4 лютого 1858 року начальник Третього відділення канцелярії Його Імператорської Величності Долгоруков звернувся до царя з пропозицією дозволити Тарасові Шевченку жити в Петербурзі та продовжити навчання в Академії мистецтв, за умови «...щоб він підданий був тут суворому поліцейському нагляду і щоб начальство Академії мистецтв належним чином стежило, аби він не спрямовував на зло свого таланту». Нікуди не міг сховатися Поет од всевидячого ока імперії.

Минулими вихідними в Мексиці було скасовано всі розважальні заходи — країна поринула в триденну жалобу за жертвами вибуху в 54–поверховому хмарочосі, який забрав життя щонайменше 36 людей. Ще понад 120 отримали поранення, дехто з них перебуває в тяжкому стані.

Минулої суботи у російському Волгограді бучно святкували. Городяни й численні, в тому числі й високопоставлені гості з інших міст Росії — 70–річчя з дня завершення Сталінградської битви, однієї з найкривавіших баталій Другої світової війни. А прихильники повернення місту попередньої назви — хай маленьку, але теж важливу для себе перемогу. Волгоград таки стане Сталінградом знову. Але не назавжди. Згідно з рішенням міської думи, мільйонне місто–герой перейменовуватимуть на честь кривавого радянського вождя шість разів на рік — у дні відзначення дат, пов’язаних із Великою вітчизняною. «Нє бог вєсть что», як кажуть росіяни, але крапля камінь точить — так, дивись, до 75–річчя «історичну назву» повернуть і назавжди. Тим паче, що це цілком вкладається в тенденції путінського часу. Встає ж уся Росія під звуки гімну, мелодія якого для сотень мільйонів народжених у СРСР накладається лише на один текст: «Союз нєрушимий рєспублік свободних...» Бо ж не тому не прижилася в ролі державного гімну чудова «Патріотична пісня» Михайла Глінки, що слів до неї не було (текст саме планували затвердити), а тому, що повернути радянську мелодію захотів тоді ще новий президент Володимир Путін.

Пасажири лондонського метро, які позавчора їхали у своїх справах, неабияк здивувалися, побачивши у вагоні принца Чарльза та його дружину, герцогиню Корнуольську Каміллу. Проїхатися у найстарішому метро у світі монарші особи вирішили з нагоди його 150–річчя, яке лондонська підземка святкує цього місяця. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, на вході до станції «Фаррінгдон» Чарльзу й Каміллі видали проїзні у вигляді смарт–карт, кожна з 10 фунтами стерлінгів кредиту на рахунку. Хоча за віком їм уже належить безкоштовний проїзд у міському транспорті. Ці проїзні пізніше знайдуть своє місце в музеї королівської родини, як свідчення, що «Чарлі й Камілла були тут». Востаннє принц спускався у столичну підземку 1979 року, з нагоди відкриття нової лінії метро.

Найпоширенішою мовою в Англії — звісно, після англійської, — є... польська. Такі дані опублікувало управління національної статистики Великої Британії. Польською мовою в Англії розмовляють 546 тисяч осіб, тож вона випередила панджабі, урду, бенгалі, якими в Британії також спілкуються сотні тисяч людей. І посіла друге місце за цим показником також в Уельсі.

Уряд США ухвалив рішення ліквідувати бюро Держдепартаменту, яке займалося організацією трансферів в’язнів з американської військової бази Гуантанамо на Кубі. Американські коментатори сприйняли це як чіткий сигнал того, що офіційний Вашингтон відмовляється від закриття ганебної в’язниці найближчим часом.

Уряд Росії повідомив про розрив співробітництва зі США в галузі правоохоронної діяльності та контролю за розповсюдженням наркотиків. Відповідне розпоря­дження позавчора підписав прем’єр–міністр РФ Дмитро Медведєв. У документі вказується, що Москва в односторонньому порядку розриває цю угоду, бо вона «вже не відповідає реаліям сьогодення» і «вичерпала свій потенціал». Агенція «Інтерфакс» нагадує, що угоду зі США у галузі боротьби зі злочинністю та наркотиками було підписано 25 вересня 2002 року у зв’язку з тим, що уряд Росії на той час був неспроможний адекватно фінансувати антикримінальні проекти та потребував допомоги США. Лише впродовж першого року співробітництва США виділили РФ на боротьбу зі злочинністю більше 1,5 млн. доларів.

Володимир Путін для своїх «підданих» — водночас і розкрита книга, й велика загадка. З одного боку, вся Росія бачила чинного президента оголеним до пояса, у щільно облягаючому дайверському костюмі, у «маскхалаті» з декоративним пташиним дзьобом і в моменти особливої щирості (як–то цілування в животик випадкового хлопчика). З другого — особисте життя глави держави залишається для народу таємницею за сімома замками. Його дружина Людмила востаннє (і вперше за кілька років) з’явилася на інавгурації — подейкують, ВВП зіслав її кудись у монастир під Псковом. Навіть кількість дітей президента — для росіян загадка.