Про абхазьку війну 1990–х років чимало говорять і досі. І донині ламаються списи: чому тоді в конфлікт Росії та Грузії втрутилися українці? Навіщо було їм гинути на чужій території, у чужій війні? Навесні 1993 року керівництво УНА–УНСО ухвалило рішення надати допомогу грузинському народові у війні з Росією за територію Абхазії. Підрозділ українців «Арго» під керівництвом сотника Устима (Валерія Бобровича) влився в ряди Сухумського батальйону морської піхоти міноборони Грузії. Більшість боїв, які вели наші хлопці, відбувалася в населених пунктах, у складних гірських умовах, у субтропічному кліматі.

Росія відзначила сумну дату — 10–ті роковини теракту на Дубровці, більш відомого як «Норд–Ост» — за назвою однойменного мюзиклу, який 23 жовтня 2002 року ставили у Театральному центрі біля станції метро «Дубровка». Театральну залу захопили терористи, заручниками яких стали глядачі і театральна трупа, загалом — 914 людей.

Міжнародна організація Всесвітній економічний форум не лише організує знаменитий економічний форум у швейцарському Давосі, а й займається дослі­дженнями — як економічними, так і соціальними. Зокрема, починаючи з 2006 року, ВЕФ щороку публікує дослідження про гендерну рівність (чи нерівність) у світі. Звіт–2012 аналізує ситуацію у 135 країнах світу і укладений за такими критеріями: рівність чоловіків і жінок у доступі до системи охорони здоров’я, освіти, участі у політичному житті та економічну рівність, тобто можливість отримувати рівну оплату за аналогічну роботу та просуватися сходинками кар’єри.

У найближчі десять років кількість жителів планети віком понад 60 років перевищить мільярд осіб. Такий прогноз наведено в оприлюдненому днями звіті Організації Об’єднаних Націй під назвою «Старіння у XXI столітті: тріумф і виклик». У звіті наголошується, що влада багатьох країн відверто недооцінює наслідки стрімкого старіння людства. За даними ООН, до 2050 року людей «за шістдесят» у світі буде більше, ніж дітей віком до 15 років. На сьогодні єдиною країною, де 30 відсотків населення становлять літні люди, є Японія. Однак до 2050 року в аналогічній демографічної ситуації, за прогнозом ООН, опиняться щонайменше 60 країн, зокрема Канада, Албанія, Китай.

Пряма чи опосередкована купівля голосів виборців — ганебна, але поширена практика. Хоча форми й засоби такого підкупу різняться від країни до країни. У більш розвинених електорат задобрюють, роздаючи значки, ручки, блокноти та іншу продукцію з символікою партії чи кандидата, частуючи громадян безкоштовними напоями та їжею під час мітингів тощо. У Польщі в період становлення демократії на початку 1990–х років охочі потрапити до Сейму роздавали виборцям пайки з ковбасою. Країна вже давно пішла вперед і кандидати більше до такого не опускаються, але термін «виборча ковбаса» міцно вкорінився в польському лексиконі. В Україні називною стала «виборча гречка». А от у Гондурасі учасники виборчої кампанії жваво роздають громадянам… дармові труни.

Про сучасне українське заробітчанство за кордоном написано чимало журналістських статей і знято не менше телерепортажів. Є непогана поезія наших трудівниць в Італії. Однак прозових творів на цю тему небагато. Напевно, у жодного серед мільйонів наших заробітчан ще не було часу сісти й написати книгу про труднощі і радощі «закордонного щастя». Виняток становить хіба Марина Левицька з відомою англійською «історією про трактори». Про слабке опрацювання теми закордонних заробітків у мистецтві вже давно говорив Юрій Андрухович. «Порожня ніша хорошого, якісного репортажу на ризикованому, неоднозначному матеріалі. Уже давно можна було б написати серію репортажів про наших нелегалів–заробітчан, скажімо, у Празі. Затесатися в їхнє середовище, ходити з ними, шукати роботу, жити в комуналках...», — казав письменник ще вісім років тому в одному з інтерв’ю. Тим часом за цю роботу беруться іноземці — представники «приймаючих народів».

Акції протесту проти скандального антиісламського фільму «Невинність мусульман» сягнули й українських теренів. У мітингу, який відбувся вчора перед Будинком культури профспілок у Сімферополі, взяли участь близько семисот дорослих і дітей, хоча напередодні організатори анонсували п’ять тисяч учасників. Ініціювала акцію непідконтрольна Духовному управліннню мусульман Криму (ДУМК) радикальна громада «Давет» («Запрошення»). До «даветівців» також долучились як місцеві, так і приїжджі з інших регіонів прибічники забороненої в багатьох­­ країнах світу ісламської партії «Хізб–­ут–Тахрір» (у Сімферополі налічується близько тисячі її активістів).

Іспанський сатиричний журнал El Jueves вирішив підтримати колег із французького видання Charlie Hebdo і також опублікував на обкладинці карикатуру на пророка Мохаммеда. На малюнку зображено процедуру упізнання злочинця у поліції з підписом: «Але... хіба хтось знає, як виглядає Мохаммед?».