Після розпаду СРСР колишні радянські республіки так-сяк розділили «спільно нажите майно», хоча справедливим процес розподілу з багатьох точок зору було назвати складно. Бо значна частина спадку просто осіла в «закромах» Росії. І йдеться не лише про матеріальні блага, а й про інтелектуальні надбання. Так, приміром, величезна кількість радянських вчених будь-яких національностей автоматично стали «російськими». До когорти таких учених з українським корінням належить і творець радянської школи біохіміків Олексій Миколайович Бах (1857—1946). За радянських часів його іменем було названо Інститут біохімії АН СРСР, який нині є структурою Російської академії наук. І сьогодні в цьому інституті в Москві відбуватимуться урочистості з нагоди 150-річчя Олексія Баха — ученого, який довгі роки працював у Франції та Швейцарії, завершив свою кар'єру і життєвий шлях у Москві, а народився на Полтавщині. «Ви будете сміятися, але такий-то — теж із України», — жартує дехто у подібних випадках. «Нашого цвіту — по всьому світу», — пафосно заявляють інші. Ми скажемо інакше: нехай весь світ вшановує наших славетних земляків. Ми ж, як кажуть, не рахуємо.

Протягом останніх років неймовірного поширення набув мобільний зв'язок: мільярди людей — від школярів до академіків — використовують «мобілки». А ще до появи мобільних телефонів сучасну цивілізацію кардинально змінили радіотехніка, радіозв'язок, телебачення, космічний зв'язок, радіолокація, радіонавігація, радіоастрономія. І все це завдяки людині, яка першою експериментально довела існування електромагнітних хвиль і дослідила їхні властивості — це був талановитий німецький фізик Генріх Рудольф Герц (1857—1894). Його наукові праці і щоденникові записи дають можливість уявити нелегкий шлях і величезну працездатність Герца, який зумів зробити те, що було не під силу його попередникам і сучасникам — експериментально довести спосіб отримання електромагнітних хвиль, теоретично встановлених видатним англійським фізиком Джеймсом Максвеллом (1831—1879). «Природа не часто наділяє людей такими яскравими і різноманітними здібностями. Герц — воістину улюбленець богів», — так про свого учня Генріха Рудольфа Герца писав професор Берлінського університету Герман Гельмгольц. Саме Герц створив перший у світі генератор і приймач електромагнітних хвиль.

«На наших землях знали письмо і будували міста набагато раніше, ніж у Стародавньому Єгипті. Кажуть, історія людської цивілізації бере свій початок із Межиріччя Тигру та Євфрату (територія сучасного Іраку). Мовляв, люди, які там жили — шумери, — винайшли письмо, колесо і утворили першу в світі державу. А що в той час було на наших землях? Які люди жили і що вміли робити? Виявляється, на території України теж будували міста. Але в чотири рази більші за столицю шумерів, древній Вавилон! Знали письмо і варили пиво. І все це діялося на три тисячі років раніше, аніж у шумерів чи давніх єгиптян. Культуру, що виникла в VI тисячолітті до нашої ери в Україні, вчені назвали трипільською — за назвою села під Києвом, де було знайдено її сліди. Ким були ці люди — трипільці, що вміли споруджувати двоповерхові будинки і величезні міста площею 450 гектарів? І чому про них досі мовчать усі підручники світу з історії стародавніх цивілізацій?»
Чому мовчать — питання для професійних істориків риторичне. А ось чому українська преса рябіє такими «сенсаціями» (згадані рядки — це цитати однієї зі статей на сайті «Обозрєватель») — це, справді, поки що незрозуміло. До речі, далі у згаданій статті йдуть коментарі науковців (як вони самі себе називають) або псевдонауковців (як їх називають їхні колеги). Про цих людей ми ще згадаємо. А поки що про те, що цього тижня Центр соціогуманітарних досліджень імені В'ячеслава Липинського ініціював у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» зібрання науковців з НаУКМА, Київського національного університету ім. Шевченка, Національної академії наук України, щоб офіційно заявити: твердження про Трипільську культуру як «колиску цивілізації» — це вигадка представників «білого братства» в науці.

До 24 лютого у Київському музеї Івана Гончара проходить фотовиставка «По обидва боки Чорторию: два береги — дві долі». Чорторий — це давня назва річки Десенка, яка відома ще з часів неоліту. На її берегах розташовувалася резиденція київських князів. Володимир Мономах у 1111 році провів тут у городищі з'їзд князів, на якому вирішувався розподіл землі на Київську та Чернігівську. У ХV столітті великий князь київський Семен Олелькович побудував замок на берегах озера Гнилуша, вали якого частково ще збереглися. Прийшовши на виставку, я побачила, окрім справді високохудожніх фотографій природи, активістів українських екологічних організацій. Вони стояли з товстою папкою документів, в якій було підшито десятки листів — усе це листування з органами державної влади свідчило про боротьбу, яку ведуть молоді захисники природи, переважно студенти Національного університету «Києво-Могилянська академія», з органами державної влади. І саме цією папкою вони підтверджували, що вся та природна краса, яка зображена на фотографіях, може бути знищена через вже традиційну для Києва причину — активне будівництво.

