Маленькі надії

Маленькі надії

У темному царстві українського хокею блимнув невеличкий промінчик надії. Звісно, перемога наших юніорів на друголіговому світовому форумі не може вважатися великим успіхом. Утім на тлі невтішних подій у дорослому хокеї вона принаймні дарує віру в краще майбутнє, що ці 18–річні пацани незабаром зможуть проявити себе й на вищому рівні.

Тренування закінчилися

Календар турніру в донецькому Палаці спорту «Дружба» організатори склали так, що найважливіші матчі залишилися «на закуску». Боротьбу за путівку з другого дивізіону до першого ведуть збірні України, Голландії й Литви. Власне в матчах нашої команди з цими опонентами й визначається єдиний щасливчик. Учора підопічні Олександра Годинюка билися з голландцями, а завтра, в останній день змагань, випробують на міць литовців.

На аперитив — бронза

Наші борці завжди славилися у світі й регулярно привозили додому нагороди найпрестижніших змагань. Входять вони й до когорти фаворитів на континентальному форумі, що позавчора стартував у німецькому Дортмунді. За традицією в боротьбу спочатку вступили майстри вільного стилю, сьогодні до них приєднаються жінки, а на «закуску» — «греко–римляни».

Погроми по–донецькому

Попри те, що хокей на наших теренах ледь жевріє, вболівальники не забули про цю видовищну гру. Яскраво підтверджує це донецька публіка, яка рясно заповнює трибуни Палацу спорту «Дружба» навіть під час матчів чемпіонату світу в другому дивізіоні серед юніорів. На першу гру українців, у неділю, прийшло 3500 (!) глядачів. Позавчора, вже в будній день, їх було трохи менше, але все одно чимало — 2700. І наша команда щедро дякує за підтримку яскравими перемогами.

Донецька репетиція київського рандеву

Донецька репетиція київського рандеву

Цієї весни Міжнародна федерація хокею довірила Україні приймати одразу два чемпіонати світу. Щоправда, не у вищому дивізіоні. Як відомо, з 17 по 23 квітня оновлений київський Палац спорту чекає на головні збірні представників першого дивізіону. А до того до Донецька завітали 18–річні юніори з третьої за рангом «ліги» у своїй віковій категорії. Заради змагань, що почалися 27 березня, в донецькому Палаці спорту «Дружба» провели реконструкцію і вперше за 20 (!) років залили лід.

На відпочинок — із чистою совістю

На відпочинок — із чистою совістю

Учора надвечір у новому терміналі F аеропорту «Бориспіль» рейс «Люфтганзи» із Мюнхена зустрічало особливо багато публіки — ним із пересадкою на шляху з Норвегії додому повернулася збірна України з біатлону. Наших «стріляючих лижників» вітали хай не як героїв, але як людей, що добре зробили свою справу.

Побити за 178 секунд

Побити за 178 секунд

Хоч би що критики говорили про братів Кличків, але вони залишаються головною — і непереможною — візиткою України в професіональному боксі. Черговим підтвердженням цього став бій Віталія в Кельні в ніч із суботи на неділю. Черговий суперник нашого чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC — кубинець Одланьєр Соліс — опинився на підлозі вже наприкінці першого раунду. Утім «перемога менш як за три хвилини», яка принесла Віталієві 15 млн. доларів, а Солісу — 1,8 млн., спричинила чимало суперечок.

Скромний героїзм для трьох п’єдесталів

Скромний героїзм для трьох п’єдесталів

«Українські спортсмени, не лише біатлоністи, підтверджують, що здатні творити дива й на рівних боротися із найгрізнішими суперниками», — такий глобальний висновок зробив головний тренер нашої біатлонної збірної Василь Карленко після чемпіонату світу, що завершився позавчора в Ханти–Мансійську. Що–що, а його підопічні підтвердили це сповна, видавши найуспішніший виступ за всі роки незалежності України.

Модний пластир і мороз як «допінг»

Модний пластир і мороз як «допінг»

Після шести «холостих» днів на ЧС у Ханти–Мансійську нарешті прийшло свято й на українську вулицю. Учора надвечір Віта Семеренко, продемонструвавши хорошу швидкість та відносно непогану стрільбу, здобула «бронзу» в індивідуальній гонці на 15 км. Три промахи на чотирьох вогневих рубежах — тоді як фаворити робили від п’яти до дев’яти пострілів у «молоко» — стали запорукою першого медального успіху українців у Югрi. За словами тренерiв, вiдтак сезон можна вважати вдалим.

Крім стін, вдома потрібні й уболівальники

«Це був наш найкращий матч. Причому не лише в моїй капітанській кар’єрі, але й за ті десять років, що я виступав за збірну», — бідкався після дуелі наставник українців Орест Терещук. І справді, пристрасті й розвиток подій в іграх із голландцями подарували любителям тенісу море емоцій. Шкода лише, що по завершенні триденного протистояння українці виявилися розчарованими.