«Приєднавшись» до ЄЕПу, луганські обласні керманичі з почуттям виконаного обов'язку нарешті звернули увагу на стан комунального господарства на підвладній території. Слід сказати, доволі вчасно. Як уже повідомляла «УМ», Луганське енергетичне об'єднання тижнів два тому збиралося через борги позбавити водопостачальні організації краю електроенергії. Кризу вдалося відкласти завдяки втучанню голови Луганської облдержадміністрації Леоніда Рисухіна, в присутності якого керівництво енергооб'єднання пообіцяло не вдаватися до екзекуції, якщо рівень розрахунків із ними досягне бодай 60 відсотків.

Півднем Тернопільщини поповзли чутки, що життя тут скоро може стати не таким безпечним. А приводом став недавній візит в область голови Держкомітету у справах нацменшин та міграції Геннадія Москаленка. Він і поділився з місцевими журналістами планами щодо вірогідності розташування у містечку Скала-Подільська Борщівського району області транзитного притулку для іноземців-нелегалів. Як повідомив гість, щорічно в Україні затримують близько 30 тисяч нелегалів, кожний з яких, згідно з законом, може перебувати на території нашої країни до шести місяців, тож щось із ними «треба робити».

Жахливим продовженням веселого «музону» до дня народження 27-річного мешканця села Озера Кобеляцького району став... похоронний марш за однорічною Катрусею. Як з'ясувалося, на свої іменини господар помешкання запросив друзів із сусіднього села. Подружжя прийшло на родинне свято друга з маленькою донечкою. Остання, звісно, брала суто символічну участь у застіллі, що тривало майже до 23-ї години.

Зрештою, це лише «прогноз» Кримінального кодексу України: допущене посадовцями «Запоріжлісу» перевищення службових повноважень доблесна Феміда може «оцінити» десятирічним ув’язненням! Навряд чи радітимуть зловмисники і мінімальному терміну позбавлення волі — згідно з тією ж статтею 365 ч. III, це «лише» сім років. Прес-секретар прокурора Запорізької області Маріана Власова повідомила про справді нечуваний досі факт службового головотяпства. З’ясувалося, що у плавнях острова Хортиця, що є національним заповідником, зникли зелені насадження! «Санітарне зачищення» легендарного острова, і без того не вельми багатого флорою, санкціонував «квінтет» керівників державного комунального підприємства «Запоріжліс». Внаслідок «дубового» рішення під сокиру вже пішло 1600 дерев!

Минулого тижня, випадково завітавши до рідного незакінченого інституту, я була просто вражена: у половини дівчат-однокурсниць і навіть одного з хлопців безiменний палець правої руки прикрашала обручка. Відсутність на парах другої половини дівчат нашого потоку староста пояснював викладачам передшлюбними клопотами. Оце так! Тоді як я, поринувши у кар'єрний вир, словосполучення «особисте життя» вживала лише як форму майбутнього, мої подруги активно його влаштовували. І таки влаштували! Мої недолугі спроби наздогнати втрачене звелись — ні, не до приставання до всіх знайомих і незнайомих чоловіків із пропозицією руки, серця та інших життєво важливих органів, а до пошуку відповідей на запитання: «Чому?», «Чи не зарано?», «Чому саме зараз?».

«Який би удар не вразив людину, вона в той же день чи на другий — вибачте за грубість — поїсть, і ось уже вам і перша розрада...» — так писав російський класик Тургенєв про швидкоплинність людського горя. Життя, мовляв, з усіма його фізіологічними потребами рано чи пізно бере своє. Навряд чи подібне кредо підходить усім і кожному, однак є воно достатньо промовистим. Хоча б тому, що його, як-не-як, не перший-ліпший Клім Чугункін озвучив, а письменник — зодчий людських душ, окраса російської літератури. Втім мета даної публікації — не дослідження менталітету сусідського народу, а питання відповідальності його влади перед своїми та чужими громадянами.
Йдеться про трагедію 26 жовтня 2002 року, яка заступила собою мюзикл «Норд-Ост» на московській сцені у Дубровці. Вона, ця трагедiя, ще живе в пам'яті, як і захоплення чеченцями «норд-остівських» акторів-акторів, як і їхні вимоги, і залізобетонна впертість офіційної «матушки-Расєї», що відмовилася від перемовин з «терористами», і, нарешті, «переможний» штурм російським спецназом театрального центру, внаслідок чого загинули десятки людей, а дехто з живих й досі відбуває своє «визволення» по лікарнях. Постраждалим було обіцяно компенсацію від російської влади. Однак остання добре тямить у будівництві дамб, але не знає, що таке дотримання власного слова. Тож і чекають «врятовані» «норд-остівці» (серед яких є й українці) по цей день звістки про нараховану компенсацію, проте навряд чи чогось дочекаються.

