Для тих, хто шаленіє від запаху книжки, розглядання пожовклого від старості паперу, дотримується консервативного погляду, — проект «Шевченко/mania/» у Національному культурно–мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал» буде дещо дивним, а радше машиною часу в майбутнє.

Є побоювання, що чийсь жарт може стати реальністю. З 22 лютого на вулиці Франка, 19 у Києві група діячів культури, студентів творчих вузів та активістів Майдану захопили Міністерство культури. Тепер при вході на таблиці напис «Міністерство культури» перекреслений і чорним маркером зверху написано «Прачечная. Ганьба».

Він сидів на краю колонади в консерваторії, що на майдані Незалежності, пив з горла горілку, заїдав ковбасою, не відчуваючи її смаку, а по його щоках котилися крокодилячі сльози. Відколи цей чоловік себе пам’ятає, він ніколи не плакав. А тут не витримав.

На Прорізній, 2 Державний комітет зв’язку та інформатизації, на Хрещатику магазин одягу LTB, Мінагрополітики і телеграф, на вулиці Городецького консерваторія, магазини елітного одягу Helen Marlen2 і Saint Tropez, на вулиці Інститутській Жовтневий палац, на Майдані Главпоштамт, на Європейській площі Український дім, на вулиці Грушевського Парламентська бібліотека та Академія наук України — ці всі приміщення в обідню пору в четвер були в руках активістів Майдану.

Узагалі–то жовті прапори здавна є загальноприйнятим міжнародним позначенням наявності чуми. Учора бійці «Беркута» та спецпідрозділів СБУ, які розстрілювали Майдан бойовими набоями із щонайсправжніших автоматів Калашникова (судячи з фото, це були АКС–74), мали на рукавах саме жовті пов’язки.

Коли в середу по обіді Президент Янукович оголосив 20 лютого в Україні днем жалоби, але водночас продовжив стягувати до Києва силовиків і провадити «антитерористичну» кампанію, одна наша колега з гірким сарказмом припустила: це щоб відразу відспівувати і тих, хто загинув учора, й тих, кого вб’ють завтра?

19–го лютого ввечері з боку Європейської площі по вулиці Трьохсвятительській піднімається чоловік. Замурзані сажею молоденькі ВВ–шники зі щитами розступаються. На чоловікові немає лиця, в очах сум і розпач. Питаю, яка там атмосфера, що бачив. Незнайомець із Європейської виявляється працівником Музею історії Києва, що розташований на четвертому і п’ятому поверхах в Українському домі.

«Подивись на мої руки. Вони всі в крові. Мені 34 роки. Я хочу жити в мирній державі. Чому я маю своїми руками зупиняти кров на грудях у товариша, який стояв зі мною поруч у провулку біля китайського посольства? Йому осколок потрапив під бронежилет і розірвав м’язи на грудях», — показує молодий чоловік руки, залиті свіжою людською кров’ю. Потім витягує з кишеньки цигарки «Мальборо». «Бачиш, тут немає української акцизної марки. Їх з Європи чи Америки завезли контрабандою. Такими цигарками був повністю завалений офіс Партії регіонів. Вони хочуть нас потруїти неякісним товаром, а самі курять імпортні папіроси», — закурює чоловік і спокійно дивиться у бік лінії «Беркута», який з вівторка після обіду перекрив Кловський узвіз.

«Востаннє стільки людей помирало лише під час Другої світової війни. Київ горів таким полум’ям лише за Батия, Гітлера і... Януковича». Такими словами рясніють соціальні мережі. Усі перші шпальти іноземних видань пишуть про смерті українських громадян, які вийшли на протести проти влади.

На Подолі у Київському муніципальному музичному театрі опери і балету для дітей відбулася чергова кадрова ротація. Управління культури столиці представило на зборах колективу нового виконуючого обов’язки художнього керівника.