Англійці — це нація, яка замість здорового глузду користується правилами «хорошого тону». Цією «кислою» характеристикою нагородили жителів Туманного Альбіону їх вічні критики — французи. Десять років, що минули від дня смерті принцеси Діани, стали і підтвердженням доречності такого дошкульного визначення, і водночас відкриттям нових якостей цілої нації, неочікуваних навіть для неї самої.
Україні вже шістнадцать років! Позаду — подолання незграбності перших крокiв, дошкульних «хвороб зростання»... Межею «підліткових» бажань у загальнодержавному масштабі стає гідний і презентабельний вигляд... Для кожного народу «фасадом» держави є її герб. Предмет нашої національної гордості, наш головний символ — тризуб, так званий малий герб. На великий Україна ще не спромоглася. А історія малого герба — непроста й повчальна...
Поет, за визначенням, — більше, ніж поет. Доля Арсенія Тарковського є гідним підтвердженням цієї тези. Його вірші інколи — занадто відверта сповідь про страждання, людський біль... Відтворити в них пройдений життєвий шлях, не злукавивши ні думкою, ні інтонацією, — такий взірець слабкому духові не підказка... Пройнявшись пієтетом до віршів великого Григорія Сковороди, що стали для нього провідною зіркою, Тарковський через усе життя проніс і передав нам власне світло, засяявши на поетичному небосхилі ХХ століття серед безсмертних сузір’їв великих імен. Його вірші, співзвучні рядкам Максиміліана Волошина, ідеям Володимира Вернадського та Миколи Чижевського, вражають могуттям космізму і «надчасовості».
Якби у Всевишнього була візитна картка, на ній стояло б лише одне слово — Бог. Меморіальна дошка — також свого роду візитка. Тому на будинку № 43 по вулиці Володимирській, де 21 березня 1889 року народився цей видатний киянин, досить було накреслити лаконічне: «Тут народився Вертинський». Самого імені досить. Тому що Вертинський — це не просто ім'я. Це — явище.
З іменем князя Аскольда сучасні історики пов'язують період бурхливого збирання слов'янських племен довкола Києва. Ця політика врешті привела ці племена до об'єднання у Київську державу в наступному, десятому, столітті. Хоча в літописах Аскольд і Дір майже завжди діють разом, багато дослідників не вважають їх співправителями. Можливо, вони були братами з великою різницею у віці. Значна частина дослідників вважає, що Аскольд княжив у 40—60-х роках, а Дір був його наступником і княжив до початку 80-х років ІХ століття. Інші вчені вважають Аскольда нащадком Діра, і саме зі смертю першого пов'язують зміну правлячої династії у Києві.
Як би там не було, але Аскольда вважають першим київським князем-християнином. І віруючі, які полюбляють читати стародавні книжки, хотіли б, щоб Церква його канонізувала як святого. Вони твердять, що за 130 років до князя Володимира Аскольд уже приніс християнство до столиці Русі.
Ті, що шукають премудрість, - знайдуть.
Нестор Літописець
Вiн став «своїм письменником» і для просоленого морського вовка, і для відірваного від світової марноти інтелектуала. Радянські шістдесяті — зоря нашої юності, перші кроки в Невідоме і Заборонене — висвячені, немов образом мудрого біблійного пророка, його іронічною посмішкою, всерозуміючим поглядом примружених очей. Він був ідолом нашого прагнення до нового, жаги невигаданих і усвідомлених перепон, солоного поту подолання, потужного шквалу в обличчя... І першу принаду осягнення незнайомого, але такого бажаного, терпкого почуття — свободи, наче свіжість першого поцілунку, подарував нам саме він... Хем здавався сучасником доби Великих Відкриттів, символом позачасової мужності. І водночас — Вічного Дитинства...
Про те, що батько застрелився, Ернест довідався у потягу з отриманої телеграми. Поховання в Оук-Парку, передмісті Чикаго, було пишне, з безліччю розчулених слів про те, що Кларенс Едмондс Хемінгуей прожив гідне життя, полегшуючи страждання сотням людей. А Ернест, ідучи за труною, думав, що батько так і не зміг полегшити страждання собі самому. Болі у ногах, які з'явилися останнім часом, були ускладненням діабету і призвели до невиліковної гангрени ступнів.
Вибір батька Ернест не схвалив: «Він поспішив». Хоча загалом про самогубство розпатякувати він полюбляв і ставився до цього вкрай негативно. Наче навздогін хотів довести батькові його слабкість і неправоту. Але з роками прийшло розуміння батька, усвідомлення його рішення. І відчуття містичного і незворотного перетину родових приречень. Адже мине не так уже й багато років, і він опиниться перед точнісінько таким самим вибором...
Людство потерпає від перенаселення, старішає, і ця проблема усе більшою мірою позначається на перебігу всіх глобальних процесів. Тож нас недаремно хвилює: а скільком землянам доведеться опікуватись «місцем під сонцем» найближчими десятиліттями? І скільки буде серед них українців?
Собори у Європі завжди будували довго: Реймський - 270 років, Міланський - 560, Кельнський - 632 роки. Славетний собор Святого Сімейства (Sagrada Familia) у Барселоні був закладений 1882 року. Однак до завершення йому ще далеко. Без сумніву, на нього чекає довга й блискуча історія. Адже служіння Всевишньому не терпить поспіху й марноти. Саме таким символом позачасової присвяти й довершеності він і видається сьогодні.
Якщо задатися дитячим питанням — чиїх зображень у світі найбільше, то виявиться, що значна частина людства щоденно споглядає портрети... королеви Єлизавети ІІ. Адже вони присутні на банкнотах тринадцяти країн. Єлизавета II — формальний глава Об'єднаного Королівства — співдружності Великобританії, Австралії, Канади, Нової Зеландії і ще десятка острівних держав. Таким чином її день народження, що традиційно відзначається у суботу, найближчу до цієї дати, і є «червоним днем календаря» для багатьох жителів планети.
