«Цього тижня українська громада та закордонна громадськість почують дату дострокових виборів, — сказав Віктор Ющенко, виступаючи вчора на Чернечій горі у Каневі. — Хай виборець чинить суд над політичними зрадниками».

Погодившись на участь у дострокових виборах, Прем'єр Віктор Янукович фактично легітимізував від свого імені усі останні кроки Президента Віктора Ющенка, включно з «перетрушуванням» Конституційного Суду. Що мається на увазі? «Регіонали» стоїчно підсипали доларів у вогонь свого Майдану, заявляючи, що тільки КС може поставити крапку в правовій колізії, що виникла після двох указів глави держави. Але коли Ющенко прибрав із Жилянської пані Станік та пана Пшеничного, запал «донецьких» зійшов нанівець. Що й не дивно: проурядова коаліція вже не має необхідних для прийняття вердикту КС десяти голосів, і докупити нестачу — ніяк. Саме це стало однією з причин несподіваної для багатьох погідливості пана Януковича в стінах секретаріату Президента.

П'ятничний мітинг опозиції зібрав близько 25 тисяч учасників. Багато хто з них приїхав автобусами з областей, кияни ж не дійшли до Європейської площі, в тому числі й через прохолодну погоду та дощ, який закінчився лише за годину до маніфестації. Але прикметною була не явка і навіть не виступи вже звичної трійці лідерів. Цього вечора — вперше за час політичної кризи, що виникла після підписання указу Президента про розпуск парламенту, — була спроба організувати провокації й зіткнення під час вуличних акцій.

Як і всі порядні християни, журналістське подружжя з відділу політики «УМ» почало суботу в церкві Різдва Христового УПЦ КП, що на Поштовій площі. Картина нагадувала 1917 рік, чесне слово: поки панотець правив службу з нагоди свята Благовіщення, за вікнами храму колонами марширували політично активні громадяни під червоними, ба навіть суто радянськими й УРСРівськими прапорами. Саме звідти, з Подолу, піднімалися на черговий мітинг коаліції прихильники КПУ.

У протистоянні на тему розпуску парламенту й оголошення дострокових виборів є два аспекти — політичний і юридичний. Спираючись на висновки своїх юристів, і Президент, і коаліція переслідують конкретні політичні цілі, і навпаки, бажаючи втілювати ці політичні завдання в життя — підбирають відповідну правову аргументацію.

Юрій Луценко йшов на з'їзд НСНУ як гість, представник партнерського руху «Народна самооборона». У руці він тримав свіжий номер «України молодої», а вбраний був у діловий костюм із краваткою. На питання, де його бойова малинова сорочка з кулаком «Самооборони» на грудях, у якій він напередодні виступав на засіданні Комітету національного порятунку, Юрій відповів: «Чекає вечора» (хоча, забігаючи наперед, скажемо, що на сцену Майдану Луценко вийшов у білому светрі).

Маріїнський парк слід би оголосити заповідником. Шкода трави, яку із завидною регулярністю витоптують прихильники Партії регіонів та її сателітів.
Прогулюючись у суботу алеями центрального парку столиці, журналісти «УМ» не могли позбавитися відчуття дежа вю: намети, огороджені стрічками (цього разу — синьо-жовтими) ділянки, групки приїжджих із партійною символікою — все це вже було. Як пояснюють організатори, цього разу прихильники парламентської коаліції зібралися, щоб не допустити розпуску Верховної Ради. Ну й, очевидно, для того щоб не дати опозиціонерам узяти в облогу парламент і Кабмін.
Якщо в день двох мітингів наметів було трохи більше сотні, то вчора — вже більше двохсот. І, як видно з кількості та розмірів баулів новоприбулих, симпатики коаліції осідають на цій траві надовго. Тобто їхні політичні зверхники передбачають, що політична криза буде тривалою.

Про те, що цей з'їзд «Нашої України» був інакшим, ніж попередні, у своїй промові з трибуни заявив навіть постійний гість НСНУшних форумів патріарх Філарет. І справді, на IV з'їзді «Народного союзу «Наша Україна» необов'язкові суперечки звелися до мінімуму, голосування були вельми близькими до одностайних. Партія підбила підсумок 5-місячного періоду очищення й реабілітації, і тимчасовий «кризовий менеджер» Віктор Балога передав віжки правління вже повноцінному голові — В'ячеславу Кириленку. Петро Порошенко програв «останній і рішучий бій» за вплив у «Нашій Україні», а заодно було поставлено крапку в дискусії про те, чи не варто Вікторові Ющенку очолити цю партію. Не варто.

(Закінчення. Початок — у вчорашньому номері «УМ»)

Юрій Луценко — чи не найчастіший, з-поміж інших політиків, гість на редакційному «подіУМі» «України молодої». Але ж — і найактивніший та найбільш говіркий. Ще недавно він сидів за цим столом у кабінеті редактора в статусі міністра внутрішніх справ, а тепер — як один із лідерів опозиції, котрий шпетить на всі заставки нового главу МВС.
На інтерв'ю Юрій прийшов через кілька годин після допиту в головному слідчому управлінні Генпрокуратури. Одразу з порогу заявив: щойно під час розмови зі слідчим дізнався, що Подільський райсуд ухвалив рішення про призупинення слідчих дій, тому відмовився підписувати протокол допиту і попрощався. У прокуратурі, до речі, Луценка поїли не чаєм, яким він так любив пригощати опальних олігархів на «співбесідах» в МВС, а кавою. І в нас Юрій також пив каву — з чашки, на якій намальований піковий туз.
Луценко — відомий веселун від політики — повідомив, що навмисно зробив обхідний маневр і звернувся до Подільського райсуду, аби виграти час у влади, відомої своєю схильністю до «найсправедливішого у світі» суду Печерського району. Зараз Юрій навіть не на підписці про невиїзд, але, прогнозує він, просто так «донецькі» з нього не злізуть. Бо бояться.