Коли я була маленька, до зубного лікаря мене не можна було затягнути навіть силоміць. Побувавши одного разу в кабінеті стоматолога, зовсім не хотілося «гостювати» там ще бодай раз у житті. Страшно ставало ще перед кабінетом: із–за дверей лунало грізне ревіння бормашини, гучний дитячий крик, і маленькі пацієнти у черзі в передчутті «дива» вмовляли батьків піти додому. Та й «антураж» усередині кабінету мало кого залишав байдужим... Певно, що людина, яка відчула на собі всі «принади» радянської стоматології, від переляку може назавжди забути дорогу до зубного спеціаліста. А дарма: нині у стоматологічних кабінетах все зовсім не так. Сьогодні можна посадити пацієнта у зручне крісло (майже ліжко — хоч лягай та спи!), здивувати його комфортним та безшумним лікуванням зубів, а від нестерпного болю позбавити одним простим уколом. Та ще й цукерочку подарувати — просто так, на згадку про приємні відвідини лікаря. Щоправда, як з’ясувала «УМ», деякі апарати й установки українці можуть побачити хіба що на спеціалізованих виставках. Але й того обладнання, яке сьогодні працює в більшості стоматкабінетів (як приватних, так і державних), вистачає для відновлення довіри пацієнтів до зубних спеціалістів.