Гетьманську столицю Батурин військо Петра І зруйнувало вщент. Церкви й будинки городян пограбували і спалили; славетну книгозбірню Мазепи, його багатющі колекції старожитностей та зброї — вивезли до столиці Петра. Мешканців міста — понад 15 тисяч — убили і, поприв'язувавши до плотів, укинули в річку Сейм. Туди ж спустили плоти з хрестами, на яких розіп'яли козацьку старшину. Російський цар помстився «зрадникові» кров'ю одновірців-православних і, в більшості, не причетних до військової справи: жінок і дітей. Багато хто ховався по льохах і по церквах, однак, як вказується у Лизогубівському літописі, «выходящих от покрытія войско заюшеное, а паче рядовые солдаты, понапившися, кололи людей и рубали». Як записано в Чернігівському літописі, коли 8 листопада Мазепа побачив руїни і згарища Батурина, там ще «крові людської... було повно калюжами».

У вівторок ввечері в центрі столиці здійнялася несамовита метушня: купа пожежних, даїшників, «швидкі», неймовірні пробки на дорогах. Перша інформація, що миттєво поширилася ЗМІ: на вулиці Рейтарській підірвали джип «Тойота лендкрузер» із державними номерами, є постраждалі. Проте уточнені дані були красномовнішими — підірване авто належало депутатові районної ради Голосіївського району столиці Володимиру Киселю, більше відомого у кримінальному світі за прізвіськом «Кисіль» (називають його ще «Дідом»). Авторитет та п’ятеро пасажирів перебували в салоні під час вибуху — четверо з постраждалих (у тому числі й «Киселя») госпіталізовано, двом іншим надали медичну допомогу на місці пригоди. Як повідомили «УМ» у Центрі громадських зв’язків Управління внутрішніх справ України у Києві, вибух був такої сили, що у джипа миттєво знесло дах, водієві відірвало ногу. Від самого джипа залишився лише каркас. Серед постраждалих є 19-річний хлопець. Водій авто перебуває в реанімації. Стан Володимира Киселя, за словами медиків, побоювань не викликає. За неофіційними даними, постраждалий перебуває в реанімації під міліцейською охороною. Проте, за попередніми даними, всі постраждалі живі. Відомі вже і попередні причини вибуху: фугасний пристрій потужністю до 300 грамів у тротиловому еквіваленті знаходився у салоні авто між передніми сидіннями біля важеля перемикання передач. Очевидці кажуть, що «Кисіль» із бізнесменами перед вибухом вечеряв у кафе неподалік. І тільки після того, як усі шестеро сіли до авто, «машинка» спрацювала. За фактом пригоди порушено кримінальну справу.
Володимир Карпович Кисіль, нагадаємо, проходить неостаннім фігурантом у справі зникнення Гії Гонгадзе.

Олександр Мороз уже вкотре (після 1996 року, коли парламенту на чолі з О.О. вдалося за ніч прийняти Конституцію) опинився на коні у питаннях внесення змін до Основного закону. Відповідний проект, направлений до Конституційного Суду на хвилі політреформи ще в липні комісією Верховної Ради (так званий проект Матвієнка—Мусіяки—Мороза), вчора одержав позитивний висновок КС. Невідповідним Конституції судді КС оголосили лише одне положення: про те, що парламент сам буде уповноважений офіційно коментувати закони. Наразі це право закріплене за суддями КС, тож нічого дивного в такому висновку суддів немає. Тим паче що на суть політреформи воно майже не впливає.

Ще кільканадцять місяців тому запевненням свіжопризначеного Генпрокурора Святослава Піскуна «розкрити «справу Гонгадзе» вже через рік» міг повірити тільки хтось або дуже наївний, або геть не знайомий з реаліями політичного життя сучасної України. Звісно, виконати свою обіцянку (щиру чи ні — це вже інше питання) Піскунові так і не вдалося — умови «демократії по-кучмівськи» не дозволили. Однак несподівано для всіх (а можливо, і для самого себе), включно з «хазяями» вулиці Банкової, «головний прокуратор» дозволив своїм безпосереднім та опосередкованим підлеглим підійти до офіційної розгадки на небезпечно близьку відстань. Святослава Михайловича з ГПУ, природно, «поперли», але ж маховик уже розкручено...