У групі інтенсивного загартування черкаського дитячого садочка №2, що діє тут уже 14 років, нині приємна новина: усіх малюків прийняли у свої ряди члени клубу моржів. Таке визнання малеча заслужила своєю сміливістю та наполегливістю. Адже навіть дорослому не так просто вийти на вулицю й облити своє тіло крижаною водою. Однак дитсадківська група інтенсивного загартування у «Сонечку» проводить такі процедури на подвір'ї щодня рівно о 12-й годині, якраз перед денним сном.
Після гучної заяви міністра юстиції Олександра Лавриновича, що він уже заплатив за новими тарифами і пропонує повторити цей подвиг усім законослухняним громадянам, стало зрозуміло: влада взялась за своїх підданих всерйоз і готова застосовувати найрізноманітніші важелі, аби змусити їх платити більше. Події минулого тижня підтвердили, таки ми маємо рацію. Спочатку віце-прем'єр-міністр Володимир Рибак заявив, що в Україні може з'явитись міністерство житлово-комунального господарства — щоб регіони краще розуміли, як треба правильно витрачати кошти. А через день y Комітеті Верховної Ради з питань будівництва і житлово-комунального господарства відбулось перше засідання робочої групи, створеної за результатами міжкомітетівських слухань. Очолив робочу групу представник антикризової коаліції, депутат-«регіонал» Валерій Петросов.
Хвиля подорожчання комунальних послуг нині котиться Україною. І кожен регіон має свої особливості.
У Черкасах у міській школі № 22 розгорівся скандал, який вийшов далеко за межі цього навчального закладу і вразив громадськiсть. У першому класі цієї школи вчителька наказала учням обплювати свого однокласника Мишка, з чим півкласу успішно й справилося. Таке приниження хлопчика було ініційоване 69-річним педагогом, за плечима якого 40 років стажу в школі. Причому, на її думку, з «благородною» виховною метою: вчителька зізналася мамі першокласника, що не бачить нічого страшного в тому, що на її сина кілька разів плюнули.
Підпільний цех iз переробки курятини викрили працівники відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС у Черкаській області. Працював він у селі Мошни Черкаського району, а керували ним батько — ветлікар та син — приватний підприємець. Ці двоє, як кажуть у міліції, приблизно протягом року годували своєю продукцією черкаський люд.
Mинулого року черкащанка Ганна Степанець так і не побачила, як цвiли дерева: з березня вона перенесла 16 важких операцій. В історії хвороби цієї 66-річної жінки лікарі давно прописали діагноз «сепсис». У народі це рідкісне захворювання називають гнилокрів'ям. А загалом за все її життя лікарі оперували Ганну Степанівну аж 90 разів. Той, хто хоч раз готувався до операції, навряд чи забуде ті важкі думки, які не дають спокою ані на хвилину, а Ганні Степанівні довелося пройти тим шляхом аж 90 разів. Два рази медики майже не вірили, що їхній пацієнтці вдасться вижити, і навіть рідні вже було змирилися з такою важкою бідою. «Ще молодою я випадково знайшла на дні скрині фату та біле плаття: то моя мама приготувала на мій похорон», — сумно пригадує Ганна Степанівна.
Віднедавна Черкаси розжилися ще однією реліквією — сюди із далекого гірського села Зелене, що неподалік Яремче Івано-Франківської області, було перевезено смерекову гуцульську хату та повітку родини Максим'юків. Вік хати сягає 150 років, у ній прожило не одне покоління горян і навіть зберігся ще її австрійський номер — 353. Нині ця екзотична споруда височить на схилах Дніпра навпроти дамби через Кременчуцьке водосховище — це всього п'ять кілометрів від центру міста. Її видко, коли в'їжджаєш до міста з київського напрямку.
Рідним домом став готель «Черкаси» для 46-річного черкащанина Михайла Овсієнка. Тут, навпроти облдержадміністрації та поруч із Черкаським міськвиконкомом, інвалід дитинства (ДЦП) мешкає більше трьох місяців, сподіваючись таким чином привернути увагу влади до своїх проблем.
Цей лимонний рай — єдиний на всій Черкащині. Цікаво, що облашували його не в якомусь ботанічному саду, а в теплиці лісового господарства. Що й казати — несподівано. «Є у нас такий ентузіаст — колишній директор лісгоспу Микола Олександрович Снігур, він цю справу й запровадив ще в 1992 році», — пояснює директор Корсунь-Шевченківського лісгоспу Петро Гоголюк і показує чималих розмірів теплицю, де ростуть та плодоносять 40 лимонних дерев. Коли йдеш доріжкою поміж високих заморських дерев, на яких серед густого зеленого листя висять сонячного кольору плоди, то очам не віриш, що ці екзотичні фрукти так щедро плодоносять на Черкащині, а не у далекій Греції.
Нарешті черкащани гідно вшанували пам'ять свого земляка В'ячеслава Чорновола. Минулої неділі, до 69-ї річниці з дня народження відомого політика, на його малій батьківщині у селі Вільховець Звенигородського району урочисто відкрили й освятили садибу-музей. Всього за півтора місяця на виділені державою 354 тисячі гривень тут провели капітальну реставрацію хати, сараю, криниці, облаштували двір. У самому будинку на п'ять кімнат стоять шафа, стіл, ліжко, диван, скриня, тумбочка, які пам'ятають відомого дисидента-шістдесятника. Тут же — книги В'ячеслава Максимовича, на стінах — його портрет, картини й фотографії, рушники, вишиті його мамою Килиною Харитонівною.
Черкаський мікрорайон Митниця, який хоч і не так давно забудований на березі Дніпра, але вважається в місті найбільш занедбаним, розжився ще однією «визначною пам'яткою». Нею став піщаний кар'єр, глибиною до 8 метрів і діаметром до 600 метрів. Таке рукотворне «диво» з'явилося буквально у кількох метрах від житлових багатоповерхівок, неподалік центру міста.
