На Луганщині минулого тижня сталися відразу дві аварії з людськими жертвами, причому обидві — на приватних копальнях. Спочатку в п’ятницю, 23 листопада, на т.зв. шахтодільниці «Південна» («Южная») ВАТ «Ремавтоматика» (м. Краснодон) у недіючій шахтній виробці на глибині близько 250 метрів були знайдені тіла директора підприємства 45річного Володимира Єрмакова і 59річного начальника дільниці Олександра Кондейкіна.
У відомій пісні на музику Микити Богословського (з кінофільму «Велике життя») темні кургани сплять, опалені пекучим донбаським сонцем. Сьогодні їм спати заважають. Із різних причин: іноді ненавмисне, іноді...
Луганщина завела собі власного «терориста». Майже справжнього. Молодий чоловік віком до 30 просто в приміщенні Оріхівської селищної ради Лутугінського району захопив заручника і висунув політичні умови. Точніше, умови були економічні: терориста обурюють високий рівень цін і низький — шахтарських зарплат, а обговорити цю тему він збирався з Президентом України або, щонайменше, з лідером БЮТ Юлією Тимошенко.
Нинішньому керманичеві Луганської обласної ради Валерію Голенку, очевидно, заважає спокійно спати запах лаврів його попередника Віктора Тихонова. Той уславився на весь світ як організатор сепаратистського збіговиська в Сіверськодонецьку в листопаді 2004–го. А чим Валерій Миколайович гірший? І ось він, заручившись підтримкою нардепа від Партії регіонів Вадима Колесніченка, скликає розширену конференцію, аби повідомити «місту й світу»: насувається новий ПіСУАР!..
Наприкінці жовтня Новоайдарський райсуд розглянув справу зі звинувачення 33-річного луганчанина Володимира Д. у спробі контрабанди валютних коштів у великих розмірах. Точніше, навіть у рекордних. Коли 15 серпня минулого року валютного контрабандиста затримали на російському кордоні, в тайнику його машини оперативники облуправління СБУ знайшли 1 млн. 940 тисяч доларів США і 7 млн.216 тис. російських рублів! Такої «здобичі» правоохоронці регіону ще не впольовували.
У ніч на 31 жовтня рятувальні роботи на шахті ім. 50–річчя СРСР відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля» офіційно завершилися. Про це повідомила прес–служба Територіального управління Держгірпромнагляду в Луганській області. О першій ночі надійшла інформація про те, що місце аварії підготовлене для спуску сюди експертної комісії, до складу якої увійшли фахівці трьох профільних вугільних НДІ. Експерти мають дати офіційний висновок про причини та обставини загибелі чотирьох людей.
Містечко Алмазна налічує не більше семи тисяч мешканців, однак приблизно за півтора століття свого існування цей населений пункт встиг подарувати першій державі робітників та селян кілька постатей, яких сьогодні прийнято оцінювати, скажемо так, як неоднозначні. Наприклад, політичного оглядача газети «Правда», очільника Радянського комітету захисту миру Юрія Жукова. Старші покоління мають пам’ятати цього невтомного пропагандиста антинатовських та антиамериканських ідей. Бо якщо міряти за кількістю відведеного йому на Центральному телебаченні екранного часу — Юрій (Георгій) Олександрович набагато випереджав за популярністю Аллу Пугачову, Софію Ротару та Йосипа Кобзона разом узятих.
Змушений визнати власну помилку: «молодогвардійська» істерія на Луганщині, про яку автор цих рядків писав наприкінці вересня, досі не закінчилася. Точніше, вона плавно перетекла в істерію «анти–ОУНівську», зрештою — в антипрезидентську. Керує процесом усе та ж обласна рада на чолі з Валерієм Голенком — вірним продовжувачем справи Віктора Тихонова (того, що головував на горезвісному сепаратистському шабаші в Сіверськодонецьку).
У деяких аспектах військово–технічного розвитку найсхідніший обласний центр України випереджає цілу Велику Британію. Скажімо, щодо певних видів гусеничних бойових машин рахунок на нашу користь — 2:0! Та що там Британія — у нас таких машин в одному місті стоїть стільки ж, скільки в Росії. Тільки там ця техніка розпорошена від Архангельська до Підмосков’я, а в нас вона сконцентрована на площі менше одного гектара.
Порівняно з буремними 2002–м, 2004–м і навіть 2006–м, «голосувальний» день на дострокових парламентських виборах–2007 можна вважати спокійним. «Я переконаний, що вибори пройдуть чесно й демократично, і всі політичні сили визнають їх результати», — спрогнозував у розмові з журналістами Президент, щойно вкинувши свій бюлетень до виборчої урни. Віктор Ющенко вже традиційно прийшов на дільницю, розташовану в Будинку профспілок, із сім’єю. Проголосувавши, глава держави висловив сподівання, що на виборах громадяни України «зроблять свій вибір на користь змін замість «лжестабільності», і вибір цей принесе Україні стабільний економічний і соціальний розвиток.
Прем’єр–міністр Віктор Янукович теж прийшов голосувати разом із дружиною, яку так рідко «виводить у світ», що журналісти Людмилу Олександрівну навіть не впізнали. «Женщіна, отойдітє, работать мєшаєтє!» — закричала одна з фотографів на пані Янукович, що з уже заповненим бюлетенем чекала біля виходу з кабінки для голосування свого чоловіка (Віктор Федорович свій вибір робив досить довго).
А лідер Соцпартії Олександр Мороз після голосування вирішив розслабитися й поїхав порибалити. По завершенні процесу — вже увечері, коли стали відомі результати екзит–полів, Мороз запевнив, що нічого з Соцпартією не станеться, якщо до парламенту вона не потрапить: «Будемо готуватися до наступної кампанії».
Масштабних фальсифікацій, які б суттєво вплинули на загальнодержавні результати, в день голосування спостерігачі не зафіксували. Але без пригод не обійшлося. У Чернігові побилися члени окружної виборчої комісії від Компартії і «НУНС», у Криму чоловік, не знайшовши себе у списках виборців, з горя розколошматив виборчу урну. У Харкові — традиція: помер спостерігач від КПУ. В Івано–Франківську мешканці вулиці Вагилевича не змогли проголосувати через помилку в документах, переданих прикордонною службою на виборчу дільницю. «Уважні» прикордонники перейменували їхню вулицю у... Вагінальну.
