Розташована вона на краю села Коржовий Кут Уманського району. У верхній частині цієї мальовничої долини, вибудуваної природою у формі амфітеатру, на одному з каменів гранітного схилу чітко видно відбитки босих людських ніг. Тамтешні жителі з цього дива чудувалися ще з діда–прадіда і вважають ті сліди чудодійними. Кажуть, що вони дають міцне здоров’я та везіння. Люди переконані, що варто тільки ступити босими ногами на них і загадати бажання, аби воно згодом здійснилося.

Єдиний на Черкащині — Тальнівський районний музей історії хліборобства, створений 24 роки тому, збирається переселитися у приміщення приватної школи по вулиці Самолова, 6. Таке рішення прийняла районна влада.

Біда до фермера Миколи Олійника з села Шевченкове Звенигородського району впала з неба. Черкаський льотчик сільськогосподарської авіації обробляв поруч із селом поле соняшнику, а коли летів над Шевченковим, то забув закрити форсунки й покропив хімічним препаратом «Реглон супер» посадку біля села, людські городи та яблуневий сад. Очевидці розповідають, що отрута з неба, наче дощ, капала й на голови селян, котрі навіть не додумалися поховатися в хати.

Сьогодні в Умані святкуватимуть іудейський Новий рік — Рош–га–Шана. І брацлавські хасиди з усього світу (а цього року їх прибуло більше 20 тисяч) традиційно зустрічають його молитвами на могилі свого духовного лідера — цадика Нахмана, виконуючи його заповіт та сподіваючись на благословення.

На Черкащину повертається Іван Гонта, який був одним із керівників Коліївщини — національно–визвольного повстання на Правобережній Україні у 1768 році. Земляки вирішили встановити йому монумент при в’їзді в райцентр Христинівка. З такою ініціативою виступив міський голова Микола Наконечний.

Черкаський міський голова Сергій Одарич виступив з ініціативою замінити в місті російськомовні вивіски. Цю справу він доручив муніципальній інспекції. Вже до кінця цього тижня працівники інспекції заглянуть у кожну фірму, кафе, магазин чи кіоск і передадуть «привіт від мера» — спеціальний припис, згідно з яким російськомовні та суржикові назви вимагається терміново замінити на українські.

В Умані, куди продовжують прибувати хасиди на святкування іудейського Нового року, для правоохоронців уже є робота. Кіоски і прилавки, з яких хасиди торгують кошерною їжею та іншим крамом, не завжди встановлені законно, а добровільно усувати їх господарі не хочуть. Тож коли міліціянти зносили один із таких кіосків, на який, до речі, скаржилися мешканці довколишніх будинків, власник кіоску, паломник–хасид, який намагався перешкодити правоохоронцям, вкусив за палець одного з міліціонерів. Серед постраждалих — і місцева телекомпанія «Сатурн», її телекамеру паломники кинули об землю. Як повідомили «УМ» у міській раді Умані, кіоски та гаражі звели без належного дозволу самі паломники та кілька підприємливих уманців.

Малюкам, які живуть у столиці, набагато легше отримати фахову медичну допомогу, ніж дітлахам із далеких сіл та невеличких містечок. Адже наразі по всій Україні не вистачає 3500 педіатрів, і найбільше вакансій утворилося не в хлібосольному Києві, а в регіонах. Як розповіла «УМ» заступник директора Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України Валентина Педан, причин багато. Одна з них — низька зарплата на тлі великої відповідальності. Тому спеціалісти неохоче йдуть працювати на село, та й у містах бувають вакансії дитячого лікаря.

Медики Черкаської міської поліклініки №5 перші в області відмовилися від голки: віднедавна тут працює новий прилад, за допомогою якого можна зробити аналіз крові, не роблячи жодного проколу на тілі пацієнта. Ця новинка не тільки для тих, хто панічно боїться «колючих» процедур. Вона й для тих черкащан, які вважають за краще витрачати гроші не на лікування хвороб, а на їхнє попередження.

У родині 34–річного Валерія Савченка із міста Звенигородка Черкаської області ніколи не було гончарів. А він — справжній майстер цієї справи: його макітри, горнятка, глечики, тарілки, полумиски черкащани купують із задоволенням. Сьогодні він — єдиний гончар у Звенигородці. Таким колись традиційним для українського народу промислом нині тут не займається тепер ніхто.