Наприкінці минулого тижня уповноважене журі на чолі з головним архітектором столиці Сергієм Целовальником нарешті отримало результати конкурсу проектів, у яких пропонували бачення майбутньої консервації та музеєфікації залишків церкви Богородиці (Десятинної). Утім слово «нарешті» навряд чи ставить крапки над усіма «і». Адже проектів виявилося все одно два, і вони взаємовиключні! Як повідомив «УМ» голова постійної комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець, «голосували 14 із 15 членів журі, єдиний відсутній написав лист iз проханням доручити його голосування іншій людині, але лічильна комісія не дозволила цього; тож однакову кількість голосів набрали два проекти–концепції». Перший передбачає накриття фундаменту склом і єдину невеличку капличку біля Пейзажної алеї (автор Андрій Миргородський), інший — розроблений, за свідченням Бригинця, працівницею Лаври Ольгою Кругляк — будівництво величезного середньовічного храму. Сама ідея звести тут храм цілковито не відповідає назві конкурсу — «консервація та музеєфікація території». Утім окремі члени журі заплющили на це очі.
Рекомендовано домовитися
Зважаючи на нічийний рахунок у конкурсі проектів, комісія ухвалила вкрай не зрозуміле рішення: рекомендувала колективам, які готували обидва проекти, домовитися про компромісний варіант концепції забудови. Однак Олександр Бригинець говорить: очевидно, домовитися буде складно. «Ці дві ідеї об’єднує лише капличка, яка знаходиться на початку Пейзажної алеї. Але якщо у першого проекту ця капличка і є єдиним релігійним об’єктом, то у другого — від УПЦ МП — їх аж три: капличка, велика церква і незаконно встановлений нині храм того ж Московського патріархату».
За словами пана Бригинця, побудувати на «церковницький» лад неможливо, бо проект суперечить закону (до речі, чомусь подані варіанти на узгодженість з юридичними аспектами ніхто не перевіряв) — не можна будувати на рештках архітектурно–історичної пам’ятки. «На мою думку, той візантійський храм подали на конкурс, аби УПЦ МП отримало моральну сатисфакцію, але, з іншого боку, це дає підстави їм боротися за будівництво церкви, адже не вказано, який проект має бути основою забудови. Не слід також забувати, що це лише концепція, тобто можливі суттєві «варіації» запропонованого».
Крім того, за словами депутата Київради, остаточний вердикт у питанні забудови Десятинної церкви мають дати не лише уповноважене журі, головний архітектор і КМДА, а і Верховна Рада та низка міністерств — адже йдеться про землі надзвичайної історичної цінності. Однак Бригинець не виключає той варіант, за якого міська адміністрація надасть землю під будівництво без особливого розголосу, а коли вже заллють фундамент храму — щось змінювати буде запізно.
Московський патріархат хоче Десятинну?
Про те, як ситуація розвиватиметься далі і що чекає на Десятинну церкву, можна припускати з недавнього минулого. Рік тому Віталій Козюба, керівник Володимирського загону архітектурно–археологічної експедиції Інституту археології, який працював на рештках Десятинної церкви, говорив про те, що Московський патріархат уже давно облюбував цю місцину й тільки чекає зміни політичної ситуації, аби довести справу до «логічного завершення». «Московський патріархат, заклавши свою церкву (без жодних погоджень. — Авт.), вирішив, очевидно, застовпити місце. І навіть були такі розмови: «Держава вам не платить, так давайте ми вам заплатимо, і ви якісно все зробите. І вам буде добре, бо отримаєте гроші, і нам буде добре, бо ми отримаємо ділянку [з фундаментом Десятинної — Авт.] у своє користування», — каже пан Козюба. — Звичайно ж, такі бартери абсолютно сумнівні і на них ніхто не йшов. Вони казали: «Ось коли наші прийдуть до влади!..»
Сьогодні про безпосередню загрозу церковників говорить і Андрій Скиба, працівник Інституту археології: «Вплив Московського патріархату вже зараз є колосальний на Лавру, тепер вони активно беруть участь у ніби «воскресінні» Десятинної церкви, про що неодноразово заявляли. Але справа в тому, що будівництво нового храму просто спотворить культурний ландшафт. Тим більше, не може йтися про відновлення Десятинної церкви. З одного боку, ніхто не знає, як вона напевне виглядала (всі реконструкції дуже приблизні, а розкопки не дають однозначної картини). Це ж один із перших храмів Київської Русі, ми навіть не маємо з чим порівнювати, як він міг виглядати. З іншого — крім суто наукових речей — це і знищення панорами пагорбів, і порушення режиму ґрунтових вод, і зсувні процеси... Можуть бути абсолютно неконтрольовані наслідки. На жаль, я ще не ознайомився з проектами, які перемогли на конкурсі. Але прозоре накриття, не пов’язане з капітальним будівництвом, допустиме — але тільки в тому випадку, якщо не буде мурів...».
