Днями дирекція «Укрзлізниці» влаштувала представникам українських ЗМІ екскурсію. Протягом двох годин журналістів водили територією депо і посвячували в заплановані реформи і проблеми підприємства. На переконання залізничників, останніх накопичилося чимало: і у спеціалісти — токарі та фрезерувальники — в дефіциті, і технічний склад в ненайкращому стані. На технічній проблемі наголошували кілька разів усі, хто спілкувався з журналістами.

Учора у столиці відкрився купальний сезон. На відміну від минулого року, коли в Києві відкрили п’ять пляжів із 12 через незадовільний стан водойм, пов’язаний із мором риби та «цвітінням» води, цьогоріч комунальне підприємство «Плесо» запевняє: 11 пляжів готові прийняти відвідувачів. І санітарно–епідеміологічна служба, мовляв, iз цим погоджується і днями видасть санпаспорти усім одинадцяти. Щоправда, станом на вчора їх отримало тільки два — «Дитячий» у Гідропарку та «Тельбін» на Березняках.

Однак «столичний заплив–2011» теж, схоже, не обійдеться без зауважень відпочивальників. На Харківському масиві «Плесо» відхрестилося від пляжу «Сонячний» — купатися тут не рекомендують. На «Центральному» «скасували» душ. Та й додаткового облаштування територій біля водойм чекати не доводиться через брак фінансування. Отож поведемо мову про особливості цьогорічного відпочинку на воді у Києві.

У суботу під час акції протесту проти забудови фундаменту церкви Богородиці, до якої долучилися небайдужі кияни та активісти кількох громадських організацій, церковники, що «застовпили» територію дерев’яною капличкою, спробували зірвати захід дзвонами і кулаками.

Навколо Десятинної церкви знову розгорівся черговий скандал. Позавчора пізно ввечері поблизу фундаменту першого кам’яного храму Київської Русі з’явилися будівельні вагончики. На ранок ЗМІ поширили повідомлення народного депутата Святослава Олійника, який запевняв, що 25 травня близько 23–ї години до Десятинної прибуло шість вантажівок, з яких кран вивантажив металеві тимчасові споруди. Події відбувалися у присутності міліції, яка ніяк цьому не заважала. Більше того, як повідомив нардеп, один із працівників–«вивантажувальників» напав на перехожого, який спробував сфотографувати цей процес, а піп, що вийшов із розташованої поруч каплички УПЦ МП, пояснив: усе, що відбувається, пов’язано з підготовкою до будівництва нової церкви Богородиці.

Напередодні Дня Києва «УМ» поспілкувалася з Лідією Антонівною Пономаренко — автором книги «Вулиці Києва». Лідія Антонівна без тями закохана в Київ; історик, геодезист, вона 40 років працює з давніми документами, схемами та картами «стольного града». З цією дослідницею ми говоримо сьогодні про «візитку Києва» — Хрещатик.

Наприкінці минулого тижня уповноважене журі на чолі з головним архітектором столиці Сергієм Целовальником нарешті отримало результати конкурсу проектів, у яких пропонували бачення майбутньої консервації та музеєфікації залишків церкви Богородиці (Десятинної). Утім слово «нарешті» навряд чи ставить крапки над усіма «і». Адже проектів виявилося все одно два, і вони взаємовиключні! Як повідомив «УМ» голова постійної комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець, «голосували 14 із 15 членів журі, єдиний відсутній написав лист iз проханням доручити його голосування іншій людині, але лічильна комісія не дозволила цього; тож однакову кількість голосів набрали два проекти–концепції». Перший передбачає накриття фундаменту склом і єдину невеличку капличку біля Пейзажної алеї (автор Андрій Миргородський), інший — розроблений, за свідченням Бригинця, працівницею Лаври Ольгою Кругляк — будівництво величезного середньовічного храму. Сама ідея звести тут храм цілковито не відповідає назві конкурсу — «консервація та музеєфікація території». Утім окремі члени журі заплющили на це очі.

Забудова Києва поволі поширюється із центральних вулиць та буферних зон історико–культурних об’єктів на оспівані столичні пагорби. Крім гори Щекавиці, де колись оселилися засновники Києва, а тепер хазяйнують забудовники, будівельна кельма зазіхнула і на Звіринецьку гору, де київські князі полювали і мали свою резиденцію.

Тутешні мешканці обурені: за останнє десятилiття один із найпомітніших київських історичних пагорбів «окупували» новобудови, зелена зона засмічена, а цієї зими взагалі почали зводити комплекс: багатоквартирного зблокованого житлового будинку. Для цього і дерева вже вирубали, й котлован викопали, й сусідам нашкодили. І це при тому, що геологи застерігали: ґрунтові води залягають дуже близько до поверхні, і масштабне будівництво завдасть непоправної шкоди існуючим будинкам. Що вже й казати про те, що Звіринецька гора — зона охоронюваного ландшафту...

На новому скандальному будмайданчику побував журналіст «УМ».

Конкурс, оголошений головою КМДА Олександром Поповим, що мав на меті «консервацію та сучасну музеєфікацію автентичних залишків та слідів церкви Богородиці (Десятинної), створення архітектурного ансамблю з інфраструктурою музейного комплексу», має всі шанси не принести жодних результатів.

Головний архітектор Києва і голова журі конкурсу Сергій Целовальник виступає проти зведення храму на місці розкопок. Такої ж думки і більшість членів журі, істориків та архітекторів. Одначе у день оголошення результатів таємного голосування за проект–переможець тендеру, члени лічильної комісії, провівши підрахунок, відмовилися назвати голосування недійсним. Професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Лариса Скорик говорить, що є зацікавлена сторона, яка виступає за зведення нового храму на місці Десятинної, і церковники втручаються у роботу комісії та телефоном видають анафеми.

Після кривавої бійні у понеділок між працівниками столичного ринку ТОВ «Форест–груп», активістами, з одного боку, та бійцями «Беркута» і комунальниками, які приїхали зносити ятки ринку вздовж Броварського шосе, настав період затишшя. Ввечері того ж дня останній кіоск iз тих, що підлягали ліквідації, підняли краном і відбуксували. 13 людей міліція затримала, а дехто з підприємців навіть устиг забрати свій товар.

Неділя. Майже півдня ґрунтовим лісовим шляхом у напрямку Биківнянських могил прямує 92–річна Рядна Миколаївна Лобода. Іде неквапливо, у руках несе невеличкий букетик квітів. «У мене був репресований батько, — схвильовано розповідає жінка. — Щоправда, він похований не тут, а в Сибіру. Не знаю навіть, де точно... Батько очолював «Просвіту» під час окупації, за це його в 1946–му трибунал засудив до 15 років каторжних робіт без права листування. Батькові тоді вже було шістдесят iз гаком. Слава Богу, помер по дорозі на ці роботи, то не мучився в сталінських катівнях... А тут спочивають його однодумці. Я приходжу щороку, аби помолитися і за батька, і за них».