Що принаймні значна частина влаштованих Луганською обласною радою заходів iз приводу начебто 65–річчя заснування підпільної організації в Краснодоні носила характер саме істеричний, вказує хоча б заява голови представницького органу Валерія Голенка. Виступаючи на одному з фінальних мітингів «програми», він добазікався до того, що, мовляв, «якби жили ці хлопці в ранні християнські часи, їх назвали б святими або мучениками». Присутній на тій же трибуні луганський митрополит Іоанікій тактично промовчав...

Мер Луганська обіцяв цього року грандіозні масштаби святкування Дня міста, яке відзначають всередині вересня. Щодо масштабів самого дійства — сказати важко, зате один світовий рекорд спортивного характеру в рамках свята таки дійсно було зафіксовано. Щоправда, встановив його не луганчанин, а мешканець міста Комсомольська з сусідньої Донеччини Дмитро Халаджі.

До того, що кожна політична сила прагне відтінити власні досягнення (для чого досягнення опонентів відсовуються в суцільну «тінь»), можна ставитися поблажливо, хоча краще було б стати свідком професійної дискусії щодо можливих шляхів розвитку країни найближчим часом і в перспективі. Із поясненням того, наскільки від такої перспективи віддаляє — або до неї наближує — кожний конкретний крок правлячої партії. На жаль, мало хто з наших політиків володіє бодай нейтральною лексикою щодо своїх опонентів. Власне, із цим теж можна було б змиритися, якби супротивника лаяли за конкретні кроки або за те, що їх немає. Але трапляються зовсім абсурдні ситуації, коли опонента спочатку оббрешуть, а потім із власної брехні зроблять жупел і носяться з цим жупелом із року в рік. Чомусь найбільше схильні до такого роду політичної боротьби політики з найсхіднішої області України — Луганської.

Степ тут — Донецький, проте Луганськ майже з усіх боків оточують лісові насадження. Здебільшого рукотворні, але є й цілком природні хащі, в яких не соромно було б знімати натурні сцени з побуту російської Баби-Яги або вітчизняної волинської Мавки. Це в межиріччі Сіверського Дінця та Лугані, точніше, в тому місці, де перший приймає каламутні води останньої...

Навіть не знаю, як його представити. Сам Микола Іщенко російською називає себе «лекарь». А як перекласти рід його занять українською? «Лікар»? Але ж це офіційна назва з класифікатора спеціальностей. Те ж, чим займається Микола Олександрович, жодним класифікатором не передбачено, оскільки стражденних лікує він молитвою. Принаймні так він сам стверджує, і натовп «пацієнтів» у передпокої його будинку і на вулиці цьому твердженню не суперечить. Власне, слово «пацієнт» у даному разі можна писати й без лапок. Адже латиною це слово так і означає: «стражденний».

В ук­ра­їн­сь­ко­го се­ла, по­рів­ня­но з реш­тою кра­ї­ни, — якийсь ос­лаб­ле­ний со­ці­аль­но-еко­но­міч­ний іму­ні­тет. Або, ска­за­ти точ­ні­ше, ге­мо­фі­лія. Те, що в міс­ті мог­ло б ви­да­ти­ся лег­кою под­ря­пи­ною від чер­го­во­го еко­но­міч­но­го «ек­с­пе­ри­мен­ту», для се­ла зап­рос­то стає ра­ною, що вже ні­ко­ли не за­го­їть­ся. І те­чуть че­рез цю ра­ну кров і сіль зем­лі на­шої. Як­що це, зви­чай­но, не вик­рив­ле­ний пог­ляд не­до­лу­го­го го­ро­дя­ни­на в яко­мусь там по­ко­лін­ні. Хоч би як там не бу­ло, але чер­го­ва не­дов­га зус­т­річ із се­лом оп­ти­міз­му го­ро­дя­ни­ну не до­да­ла.

Останнім часом облуправління СБУ Луганщини регулярно повідомляє про викриття угруповань наркоторговців, скажімо так, середньої ланки. Так, в Алчевську забезпечувала збут наркотичних речовин опійної групи і прекурсорів команда, що складалася з трьох немолодих жінок. Вони ж ще й обслуговували «спраглих» клієнтів у спеціальній квартирі. При цьому старша за віком жінка (76-річна мати «бригадирші») забезпечувала «оперативне прикриття». У який спосіб? Та в найбанальніший: сиділа на лавочці перед під'їздом і здійснювала «фейс-контроль».

Раніше про подібні кримінальні справи чути не доводилося. Адже Управління СБУ в Луганській області порушило кримінальну справу проти керівника геологорозвідувальної експедиції. Саме за ініціативою Служби безпеки на цьому державному підприємстві було проведено інвентаризацію, в результаті якої було виявлено нестачу обладнання, а саме: десь «повіялася» бурова установка на базі автомобіля МАЗ.

Що сталося б з Україною, якби «кризова» коаліція під проводом Партії регіонів розширила свій склад у Верховній Раді до конституційної більшості і здійснилася б мрія Тараса Чорновола і Ко про перетворення Президента Ющенка на «англійську королеву» при Прем'єрі Януковичу? Усіх аспектів ми тут, звичайно, не розглядатимемо, а от що стосується цензури - можете не сумніватися.

Якби щось подібне трапилося мені на очі десь у Мценському повіті на Московщині або під Полтавою - я би обурився. А тут, посеред колишнього (та й, якщо бути чесним, значною мірою й теперішнього) Дикого Поля, я просто отетерів. На будівлі, в якій ще торік розташовувався Луганський обласний протитуберкульозний диспансер, пригвинчена табличка: «Українська Радянська Соціалістична Республіка. Пам'ятник архітектури. Охороняється державою. Пошкодження карається законом». І дата: «1772 рік».