Успіхами українських боксерів як на професіональному, так і на любительському рівні зараз нікого не здивуєш, тож чи не всі звитяги наших спортсменів тепер сприймаються вболівальниками як належне. Те, що Україна є однією з найсильніших боксерських країн у світі, нещодавно підтвердила й національна збірна. На чемпіонаті світу в Мілані наші боксери здобули три медалі, в тому числі й історичне «золото».

Для героя цього інтерв’ю «срібний» здобуток в Італії став поки найвищим результатом у кар’єрі. І недарма керівництво Федерації боксу України зараз називає цього атлета одним із найсильніших у світі важковаговиків–любителів. Отже, знайомтеся: надія українського боксу та олімпійської збірної, надзвичайно скромна людина та просто щирий співрозмовник — Роман Капітоненко.

Разом із прем’єр–лігою змагальних обертів набрали й нижчі дивізіони. У першій лізі вже виокремилася група команд, які потенційно можуть позмагатися за вихід до найсильнішої компанії. Серед цієї когорти є як звичні імена, так і несподівані фігуранти.

Що не тур — то нове досягнення: лише минулої середи гру між «Металістом» та «Шахтарем» прийшло подивитися 37 тисяч глядачів, а вже позавчора матч за участю «гірників» поставив нову планку вболівальницької відвідуваності українських стадіонів цього сезону. Перший поєдинок команди Мірчі Луческу на новенькій «Донбас–Арені» зібрав майже 43 тисячі любителів футболу. Для порівняння — аудиторія решти матчів туру лише незначно перевершила донецьку.

Хоча київські і харківські фанати вважаються у вітчизняному футболі чи не найзлішими ворогами, більшість динамівських уболівальників позавчора ввечері переживали за «Металіст». Адже, якби слобожанці в перенесеній зустрічі п’ятого туру не програли «Шахтарю», «біло–сині» ставали б одноосібними лідерами. Якби ж перемогли гості, в турнірній таблиці запанувало б двовладдя. І «металісти» таки зробили подарунок столичним опонентам.

Слава українського чоловічого боксу гримить на весь світ. Професіонали Віталій та Володимир Клички володіють найпрестижнішими чемпіонськими поясами в надважкій вазі, є в нас й інші профічемпіони, а Василя Ломаченка визнали найкращим бійцем серед любителів усіх категорій. Інша ситуація з жіночим боксом, який поки залишається у затінку «сильної статі». Однак наша країна й тут не пасе задніх: на чемпіонаті Європи, який завершився в Миколаєві минулої неділі, українська збірна завоювала дев’ять нагород. Чемпіонкою Старого світу стала Тетяна Коб із Волині — саме з нею й поспілкувався кореспондент «УМ».

Менше місяця минуло з того часу, як вітчизняні веслувальники вибороли золоту нагороду на чемпіонаті світу в Польщі, а днями вони підкорили нову вершину.

Із 18 по 20 вересня в білоруському Бресті близько 800 веслувальників із 32 країн змагалися за медалі чемпіонату Європи. Білоруси, які два роки тому перетворили Брестський канал на базу підготовки своїх олімпійців, уперше проводили змагання такого рівня, а в суперечці за проведення цих стартів обійшли кілька європейських міст.

Десятий тур став щасливим для найгіршої на даний момент команди вітчизняної прем’єр–ліги. «Кривбас» нарешті здобув перше очко, так само вперше зберігши свої ворота «сухими». Вже другі перемоги здобули вчорашні аутсайдери, «Закарпаття» й «Зоря», що опустило на дно турнірної таблиці інших невдах. Натомість лідери, «Динамо» й «Шахтар», виграли в доволі непростих поєдинках. Причому кияни здолали «Металіст» удруге за вісім днів; перед цим — у Кубку України.

Зустріч старих знайомих — так можна охрестити четверговий матч між «Шахтарем» та «Брюгге». Раніше жереб уже тричі зводив донеччан та бельгійців. Спершу, в сезоні 1995/96 років, у 1/16 Кубка кубків фламандці здолали українців за сумою двох матчів (1:0, 1:1). За сім років у кваліфікації Ліги чемпіонів опоненти обмінялися нічиїми 1:1, а в серії пенальті знову сильнішими були «чорно–сині». Після двох сезонів «гірники» нарешті здолали «Брюгге» (4:1), перетворивши матч–відповідь кваліфікації Суперліги на формальність (2:2). А позавчора «помаранчево–чорні» ще раз помстилися за попередні невдачі, розгромивши бельгійців на їхньому стадіоні «Ян Брейдель».

Перед тим як розмовляти з паном Джангіряном, автор цих рядків попитав у знайомих, що вони знають про регбі в Україні та про цей вид спорту взагалі. Переважали визначення на кшталт «заняття для справжніх чоловіків» та «набільш травматична гра». Дехто пригадав славетний маорійський бойовий танок збірної Нової Зеландії. Із відомостями про становище регбі на Батьківщині вийшло значно гірше — попри те, що саме в ті дні наша збірна проводила черговий поєдинок у рамках Кубка європейських націй проти поляків, і по Києву вистачало афіш з анонсом поєдинку.

Після перемоги над сусідами Україна піднялася на 30–ту позицію у світовому рейтингу — навіть у футбольної збірної не набагато кращий результат. Президент Федерації регбі України не тільки відро­джує колишню славу овального м’яча в Україні (київський «Авіатор», нагадаємо, був однією з найсильніших команд СРСР), а й прагне піднятися на нові вершини. Про те, що саме планується зробити, головний вітчизняний регбіст розповів кореспондентові «УМ».

Черговий етап розіграшу національного Кубка особливих несподіванок не приніс, але цікаві та напружені матчі подарував. Більшість клубів прем’єр–ліги, які змагалися в 1/8 фіналу проти представників нижчих дивізіонів, таки довели свою силу, хоча й не всі зробили це переконливо. Єдиний виняток становить криворізький «Кривбас»: збіднілий пропустив далі луцьку «Волинь». Відповідно, один із незмінних лідерів першої ліги підтвердив намір повернутися до еліти.