Вірменія вчора обирала президента. Із 3,3 мільйона мешканців країни правом голосу наділено 2,5 мільйона громадян, яким належало поставити позначку навпроти одного з семи кандидатів. Інтернет–портал «Кавказький вузол», опитавши вірменських політологів, зробив загальний висновок: цього разу виборча кампанія проходила вкрай пасивно. У країні не відбувалося масових мітингів, оскільки суперники чинного президента, лідера правлячої Республіканської партії Вірменії Сержа Саркісяна, не мали достатніх ресурсів, а населення ставилося до виборчої боротьби інертно. Деякі відомі кандидати від опозиції взагалі відмовилися брати участь у виборах, щоб не освячувати заздалегідь відрежисоване дійство переобрання Саркісяна на новий термін. З огляду на ситуацію, місцевих оглядачів більше цікавить не те, хто стане главою держави (згідно з соціологічними опитуваннями, Саркісяна підтримує 70% електорату), а що новий–старий президент робитиме з глибокою кризою, в яку завів країну за роки перебування при владі.

Мешканці Венесуели вперше за два місяці, відколи він вирушив на Кубу лікуватися, побачили свого президента Уго Чавеса. Щоправда, лише на фото, офіційно оприлюднених владою. Першим їх продемонстрував в ефірі державного телебачення Венесуели зять Чавеса, міністр у справах науки і технологій Хорхе Арреаса. Глава держави лежить на лікарняному ліжку в оточенні двох своїх дочок. На одній із фотографій він читає газету Комуністичної партії Куби Granma за 14 лютого — щоб ні в кого не виникло сумнівів, що це справді свіжі кадри. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, міністр інформації Венесуели Ернесто Вільєгес уточнив, що президентові поки що важко говорити, оскільки він дихає переважно через інтубаційну трубку. Напередодні віце–президент Ніколас Мадуро, якого Чавес назвав своїм наступником «у разі непоправного», заявив, що останній етап лікування глави держави був «надзвичайно складним». Мадуро регулярно літає до Гавани навідувати хворого.

Ранок минулої п’ятниці запам’ятається мешканцям Челябінської області надовго. О пів на десяту за місцевим часом над кількома містами на Уралі зі свистом пронеслася вогненна куля, залишаючи по собі широкий слід. Епіцентром подій виявився Челябінськ. На ходу висловлюючи припущення, що б це могло бути — «упав літак», «ракета з полігону відхилилася від курсу», «це ядерна бомба і всі ми помремо», — люди вибігали на вулиці з приміщень, знімаючи цікавинку на мобільні телефони. Ці відео, викладені в інтернеті, супроводжуються добірною лайкою, особливо після того, як землю струсонув потужний вибух, і на авторів зйомок посипалося скло з вибитих шибок.

Переконавшись, що про ядерну атаку не йдеться, челябінці заговорили про метеоритний дощ. На таку думку наштовхували масштаби завданих небесним явищем руйнувань — шибки повилітали в будинках, розташованих за кілька десятків кілометрів один від одного, на різних околицях міста. У самому Челябінську найбільше пошкоджено одну з будівель цинкового заводу, де завалилася ціла стіна й частина даху, і льодовий палац, у якому обвалилася балка, що підтримувала стелю. Ніхто не постраждав лише дивом — на льоду саме тренувалася дитяча секція фігуристів, але всі вони перебували в іншому кутку арени. Учнів шкіл та студентів навчальних закладів, де також повибивало скло з багатьох вікон, відпустили додому.

По медичну допомогу звернулося майже 1200 осіб, переважно з порізами від розбитого скла та забоями. Більшість із них, обробивши й перев’язавши їм рани, лікарі відпустили додому. 48 людей, у тому числі 13 дітей, довелося госпіталізувати. Двоє постраждалих перебували в тяжкому стані, проте нині їх життю вже нічого не загрожує.

Декан Кардинальської колегії Анжело Содано зізнався, що заява Папи про зречення від Святого престолу була несподіваною, наче грім серед ясного неба. Справді, ввечері понеділка — того дня, коли Бенедикт XVI зачитав свою заяву про зречення, — у Римі здійнялася буря, й небо над собором Святого Петра протнули десятки блискавок.

Хто стане наступником Бенедикта XVI? І як понтифік наважився на такий неординарний вчинок, який викликав захоплення усього світу і обіцяє йому місце в підручниках історії?

Військовий суд Бішкекського гарнізону заочно виніс вирок колишньому президенту країни Курманбеку Бакієву та його брату, екс–начальнику Служби держохорони Жанишу Бакієву. Як повідомляє киргизька інформагенція АКИpress, вони визнані винними у перевищенні повноважень та інших злочинах і заочно засуджені до позбавлення волі: колишній президент — до 24 років в’язниці, його брат — до пожиттєвого ув’язнення з конфіскацією майна. У прес–релізі військового суду, який цитує АКИpress, не уточнюється, за що конкретно засуджені Бакієви. Але агенція зазначає, що вирок винесено у справі загибелі Медета Садиркулова — колишнього глави президентської адміністрації. Він обіймав цю посаду з 2007 до початку 2009 року і вважався «сірим кардиналом», який мав великий вплив на главу держави.

Національні збори Франції дозволили гомосексуалам та лесбіянками укладати офіційні шлюби. Депутати парламенту після запеклих дебатів підтримали запровадження інституту одностатевого шлюбу. Як повідомляють інформаційні агентства, під час голосування, що відбулось у вівторок, 329 депутатів нижньої­ палати парламенту сказали «так», 229 — «ні» законопроекту, який дозволяє одностатевим подружжям також усиновлювати дітей. Щоправда, текст реформи затверджено наразі лише у першому читанні. У квітні закон, що викликав обурення консервативної опозиції, розгляне верхня палата парламенту країни — Сенат.

Міністри сільського господарства країн–членів Євросоюзу зібралися в Брюсселі на нараду щодо «м’ясного» скандалу, передає Бі–Бі–Сі. Тоніо Борг, єврокомісар iз питань охорони здоров’я, пояснив пресі, що мета переговорів за участі аграрних міністрів — як відновити довіру споживачів до європейських м’ясних продуктів, адже з’ясувалося, що виробники аж 16 країн ЄС під виглядом яловичини клали у свої гамбургери та ковбаси конину. Перше, що непокоїть європейців, — це омана споживача. А от інформацію про те, що разом iз конячим м’ясом в організм людини може потрапити препарат, яким лікують коней, але який є шкідливим для людини, в Єврокомісії спростовують.

Живучи неподалік «фабрики мрій», Голлівуду, неможливо не перейматися кіно. Тут фраза «Життя — театр» цілком логічно перетворюється на «Життя — кіно», і плювати, що не та тепер Фабрика (економічна криза відзначилася тут тим, що багато студій закрилися, а доступ до атракціонів обмежився драконівськими цінами, плюс підвищеними засобами безпеки після 11 вересня) і що Голлівуд — насправді не надто благополучний район, туди ввечері бажано не потикатися. Проте вже трохи більше ніж за тиждень у тому ж таки Голлівуді на однойменному бульварі у театрі «Долбі», раніше відомому як «Кодак», знову роздаватимуть безцінні «Оскари», де відзнаки можуть дістатися цілком небуденним подіям нашого буденного життя (як, наприклад, про захоплення бен Ладена у жорсткому фільмі Zero Dark Thirty чи потопу в Луїзіані у пронизливо–магічній стрічці Beasts of the Southern Wild).