Завтра минає 160 років із дня народження американського винахідника Томаса Альва Едісона (1847—1931). Сам Томас Едісон не закінчив школи і ніколи не навчався в інституті, проте 1927 року його було обрано членом Національної академії наук США. Томас Альва Едісон удосконалив телефон Белла і лампу розжарювання, сконструював фонограф, розробив систему освітлення, сконструював патрон і цоколь із різьбою, запобіжник, електролічильник, поворотний вимикач, мегафон, апарат для запису телефонних розмов тощо. Він увів у практику паралельне включення ламп, побудував надпотужні електрогенератори і запустив 1882 року в експлуатацію першу у світі електростанцію. Саме Томас Едісон винайшов гальмівну систему для залізниці. Винаходи приносили йому чималі прибутки, проте він був абсолютно байдужим до розкошів й розваг. 1923 року газета New York Times оцінила капітал усіх компаній Едісона у фантастичну на той час суму — 15 мільярдів доларів. При цьому Едісон нехтував звичними для багатіїв утіхами. Його вілла для відпочинку, як правило, стояла порожньою. Він не ходив по дорогих ресторанах, не купував породистих коней і дорогі яхти. Зате міг закупити десь у Європі цілу бібліотеку, щоб у котрійсь із книжок відшукати потрібну інформацію. Загалом його власна бібліотека налічувала понад 60 тисяч книг і журналів англійською, французькою, італійською та німецькою мовами. Кажуть, що перед смертю Едісон сказав: «Якщо є потойбічне життя — добре, а якщо ні — то теж нічого, я встиг чимало зробити і на цьому світі».

Сьогодні, виповнюється 100 років із дня смерті Дмитра Менделєєва (1834—1907) — видатного хіміка світового масштабу. У лютому 1869 року він відкрив один із фундаментальних законів природи — Періодичний закон хімічних елементів. Саме Менделєєв розвинув ідеї періодичності, ввів поняття про місце елемента в Періодичній системі як сукупності його властивостей у співставленні з властивостями інших елементів. Про те, як в уяві Менделєєва з'явилася Періодична система хімічних елементів, є дві версії. Одна — що всі ці елементи, систематизовано розташовані в таблиці, йому приснилися. А інша — що історію про «віщий сон» він придумав для журналістів. А насправді «осяяння» прийшло до нього під час сніданку, коли він подумав: «А що, якби співставити близькі атомні маси різних хімічних елементів і їхні хімічні властивості?».

Сьогодні в Україні налічується близько 11 мільйонів громадян у віці 14—28 років. Саме для розвитку обдарованості та талантів молоді передбачено прийняття Державної програми підтримки обдарованої молоді на 2006—2010 роки. А розумних і талановитих дітей в Україні чимало, адже лише 2006 року переможцями Всеукраїнських учнівських олімпіад із базових дисциплін стали 1011 старшокласників. До речі, за результатами четвертого етапу загальноукраїнських олімпіад 2006 року вперше 150 школярів отримали стипендії Президента України Віктора Ющенка (435 гривень щомісяця терміном на один рік). Також минулого року в міжнародних учнівських олімпіадах із математики, фізики, хімії, біології, екології та інформатики брали участь 26 школярів з України, з них 24 стали медалістами. З цих нагород було чотири «золоті» медалі, десять «срібних» і десять «бронзових». А ще ж є переможці численних конкурсів, зокрема Малої академії наук. «Україна молода» вирішила взяти інформаційне шефство над такими юнаками та дівчатами і в наступних номерах газети ми обов'язково розповімо про їхні здобутки.

Григорія Івановича Халимоненка — відомого сходознавця, перекладача, професора, доктора філологічних наук — добре знають не лише колеги-науковці, а й численні випускники Київського національного університету ім. Т. Шевченка. За його плечима — майже 40 років творчого та педагогічного стажу. Він є автором «Історії турецької літератури» у трьох частинах, підручників з турецької та азербайджанської мов, безлічі перекладів поетичних та прозових творів грузинських та турецьких письменників. А оскільки 2007 рік є Роком України в Грузії, професор Халимоненко присвячує цій даті свою роботу «Історія грузинської літератури». Свого часу Григорій Іванович пройшов стовідсоткове випробування життям — долю обдарованої дитини-сироти. І ми попросили його згадати ті, вже далекі, роки.

ХХ століття ввійшло в історію людства як початок космічної ери. І саме Сергій Корольов (1907—1966), який розпочав конструювати і розробляти ракетно-космічну техніку, став одним із найяскравіших учених тієї епохи. Він був першим у світі, кому вдалося подолати, здавалося б, непохитну міць земного тяжіння і вивести на орбіту сконструйований ним космічний апарат. Досягнення Корольова у космічній галузі порівнюють із заслугами Ейнштейна у фізиці чи Коперника в астрономії.
Саме з «легкої руки» Корольова група вивчення реактивного руху побудувала першу радянську рідинну ракету «ГИРД-09». Також під його керівництвом було створено численні балістичні та геофізичні ракети, ракети-носії і пілотовані космічні кораблі «Восток» та «Восход», на яких уперше в історії людства було здійснено космічні польоти людини і її вихід у космічний простір. Під його керівництвом проводилися запуски штучних супутників Землі й Сонця, польоти міжпланетних автоматичних станцій до Місяця, Венери і Марса, вироблено м'яку посадку на поверхню Місяця і створено низку серій штучних супутників Землі.

1901 року в Києві молодий і ще нікому невідомий лікар Микола Стражеско уперше в світі діагностував у пацієнта гостру серцеву хворобу, яку раніше визначали лише після смерті. Назване згодом інфарктом міокарда, це захворювання стане хворобою століття. Заслуги доктора медицини Миколи Стражеска (1876—1952) були високо оцінені ще за його життя. Він був кавалером орденів св. Анни ІІІ ступеня, св. Станіслава ІІ і ІІІ ступенів, бронзової медалі з нагоди 300-річчя дому Романових. За радянських часів його було обрано академіком трьох академій — АН України, АН СРСР та АМН СРСР. Сьогодні його іменем названо Інститут кардіології у Києві.