Остання сесія Луганської міськради, яка сама по собі була несподіваною (раніше по понеділках їх ніколи не проводили. — Авт.), подарувала місту кілька резонансних подій. Наприклад, депутати проігнорували протест прокурора і таки проголосували за скандальне рішення про відведення десяти гектарів лісових насаджень на околиці міста під будівництво гіпермаркетів «Метро–2» (перше «Метро Кеш енд керрі» вже другий рік працює. — Авт.) та «Епіцентр». Свого часу перспектива вирубки півстолітнього дубового гаю зворушила Президента, і той обіцяв запропонувати власникам компанії відмовитися від проекту, якщо не буде знайдено іншого, менш екологічно небезпечного, виходу. Тепер, очевидно, справу вирішуватиме суд, оскільки луганські лісники вважають виділену територію своєю і стверджують, що мають відповідні документи.

Життя дорожчає невпинно, цифри на цінниках змінюються, мов у калейдоскопі. Причому аж ніяк не у бік зменшення. Наш народ, який звик усі труднощі держави долати самотужки, нині перебуває у розгубленості: не купиш сьогодні — завтра воно коштуватиме ще більше. Але, з іншого боку, доходи у більшості із нас стабільні і особливо розганятися у магазинах не дозволяють.

Про те, як у Луганську навчилися з соняшникової олії робити високоякісне пальне для дизельних двигунів, «Україна молода» розповідала рік тому. Після тієї публікації фірмою зацікавилися не лише колеги–бізнесмени — Міністерство агропромислового комплексу навіть провело технічну нараду, аби ближче познайомитися з винахідниками, і запитати: «Хлопці, а чого вам треба?» «Хлопці» відповіли гранично конкретно, і запити їхні не були занадто обтяжливі, але подальшого розвитку нарада не мала.

У Луганську з 5 березня почали діяти нові, підвищені тарифи. Особливої реакції серед людей ця новина не викликала: рішення прийняте майже два місяці тому, а боротьба місцевих приватних перевізників за перегляд тарифів почалася ще раніше. Між іншим, вони вимагали, щоб ціна поїздки в маршрутних таксі становила 3 гривні; місто погодилося лише на 1 грн. 50 коп. У міських автобусах проїзд із 75 копійок подорожчав до гривні; в електротранспорті — з 50 копійок до 75–ти.

На одного мешканця Донбасу припадає у 2,5 раза менше водних ресурсів, ніж у середньому по країні. Можливо, тому ми такі злі й схильні до хуліганських витівок (особливо в стінах парламенту), що в дитинстві нас не домили і не допоїли... А з іншого боку — шахтарські містечка часто страждають від... підтоплення. Донбас, на кшталт давньогрецького страждальця Тантала, стоїть по коліна у воді, а напитися йому — зась.

Події, які сьогодні відбуваються в луганській організації Партії регіонів, формально розколом не назвеш, але й нічого доброго для її керманичів вони не віщують. Ідеться про рішення Сіверськодонецького міського осередку ПР, члени якого на недавній партійній конференції одностайно проголосували за вихід зі складу луганської обласної організації.

Співголова оргкомітету «другого з’їзду депутатів рад усіх рівнів» у Сіверськодонецьку, голова Луганської облради Валерій Голенко вчора повідомив, що дату цього зібрання пересунуто з 23 лютого на 1 березня. Якогось зрозумілого пояснення такому рішенню Голенко не дав, лише зауважив щось про попередню й остаточну дати. Нагадаємо, що два тижні 55 нардепів–«регіоналів» зверталися до сіверськодонецького міського голови з вимогою надати їм «історичний» Льодовий палац «для зустрічей із виборцями» саме 23 лютого, і дата ця не була «попередньою».

У другій половині дня 29 січня в селі Можняківка Новопсковського району в приватному будинку було знайдено тіло господаря — підприємця, депутата місцевої районної ради від Партії регіонів Володимира Сумарокова.

Народний депутат Володимир Ландик — фігура в луганському політикумі неоднозначна. Рідний брат очільника донецької компанії «Норд» Валентина Ландика, він і сам є типово «донецьким». Не лише за партійною приналежністю, а й, скажемо так, психологічно. Наприклад, це проявляється в його агресивній манері ведення бізнесу, особливо на етапі «первинного накопичення капіталу». Але все ж таки це бізнес — на відміну від рейдерства, яке практикували місцеві «комсомольці», дорвавшись до адміністративної влади в регіоні за сприяння Леоніда Кучми.
Володимир Іванович може вважатися медіа­магнатом обласного масштабу — він контролює один із трьох загальнообласних телеканалів, FMстанцію, обласну газету і сайт. Але (знову це «але») навіть під час двох останніх виборчих кампаній у його студії нерідко з’являлися представники інших партій, у тому числі «помаранчевого» забарвлення, а в газеті можна було навіть зустріти публікації з критикою на адресу «регіоналів». У розмові з кореспондентом «УМ» засновник і колишній лідер Луганської обласної організації Партії регіонів і сам вельми дошкульно висловлюється про деяких «синіх». Ми почали інтерв’ю із запитання про «з’їзд сепаратистів­2» у Сіверськодонецьку, що відбудеться в лютому.

Навколо запланованого на лютий сепаратистського збіговиська в Сіверськодонецьку точиться навіть не війна, а якась дитяча «войнушка». Як уже повідомляла «УМ», сесія Сіверськодонецької міськради своїм рішенням так «упорядкувала» використання знаменитого Льодового палацу спорту «та інших культурних закладів, котрі є об’єктами комунальної власності територіальної громади», що проводити в них політично забарвлені заходи деюре стає неможливо. Але організатори «СС2» (російською «северодонецкий съезд­2»), схоже, керуються принципом: «Якщо заборонено, але дуже кортить, то можна!».