Здавалося б, чи варто починати копітку справу, коли до нових виборів усього-нічого? Але офіційний вияв недовіри до Олександра Царенка є сьогодні принциповим питанням для двох обласних організацій-учасниць — Спілки української молоді та Молодіжного націоналістичного конгресу. Вони вважають, як зазначено в опублікованому зверненні, вчинки цієї людини «не достойні довіри виборців та високого звання народного депутата України».

Хто винен
— у тому, що в заповідній зоні Печерських пагорбів зводять хмарочос, та ще й більшої ніж слід висоти,
і що робити
— руйнувати його, як порадив Президент Ющенко («бо ж князі в могилах перевертаються!»), чи закінчувати будівництво? А в супердорогому домі вже ж купили квартири футболіст Андрій Шевченко та ще вагоміша українська еліта...

Ось уже кілька місяців тягнеться «справа» добряче обікраденого Центрального державного історичного архіву у Львові. Ця дивна «справа» розпочалася після того, як учасник президентських перегонів Віктор Янукович люб'язно «подарував» київському Національному музею історії України листи Михайла Грушевського. Невдовзі виявилося, що вони крадені. Завдяки певним міткам стало зрозуміло, що їхнє місце — у Львівському історичному архіві. Однак винних досі не знайдено. Багато хто вважає, що значною перешкодою для виявлення крадіїв стало приховування керівництвом архіву факту крадіжки. Адже, коли у кінці 1980-х років з Київського історичного архіву викрали документи з фондів Михайла Грушевського, цього не приховували і тому менш ніж за рік злодій був знайдений. Ним виявився колишній співробітник архіву — «людина з вулиці» не зорієнтувалася б, в якому кутку сховища зберігаються папери, що зацікавили його.

Цей форум на статус політичного заходу не претендував. Сама його назва — «Освіта і наука — стратегічний резерв України» — засвідчувала характер суто фаховий. Ще одне цьому підтвердження — подібні форуми вже пройшли у Львові, Вінниці та Херсоні. Представники блоку «Наша Україна» якщо й брали в них участь, то лише з метою чесно розповісти освітянам та науковцям про свої зобов'язання щодо цієї сфери перед виборами. Принаймні народний депутат Верховної Ради Іван Васюник їхню позицію пояснив саме так. І що крамольного у тому, що освітяни та науковці на власні очі пересвідчаться, з ким їм пов'язувати свої сподівання у найближчому майбутньому?
Отож у Дніпропетровську розпочату раніше фахову розмову сподівалися продовжити, навряд чи передбачаючи ексцеси, адже ні у Львові, ні у Вінниці, ні в Херсоні чогось непередбаченого не сталося. Навіть більше того — щодо організації його розраховували на куди вищий рівень. Адже, за публічним свідченням однієї з активісток, Орини Сокульської, сам голова облдержадміністрації Володимир Яцуба її запевняв, що буде першим помічником у проведенні форуму. Та й просто за логікою речей, «не в першому, але і не другому» місті України не могли вдарити обличчям у багнюку перед делегатами форуму — вчителями, викладачами вищої школи, науковцями з Донецької, Запорізької, Луганської, Полтавської, Харківської областей.

«Дрогобицький ринок» для мешканців маленького західноукраїнського міста — чи не єдине місце більш-менш пристойного заробітку. Тут заробляють на життя близько тисячі продавців. Утім нещодавно міська влада вирішила його закрити нібито на реконструкцію. Проте торговці дякувати за «турботу» не збираються і навіть заявляють, що муніципальна влада підігрує місцевим есдекам. Кажуть, з комунального «Дрогобицького ринку» їх виганяють навмисне, аби люди перейшли торгувати на новий приватний ринок «Матадор», за яким стоїть СДПУ (о).