Минулого тижня секретаріат Президента оголосив публічний конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців СП. Оновлюючись, Банкова планує посилити чимало позицій фактично в усіх департаментах. Зокрема, як повідомила прес-служба глави держави, кваліфіковані фахівці можуть претендувати на посади головних консультантів служб зовнішньої політики та підготовки виступів Президента. Крім «церемонімейстера» й спічрайтера, розумних людей кличуть у служби правової політики; з питань звернень громадян; ситуативного аналізу; регіональної та кадрової політики; комісію з питань помилування. В переліку також є вакансії в службах забезпечення зв'язків із Верховною Радою, Кабміном, Конституційним Судом, у службі оборонної політики, політики інституційного розвитку, службі соціально-економічної політики.
Документи приймають упродовж місяця в будні дні за адресою: Шовковична, 26. Можна також вислати їх поштою просто до секретаріату: вул. Банкова, 11, Київ, 01220 (з позначкою «на конкурс»).

Воістину, політика — дивна річ. Усі ми добре пам'ятаємо мукачівські вибори 2004 року і битву, яка зчинилася між тодішньою владою та опозицією, між «Нашою Україною» і СДПУ(о), між Віктором Балогою й Ернестом Нусером. Але час iде. І зараз Ернеста Ернестовича запросили очолити список на виборах до Мукачівської міськради від... чи не найбільш «помаранчевої» партії — «Реформи і порядок». А ще два роки тому нардепи-«пеерпісти» вели активні баталії на боці Балоги. Так само, як їхні нинішні партнери ПРП по блоку — партія (тоді — неформальна організація) «Пора».

На початку 2006 року «великий друг» українського народу Володимир Жириновський порадував черговим «відкриттям»: України нібито ніколи не було на політичній карті Європи, це завжди була околиця Російської імперії. Полемізувати з нащадком юриста — справа невдячна, тим більше, що проблема не в невігластві та хамстві епатажного російського політика, а в готовності частини українців (у тому числі — й політичної еліті) повірити в ці аргументи та підтвердити свою «історичну неповноцінність» та нібито апріорну нездатність збудувати сильну незалежну державу. Як це зробили, наприклад, наші сусіди-словаки, чия країна дійсно — новачок на історичній карті, проте в ній навряд чи знайдуться політики, котрі прагнуть відновлення Австро-Угорської імперії чи Чехословацької Соціалістичної Федеративної Республіки.

Після кількаденних пологів «Росукренерго» з «Нафтогазом» таки народили свою спільну дитинку. Дитя, судячи з усього, красою не вирізняється, інакше навряд чи «батьки» так кутали б його навіть не в пелюшки, а в справжню паранджу таємничості й недомовок. Називається ця «нєвєдома звєрушка» «Укргазенерго» й відтепер продаватиме на території України куплений нею у власної «мами» — «Росукренерго» — газ. Звісно, не без вигоди для себе.

Найпопулярніша в Україні жінка-політик (і це не просто банальне спостереження, а результат цілком серйозного соціологічного дослідження, яке проводив у січні Центр політичних і соціологічних досліджень «Соціс»), проїхавши по містах нашої держави, навідалася з візитом і до Брюсселя. Там Юлію Тимошенко приймали не менш приязно, ніж на Батьківщині: опозиційна лідерка (а саме так останнім часом називають провідницю блоку її імені в іноземній пресі) виступила в Європарламенті, зустрілася з Верховним уповноваженим ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Хав'єром Соланою, а також із членами Парламентського комітету з питань співробітництва Україна—ЄС. Поспілкувалася «леді з косою» і з іноземними журналістами.

Від початку тижня «Наша Україна» і Блок Тимошенко почали вести переговори. Якісь домовленості велися й раніше, але, так би мовити, офіційний етап настав тільки зараз. Уже й визначено головних комунікаторів: від «НУ» — Роман Безсмертний і Роман Зварич, від БЮТ — Микола Томенко та Олександр Турчинов. Інформації про перебіг цих перемовин украй мало. Очевидно, ініціатори вирішили зберегти секретність до того часу, поки не вдасться вийти на якесь більш-менш узгоджене рішення.

Станом на 16.30 учорашнього дня спільне підприємство «Нафтогазу України» та швейцарської компанії «Росукренерго» для продажу «російського» газу в Україні ще не було створене. Хоча, з огляду на стиль і напругу переговорів, раніше ночі оформлення СП «Укргаз-Енерго» (а попередньо було заанонсовано саме таку назву) очікувати й не випадало. Адже газові угоди українці укладали і 3-4 січня з Росією, і вчора-позавчора з «Росукренерго».