які, цитуємо прес-реліз Центру громадських зв'язків Управління МВС в області, «...вирішили нарешті зламати хибний стереотип, що міліція — це лише караючий меч правосуддя, яким лякають навіть неслухняних дітей.

Свого часу видавнича галузь у Білорусі вважалася однією з найкращих у Радянському Союзі. Тож у часи книжкового дефіциту чернігівці їздили полювати за «чтивом» у сусідній білоруський Гомель. Тепер їм цього робити не потрібно — у Чернігові в Будинку книги, найбільшому книжковому магазині області, відкрився другий в Україні (перший — у Києві) відділ білоруської книги.

Ці діти народилися не в Чернігові, в який їх просто закинула доля, але стали тут мало не місцевими знаменитостями. Довге та екзотичне для України ім'я свого батька-африканця старший з них, Рома, вимовляє чітко — але хто цей чоловік, достеменно не відомо. Натомість ім'я їхньої матері — Іванна — відоме з прізвищем та по батькові. Особа цілком реальна. Ромчик розповідає, що жили вони з нею у Києві, де він навіть ходив до дитсадка. Але одного дня мама відвезла їх із молодшим братиком у село Мрин Носівського району. І покинула виживати у хаті, яку начебто, кажуть діти, згодом планували викупити. Спочатку малюки були під наглядом чужої бабці. Через якийсь час і бабця кудись поділась. І залишились восьмирічний Рома з трирічним Еріком самі у нетопленій (а був листопад) хаті.

Ця трагедія розігралася в селі Лемешівка Городнянського району на Чернігівщині. В одному з будинків на вулиці Попудренка мешкали 27-річна Надія К. із 26-річним Олександром та шестеро дітей — хлопчик і п'ятеро дівчаток. Перший чоловік жінки — батько 10-річної Жені, 8-річного Михайлика і 7-річної Тетянки — загинув сім років тому. А через чотири роки в Надії з'явився новий чоловік. У них народилися троє дівчаток: Олександра, Анастасія, Ірина. Фатальний перебіг подій і підступний вогонь забрали життя найменших.

Майже тисяча чоловік із Любеча і сусіднього села Коропки Ріпкинського району на Чернігівщині змушені отримувати телеінформацію про Україну через «другі руки» — з Білорусі. Гора, під якою розташовані частина Любеча та Коропки, перекриває сигнал від ретранслятора, що передає програми українського телебачення. Для того, щоб відрізаним від вітчизняного ТБ любечанам не довелося й далі бігати до сусідів на гору дивитися телевізор, необхідно побудувати власну телевежу. Звісно, на таке будівництво коштів ні в селищній, ні в районній «касі» немає. Однак нещодавно намітилося вирішення цієї проблеми. В селищі компанія UMС почала будувати вежу для антени стільникового зв'язку.

Ошатність та історичні пам'ятки міста над Десною вражають усіх гостей Чернігова. Варто лишень згадати, що це єдине місто в Україні, де збереглося стільки пам'яток домонгольської доби. Особлива цінність — це Болдині гори з найбільшим у Східній Європі язичницьким курганним некрополем, стародавньою Іллінською церквою та Антонієвими печерами, які сьогодні є окрасою Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній».

Те, що мешканцям Ізраїлю припали до смаку цигарки «Прима» українського виробництва, з'ясували співробітники Управління СБУ в Чернігівській області. Мільйон цигарок популярної серед наших курців марки двоє громадян Ізраїлю намагались нелегально вивезти на «землю обітовану» з території України.