Днями піднімався з Майдану Інститутською і на розі готелю «Дніпро» здибав Дмитра Малакова, автора виданого й перевиданого бестселера «Київ 1941-1943». Вразила не сама зустріч після довгої перерви iз заступником директора Музею Києва. Коли в точці зустрічі підняти очі вгору, побачиш якраз проекцію балкона знищеного «будинку Гінцбурга», де родина Малакова робила всім відомі фотознімки центру довоєнного Києва, де його старший брат Георгій починав нескінченний альбом київських малюнків. Нічого не сказавши панові Дмитру, я просто підняв очі вгору. Малаков посміхнувся. Це було як пароль та відгук...

Отримати перше місце та не менше 20 відсотків голосів на наступних парламентських виборах — таке завдання перед собою поставила Громадянська партія «Пора». Свої гіперамбіції і дещо наївні плани партійне керівництво аргументує наявністю вільної ніші для потужної правої ліберально-патріотичної «постпомаранчевої» сили. За словами лідера «Пори» Владислава Каськіва, на сьогодні немає жодної політичної сили, яка може провести в Україні кардинальні реформи, натомість, як і раніше, всі вони займаються «лише боротьбою за владу».

«Держава, яка не займається розвитком фізичної культури, займається системою охорони здоров'я — будує лікарні й інтернати». Саме тому Президент Ющенко, якому належить ця цитата, переконаний: в Україні необхідно впроваджувати і популяризувати здоровий спосіб життя, причому не безсистемно, а в рамках систематизованої національної програми реалізації державної політики у цій сфері. Проект указу Президента щодо затвердження цієї програми серед іншого обговорили учасники засідання Національної ради з питань фізичної культури і спорту під головуванням Віктора Ющенка (у нараді, зокрема, взяли участь «гуманітарний» віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко, член МОК Валерій Борзов, олімпійські чемпіони Олександр Волков та Лілія Подкопаєва і навіть Віталій Кличко, якого після виборів в Україні давненько ніхто не бачив).

Понад три роки тому Володимир Кличко втратив титул чемпіона світу за версією WBO після нокатуту від Коррі Сандерса. Два роки тому була невдала спроба повернення й поразка за дивних обставин від Леймона Брюстера. Лише у вересні минулого року вболівальники відчули, що Володя здатний повернутися до еліти суперважкого дивізіону, коли він грамотно подолав «нігерійський жах» на ім'я Самуель Пітер. Місцем «воскресіння» Кличка-молодшого на троні було обрано німецький Мангейм, де на нього чекав поєдинок із володарем поясів IBF та IBO Крісом Бірдом — тим самим невисоким американцем, який уже віддавав українцеві титул WBO у 2000-му. Ось і стверджуй, що в одну й ту саму річку не можна увійти двічі.

У ніч, коли православні християни зустрічатимуть Воскресіння Христове, українські прихильники боксу сподіватимуться на те, що воскреснуть і сподівання Володимира Кличка на світове панування серед боксерів-суперваговиків. Для фанатів спорту сьогодні о 23.00 на телеканалі «1+1» розпочнеться своя «всеношна» — пряма трансляція поєдинку з німецького Мангейму. Її вінцем буде поєдинок Кличка-молодшого з американцем Крісом Бірдом за титул чемпіона світу IBF та ІВО. Ті, хто ніч проведе в церкві, зможуть подивитися повтор бою завтра о 7-й ранку.

Ірині Шинкарук вдалося з філологічною освітою, високим і патріотичним домашнім вихованням, вродженою чутливістю до хорошої музики і поезії стати популярною співачкою. Не часто, але буває. За умови майже модельних параметрів, тісного знайомства з дитячих років зі світом залаштунків, шоу-бізнесу, участі у виборчих компаніях вона змогла зберегти стрижень людяності і правильних життєвих цінностей. Буває, але дуже нечасто. Сьогодні Ірина працює над трудомістким проектом, «фішку» якого, можливо, покупець компакт-дисків у музичному магазині і не зможе відчути. Шинкарук «збирає українські землі» в такий спосіб: їде в знакові для України місця — храми, палаци, великі підприємства, музеї — і акапельно співає в тій аурі народні пісні. Каже, й атмосфера, й акустика, й енергетика місць різна. І навіть містика скрізь своя. На Божій горі вона співала по коліна в снігу, і їй, і звукорежисеру за пультом здавалося, що поруч хтось є, ходить, гупає. А то від голосу сніг зсувався з гілок і падав на землю. У церкві вони зробили чудне відкриття: в тій частині храму, де стоїть ікона Божої матері, голос звучить дзвінко й чисто, а там, де заупокійний хрест, — глухо й тьмяно. В підвалах Массандри на голос Ірини відгукнувся цвіркун, про існування якого навіть не підозрювали працівники. На «Авіанті» всі коти, що живуть в ангарі, позбиралися під крилом літака, коли почули пісню, а жива «незапланована» пташка підспівувала співачці в потрібних місцях, і, зауважте, її не витерли з запису. Так само як у пісні, записаній у музеї Тараса Шевченка на Чернечій горі, чути механічні звуки ремонту. Цей принцип — зафіксувати оцю-от саму мить в отакому важливому місці — палко вітає концептуальне мистецтво, на ньому воно, власне, й побудоване. А поєднання принципів сучасного мистецтва і традиційної культури, народної пісні — хоч і перевірений рецепт створення якісного мистецького продукту, але поле для розбивання експериментаторських лобів — теж неоране.
Те, що мені показувала Ірина, здалося дуже цікавим. Так і народилося це інтерв'ю.

Позавчора в німецькому місті Мангейм відбулася заключна прес-конференція напередодні бою за звання чемпіона світу за версією IBF у найпрестижнішій суперважкій категорії. Найближчої суботи в ньому зійдуться українець Володимир Кличко і чинний володар титулу, американець Кріс Бірд. Обидва боксери у спілкуванні з пресою настільки коректно поводилися у висловлюваннях один до одного, що змусили журналістів визнати: це чи не єдиний випадок зустрічі двох справжніх джентльменів.

Коли три роки тому в Білій Церкві нагороди міжнародного турніру на призи братів Кличків виборювали представники шістьох держав, журналісти писали, що такого сильного складу учасників ринг армійського спорткомплексу ще не бачив. Тоді ми пишалися, що маловідомі українці перемагали призерів олімпіад. Тепер, схоже, буде привід пишатися ще вищим рівнем.

Київська міська рада, яка тепер складається зі 120 депутатів, минулої п'ятниці зібралася на своє перше засідання. І — в перші ж хвилини так званої «роботи» показала Україні, які складнощі очікують усі великі й малі «парламенти», вперше обрані на суто пропорційній основі.

На відміну від багатьох інших рад нового скликання, що вже почали працювати, Київрада не має чітко вираженої більшості. У її депутатській мозаїці вирішальною стає позиція навіть не якоїсь дрібної фракції, а двох-трьох чоловік із дрібної фракції.
На рівні місцевих рад не існує прямої норми закону про потребу укладати меморандуми про керівну коаліцію й призначати відтак місцеві уряди, тому більшість може ставати ситуативною хоч щодня. Суть інтриг від цього не міняється, лише інтриг стає більше. А битися в такому «жирному» місті, як Київ, є за що...