Ситуація, коли наші тенісисти залишають турніри серії «Великого шолома» вже на першому тижні змагань, є звичною. На жаль, сталося так і цього разу, на «Ролан Гарросі». Але поїхали з Парижа українці в зірковій компанії — на ранніх стадіях не поталанило багатьом сіяним.

Італійські та іспанські велогонщики великої любові один до одного не відчувають, тому дуже ревно ставляться до успіхів один одного. Надто ж коли це трапляється на території конкурента. Тому на Апеннінах возвеличують і надають перевагу «Джиро д’Італія», а в Іспанії ледь не кожен професіонал заявляється на «Вуельту». Утім ніхто і ніщо не змогло завадити перемогти на 94–му італійському гранд–турі іспанцеві Альберто Контадору.

Позавчорашній матч двох грандів у Сумах надовго запам’ятається місцевим мешканцям. Більшості, звісно, не самим футболом, а антуражем навколо нього. Ті ж, кому пощастило потрапити на стадіон «Ювілейний», сповна могли відчути себе щасливими. Хіба що трохи зіпсував картину дощ, який почався за три години до матчу й закінчився на перших його хвилинах. Але й це можна сприймати як додаткову барву до спогадів про фінал 20–го розіграшу Кубка України, виграний донецьким «Шахтарем».

Не секрет, що найбільшу аудиторію на своїх стадіонах середняки й аутсайдери української прем’єр–ліги збирають на матчах із лідерами. Чимало наших любителів футболу приходять не стільки за своїх уболівати, як на інших подивитися. Тому не дивно, що фінальний двобій ювілейного, 20–го, розіграшу національного Кубка, який сьогодні о 20.15 відбудеться в Сумах, викликає в місті просто неймовірний ажіотаж.

Париж, травень, сонце, «Ролан Гаррос». Такі асоціації виникають у багатьох шанувальників спорту, коли згадують про відкритий чемпіонат Франції. Другий у цьому році турнір із серії «Великого шолома», на відміну від трьох своїх «братів», уже вшосте стартував не в понеділок, а в неділю — тому триватиме 15 днів. Тож цікавих подій буде ще більше.

75–й форум найкращих хокейних збірних планети у Словаччині завершився несподівано. «Достроковим» фіналом називали чвертьфінальну зустріч росіян і канадців, але ці країни взагалі залишилися без медалей. А на трон після 16–річної перерви зійшли організовані й технічні фіни.

Нинішня велогонка «Джиро д’Італія» мала стати найцікавішою за останні роки. 94–ті за ліком перегони присвятили 150–й річниці об’єднання Італії та значно ускладнили маршрут, пустивши його аж по сімнадцяти регіонах країни (із двадцяти наявних). І навіть трохи підняли понижений на початку фінансової кризи призовий фонд, який тепер становить близько 1,2 млн. євро.

Перша супербагатоденна велогонка сезону мала задати ритм для наступних стартів, у тому числі «Тур де Франс» і «Вуельти». Але вже на старті «Джиро д’Італія» затьмарила трагедія.

Світовий хокейний форум у Словаччині вийшов на фінішну пряму — позаду 48 матчів, залишилося провести лише вісім, зате вирішальних. Октет учасників «плей–оф» змагатиметься за медалі лише в Братиславі, тоді як арена в Кошице свою місію вже виконала.

Поки українські хокеїсти продовжують марити поверненням до елітного дивізіону, у Словаччині з 29 квітня по 15 травня триває чемпіонат світу серед 16 провідних збірних планети. Одразу кілька чинників дозволили нашим західним сусідам прийняти 75–й світовий хокейний форум: це і входження до Євросоюзу, й успіхи на найвищому рівні («золото» 2002 року і «бронза» — 2003–го), і готовність двох сучасних льодових арен.

Домовитися про інтерв’ю з головним тренером збірної України з хокею — відомим гравцем клубів НХЛ, екс–наставником зіркового «Детройта» — виявилося легше, ніж можна було очікувати. Дейв Льюїс одразу погодився на розмову, ми швидко знайшли зручний для обох час. Щоправда, з першої спроби не вийшло, бо автобус із командою застряг у київських корках. Зате канадський фахівець знайшов час для інтерв’ю «Україні молодій» навіть у день вирішального матчу чемпіонату світу в дивізіоні ІВ проти казахів — ще коли не був відомий підсумок змагань. Наші, як відомо, поступилися в овертаймі й посіли лише третє місце, але позитивні зрушення в грі збірної спостерігалися. У розмові Льюїс справив враження прагматичного оптиміста, а вже через кілька годин після завершення турніру полетів у Канаду — туди, куди сто років тому відправилися з України і його дід із бабцею. Чи повернеться він знову, щоб продовжити роботу на чолі української хокейної збірної, наразі неясно.