Днями польський літак, який доставляв «гуманітарку» до Лівану, вивіз iз цієї країни 36 громадян України, переважно жінок і дітей. Iз таким проханням до офіційної Варшави звернувся генеральний консул України в Бейруті. Сама акція стала певним політичним експромтом, адже прохання взяти на борт українців пролунало буквально напередодні. Порятунок біженців вплітається у ширший контекст польсько-української співпраці, адже Польща давно вступила в НАТО. Амбасадор Польщі в Україні Яцек Ключковський, який координував зусилля дипломатів, запевнив «УМ»: «Польща є і лишається надійним прихильником України і готова й надалі стратегічно підтримувати Україну і бути з нею якнайближче в будь-яких справах. А допомога в гуманітарних ситуаціях, тим більше якщо це пов'язано з порятунком життів, є просто пріоритетною».

Восени польське державне телебачення «TVP» не передбачило показу легенди совєтського кінопрокату — фільму «Чотири танкісти і пес». Дісталося й фільму про подвиги капітана Клосса. Ці «шедеври» польського комуністичного кіно з 40-річним стажем у надто специфічний спосіб трактували серйозну справу виховання молоді та просто ображали людей, які боролися за польську незалежнiсть.

Європейська комісія і Рада Європи нагадали президенту Польщі Леху Качинському, який зібрався відновити в країні смертну кару, про те, що такий крок іде врозріз з європейськими цінностями, і навіть натякнули Польщі про можливість виключення з Ради Європи. Позаяк на «натяки» Варшава не відреагувала, голова ПАРЄ Рене Ван дер Лінден надіслав листа Леху Качинському з недвозначною засторогою: самі дебати про можливість повернення смертної кари суперечать членству Польщі в Раді Європи. «Переконання в тому, що повернення смертної кари може принести в якомусь сенсі позитивні зміни, було б безпосереднім ударом по наших спільних цінностях, які грунтуються на повазі до людської гідності й до окремої особи», — агітує Ван дер Лінден. Адже створення «зони, вільної від смертної кари», є найбільшим досягненням Ради Європи, підкреслює він. Качинський відтак замислився, і канцелярія президента запевнила, що, «попри особисту ідейну прихильність Леха Качинського» до впровадження смертної кари, він «наразі не оголошував жодних пропозицій щодо зміни законодавства в цьому питанні» й усвідомлює європейські вимоги.

Попри нинішнє політичне роздоріжжя, на думку Григорія Явлінського, українська ситуація все одно здоровіша, ніж російська, хоча українцям і не вдалося роз'єднати бізнес та політику. А саме це, за словами російського ліберала, мусило би стати запорукою успіху.
Україну Явлінський знає не з чуток — він народився і виріс у Львові. Він визнає Львів «малою батьківщиною», каже, що розуміє це місто і знає тут кожен камінь. Раз на рік він неодмінно приїздить до Львова, адже тут живе його брат і поховані батьки. Явлінський готовий особисто прислужитися українсько-російському порозумінню. Проблема наразі в одному — людина з таким способом мислення не є президентом Росії.

Днями під гучні оплески депутатів Сейм Польщі ухвалив безпрецедентні поправки до закону про люстрацію і тим самим остаточно розпрощався з уламками комуністичної ідеології. Впродовж пари місяців списки «стукачів» оприлюднять, і прізвища тих, «хто здавав», стануть відомi тим, «кого здавали». Каталог сексотів обіцяно розмістити і в інтернеті. За проект закону проголосував 371 депутат, проти — 44, а троє утрималось. Депутати обурено відкинули пропозицію посткомуністів із СЛД про скасування закону взагалі.

— Польща, попри все, обіцяє і надалі відстоювати українські інтереси в Європі. Але інколи виникає враження, що Польща більше відкрита до такої співпраці, ніж Україна?
— Різне трапляється. На рівні декларацій українська влада зажди цінувала польські старання щодо промоції України та підтримки її євроінтеграційних устремлінь. Натомість якщо йдеться про виконання рішень адміністративними службами, ситуація виглядає значно гірше. Рівень декларацій приємний і легкий; можна виступити перед ЗМІ, кажучи про масштабні проекти. Але при їх реалізації починаються труднощі. От ведуться розмови про реалізацію проекту «Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ». Згадаймо, відколи про це говориться? А проект досі пробуксовує! Навіть не йдеться про те, аби нарешті нафта потекла, але бодай зібрати групу уповноважених осіб і на десять років наперед визначити, звідки і куди та нафта постачатиметься.

Ернест Хемiнгуей написав повість «Старий і море», присвячену самовідданості літнього чоловіка при боротьбі зі стихією. Про легендарного ж хранителя львівських скарбів, вісімдесятирічного Бориса Возницького можна сказати «Старий і вічність» — він також бореться зі стихією; колись «виловлював» iз небуття ікони, зараз прагне їх зберегти. Саме йому вдається зупинити ерозію культурних пам'яток Галичини. Попри вік, попри тотальну фінансову негоду, попри завжди несприятливі для мистецтва часи, саме йому вдалося зібрати докупи і зберегти «Криворіжсталь» української культури — Львівську галерею мистецтв. Її вартість — шiсть мільярдів доларів. Навколо неї товчуться цинічні натовпи спекулянтів антикваріатом, намагаючись «розкрутити» когось iз персоналу на злочин.
Зараз він, вісімдесятирічний Дон Кіхот, наважився оголосити війну освинілим санчопансам, котрі за «портфелик з донецькими грішми» готові якнайшвидше продати навіть казкові мрії українських дітей — декілька замків...

Президент Польщі Лех Качинський цілком здоровий, запевнили міністр здоров'я Збігнєв Реліга і держсекретар канцелярії президента Мацей Лопінський на спеціальній прес-конференції. Переконувати польську громадськість у цьому почали після статті в газеті «Супер Експрес», яка, спираючись на лікарський висновок 1981 року, днями висловила припущення, що у президента хворе серце і «це може спричинити до наглої смерті, інфаркту чи інсульту». Видання стверджує, що відсутність президента на кількох важливих заходах була пов'язана саме зі станом здоров'я, а з кінця 70-х Качинського лікують амбулаторно і він має перебувати під постійним лікарським наглядом.

У Польщі сталася несподівана політична рокіровка — на «абсолютно рівному місці» успішного прем'єр-міністра Казимира Марцинкевича відправлено у відставку. Про це було офіційно заявлено на суботній політраді пропрезидентської партії «Право і справедливість». Новим прем'єр-міністром від «ПіС» (партія, яка отримала більшість на останніх парламентських виборах, має право висувати свого кандидата на голову уряду) мусить стати «любий брат» чинного президента Леха Качинського харизматичний Ярослав. Тож Польща має шанс побити рекорди книги Гіннесса, адже найвищі посади посідатимуть не просто брати, а й близнюки.

Так сталося, що сьогодні, в часи українського безвладдя, про найближчі загрози українській безпеці та навіть державності, які очевидні, говорять не так вітчизняні політики, як іноземні експерти. Свого часу яскравий антикомуніст, учасник польської «Солідарності», а сьогодні віце-голова Європейського парламенту, Януш Онишкевич у листопаді-2004 був одним з авторів численних звернень від імені Європарламенту, в яких депутати закликали ЄС висловити політичну підтримку Помаранчевій революції. З паном Онишкевичем, впливовим європейським полiтиком i активним симпатиком євроінтеграційного руху Україні, ми спілкувалися під час організованої, зокрема і фундацією PAUCI, конференції «Розширюючи кордони ЄС та НАТО: система безпеки від Чорного до Балтійського моря», яка днями відбулася в Одесі.