У вівторок біда сталася на залізничному перегоні Панське, розташованому на дамбі через Кременчуцьке водосховище біля Черкас. Узимку з обох боків дамби рибалки традиційно полюбляють сидіти з вудочками.

У Каневі на Тарасовій горі сьогодні особливо людно. Окрім мешканців міста, сюди прибудуть гості з Києва, Черкас та з Івано–Франківської області — рідної землі нескореного українця Олекси Гірника. З квітами та кетягами калини люди прийдуть на відкриття пам’ятного знака герою, котрий у ніч із 20 на 21 січня 1978 року спалив себе, протестуючи проти тоталітарного режиму.

Неймовірна пригода трапилася з чотирма жителями села Вотилівка, що в Лисянському районі. Їм довелося стати спочатку «моржами», а потім бігунами. Причому долали чоловіки дистанцію темного вечора та ще й у чому мати народила. І не з власної волі.

Тамтешні учні матимуть тепер кишенькові гроші. Так вирішили в Черкаській міськ­раді, тож відтепер 14 талановитим учням міських шкіл щомісяця виплачуватимуть по 150 гривень. Такі кошти старшокласники одержуватимуть протягом усього навчального року. Як повідомили «УМ» у прес–службі черкаського міського голови, найкращих школярів обирали у восьми номінаціях. Зокрема, не тільки за «високі досягнення у вивченні базових дисциплін», а й за здобутки в галузі українознавства, декоративно–прикладного мистецтва, музики, за перемоги в спорті та інваспорті й навіть за успіхи в суспільно–громадській діяльності.

У селі Білозір’я Черкаського району — гаряча пора. Її можна порівняти хіба що зі жнивами. Оскільки тут чи не в кожній домівці з проса в’яжуть віники. Секретами такого народного промислу в цьому великому та мальовничому селі на майже чотири тисячі дворів, заснованому козаками ще в середині ХІХ століття, народ володіє з діда–прадіда. Віники в Білозір’ї уміють в’язати старі й малі. Ними замітає двори практично вся Черкащина. А покупці розмітають їх не тільки по сусідніх областях — приїздять гінці з Києва, Дніпропетровська, Харкова. Знають білозірські віники навіть у Москві та далекій Карелії.

Хоч і просила черкащан міська влада не трощити льодові фігури у сквері за обласною радою, де відкрився II Міський фестиваль «КриЖталь», про що «УМ» повідомляла, до декого це так і не дійшло. Та Бог «шельму мітить», тож на гарячому попалися двоє молодих людей — 27–річна жінка та 18–річний хлопець. Перша побила льодову скульптуру Дюймовочки, а другий — відламав голову лебедю. Цікаво, що цих двох спіймав за руку директор КП «Дирекція парків» Олександр Радуцький.

У черкаських еменесників з’явилася реальна можливість витягувати живими з ополонок Кременчуцького водосховища тих впертих рибалок, котрі нехтують безпекою і йдуть на зимову риболовлю, незважаючи на теплу погоду та крихку кригу. Головне управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України в Черкаській області розжилося катером на повітряній подушці «Пегас», вартістю у 500 тисяч гривень.

Музейний «світ геології» відкрили у Черкаській середній школі №25. Кажуть, що це перший такий шкільний музей в Україні.

Учора в Черкасах стартував фестиваль «КриЖталь». На II фестивалі крижаних фігур, котрий стає в місті над Дніпром традиційним і участь в якому беруть скульптори з усієї України, черкащани мають змогу милуватися героями казок данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Відтепер у затишному центральному сквері за Черкаською обласною державною адміністрацією вишикувалися симпатичні герої улюбленого дитячого казкаря: Кай, Герда, Снігова Королева, Дюймовочка, Олє Лукойє, Русалонька та інші — всього 50 льодових фігур, а також казкові звірі, льодові квіти та палаци.

Кожен Новий рік у Ніни Дробиш із села Мошни Черкаського району плавно перетікає в інше свято — день народження. А 1 січ­ня 2009 року Ніна Яківна відсвяткує 70–річний ювілей. Ще два тижні тому, аби відчувати святковий настрій, жінка прикрасила в своїй оселі екзотичну «ялинку». Цілком можливо, що Ніна Яківна може претендувати на ексклюзив у масштабах України. Адже у ролі святкового деревця вже багато років у неї... домашній кактус. Точніше — аж два. Ці рослини, як для хатніх вазонів, сягнули гігантських розмірів. Одному велетню минуло вже 34 роки, заввишки він — півтора метра. А його сусід, хоч і молодший на сім років, вимахав до 2,3 метра.