Дитячу лікарню майбутнього недарма називають найдивовижнішим медичним проектом України. Адже все в ній — від зовнішнього оформлення будівлі до внутрішнього облаштування — істотно відрізняється від медичних закладів, до яких ми звикли. «УМ» зустрілася з фахівцями, які працюють над проектом та будівництвом диво–лікарні, та з’ясувала, чому прозорий фасад нагадує око комахи, навіщо палати розмістили якнайдалі від операційних, реанімації та інших «зон болю», хто житиме у багатоповерхівці біля в’їзду на величезну територію і яким чином спеціалісти будуть боротися з внутрішньолікарняними інфекціями.

Киянка Оксана, мама семимісячного Максима, каже, що до пологів мало не збожеволіла, розмірковуючи над питанням: а чи варто підставляти маля під укол у перші дні його життя? «Перелопатила гори літератури, прочитала сотні сторінок в інтернеті, добивалася пояснень від лікарів, усіх знайомих мам перепитала, — каже Оксана. — Зрештою вирішила так: до півроку буду водити сина на всі щеплення, бо тоді він отримає імунітет проти правця і поліомієліту (для мене то дуже страшні хвороби), а далі буде видно. Зараз нам (мається на увазі сину. — Ред.) сім місяців, скоро (у рік) треба щепитися від кору і багряниці, і я знову не знаю, що робити. З одного боку, всі ці скандали навколо загибелі дітей після уколу. У мене багато знайомих відмовилися вакцинувати своїх дітей узагалі і кажуть, що їхні діти ростуть здоровішими і краще розвиваються, ніж ті, кому робили щеплення. Навіть сусідка–лікарка сказала, що своїй Марічці щеплення не робила, а довідку «намалювала». З іншого боку, я знаю батьків, чия дитина померла від менінгіту, бо не мала щеплення проти гемофільної інфекції...»

Позавчора дружина Президента України побувала на майданчику у Феофанії, де почали будувати найсучасніший медичний заклад країни для допомоги дітям із найважчими патологіями — «Дитячу лікарню майбутнього». Зараз на ділянці, огородженій зеленим парканом, пораються будівельники, які знімають бульдозером ґрунт, рівняють місцевість, облаштовують тимчасові мережі, вбивають у землю кілки, бурять ґрунт, з’ясовують, наскільки сильно просідає земля... Раніше тут поралися співробітники МНС, які досить плідно знаходили і знешкоджували вибухонебезпечні «подарунки» з часів війни. Один такий поіржавілий снаряд продемонстрували журналістам. Нагадавши, що 68 років тому в цих землях проходила лінія оборони Києва, а через три роки будуть рятувати життя дітям.

Навіть у суперсучасній операційній, устаткованій за останнім словом техніки, із цілою бригадою помічників та «найпросунутішими» медикаментами під рукою складно проводити операції на відкритому серці. Особливо якщо йдеться про вроджені вади найголовнішого людського м’яза, виправлення яких вимагає філігранної точності.

Нові перинатальні технології, які Україна впроваджує з 2003 року, передбачають не лише народження малят в індивідуальних залах та вільний вибір позиції при пологах, про що ми писали раніше. Сучасні стандарти передбачають відмову від невиправданого застосування медикаментів і від стимулювання пологів без нагальної потреби. Але, як визнають експерти, у наших пологових будинках дуже часто використовують зайві медикаменти — як препарати, без яких можна спокійно обійтися, так і відверто шкідливі для мами й дитинки засоби. Чому так трапляється і що з цим робити?

Поборами в наших лікарнях уже нікого не здивуєш. Пологовий будинок № 1 у Кривому Розі теж винятком не став. Як розповідають ті, хто мав із цим закладом справу, тут доводилося платити і за шпиталізацію, і за нагляд, і за ліки та маніпуляції. Проте останнє слово тепер бачиться зі смислом подвійним. Бо тут хвацько маніпулювали ще й людською свідомістю. Як розповідають правоохоронці, вони отримали близько сотні скарг на те, що у батьків медики вимагали близько чотирьох тисяч гривень на придбання препарату для розкриття легенів новонароджених — куросурф.

Три роки тому наше законодавство вперше почало вимагати від власників кафе, ресторанів та інших закладів громадського харчування виділення не менше 50% території для некурців. Люди, які на дух не переносять тютюновий сморід, тоді зітхнули з полегшенням. Як виявилося, завчасно, бо норма закону фактично не діяла. Правами прихильників здорового способу життя нехтували і власники дорогих ресторанів, і господарі невеличких «наливайок». Але завдяки нещодавнім змінам до закону в усіх кафе, барах та ресторанах України нарешті можна буде дихати повітрям, вільним від тютюнового диму. Заклади, які й надалі ігноруватимуть ці норми, сплачуватимуть штрафи (до 10 тисяч гривень) і, зрештою, або вшанують закон, або зачиняться. У будь–якому разі, українцям дали простий і дієвий механізм впливу на кафе, які вперто псують повітря.

Щорічно монастир Нотр–дам де ля Салетт у Французьких Альпах відвідують тисячі паломників із різних країн світу. Згідно з переказом, саме в Салетт в 1846 році Богоматір явилася перед двома маленькими пастухами: 11–річним хлопчиком та 14–річною дівчинкою. Через деякий час на тому місці утворили католицьку місію, що дала основу майбутньому прекрасному храму. І це ж треба, що саме у французькому високогірному соборі Богородиці прочани з України примудрилися підхопити рідкісну для України інфекцію — вірус A H1N1.

П’ять років тому в нас було прийнято закон, який дає право взяти орган загиблої чи померлої людини для пересадки тільки з дозволу її родичів. А це означає, що сама людина не може вирішувати за себе — хоче вона стати посмертним донором чи ні. І навіть за згоди помираючого лікарі не можуть скористатися його ниркою, печінкою чи рогівкою, щоб допомогти іншим — якщо родичі скажуть «ні». Тому медики кажуть, що таку ситуацію слід змінити. Треба внести поправку до чинного закону й прописати в ньому механізм оформлення особистої згоди потенційного донора на пересадку своїх органів іншій людині. Тоді трансплантологи зможуть рятувати більше життів.

Щороку в Україні реєструють понад 15 тисяч нових випадків захворювання на рак молочної залози. На жаль, із кожних десяти пацієнток, які вперше звертаються до лікаря, у двох—трьох рак діагностують на пізніх і дуже пізніх стадіях, коли в пухлинному процесі вже задіяно чимало органів та систем. Онкологи, які все–таки не є богами, мають не так багато методів лікування таких «запущених» пацієнтів. Операції, хіміотерапія, опромінення навіть із застосуванням найсучаснішого обладнання й медикаментів допомагають не завжди. Тому кожній десятій жінці, хворій на рак молочної залози, доля відпускає менше року життя від моменту встановлення діагнозу. Спеціалісти кажуть — високої смертності можна запобігти, причому досить простими методами. Але для цього Україні потрібні три тисячі мамографів і «революція» у свідомості населення.