Сучасні митці вже не знають, що й вигадати, аби перевершити досягнення своїх численних колег по амплуа. Уже й пісуари в галереях виставляли, і з лайна скульптури робили, а «клозетна» тема все одно не дає художникам спокою. Днями в лондонській галереї «Тейт» презентували ще один витвір з цієї серії: громадський туалет із прозорими стінами. Як повідомляє британський телеканал Sky News, цей «заклад», який створила відома у мистецькому світі американка італійського походження Моніка Бонвічіні, є не лише експонатом, а й цілком функціональним об’єктом, де кожен бажаючий може справити природну потребу.

Напис на дверях маршрутки: «Шановні пасажири! Бережіть двері — це ваш єдиний вихід!»

Буквально у ці вихідні всі телеглядачі мають завмерти біля телевізорів: показуватимуть таку «любов», що мильні опери відпочивають. У новому кліпі Павла Зіброва на пісню «Жене» його законна половина Марина Зіброва грає сімейну ідилію з гарячим прибалтійським хлопцем, красенем і підкорювачем жіночих сердець Іваром Калниньшем. У кліпі є все — і правдивий заміський будинок подружжя Зібрових, в якому знімали відео, і рожева шуба Fendi за 30000 доларів, і каблучка від Damiani, і танцівники Національної опери, і камерунські кози, які живуть у Зібрових за містом, і перегони двох красивих машин, і пристрасні поцілунки. Не буде там тільки Павла Миколайовича, напевне. Бо «худрада», яка спонтанно виникла на презентації кліпу в приміщенні Університету культури і мистецтв із друзів, преси і співчуваючих, несподівано постановила вирізати останні кадри кліпу, де Павло Зібров і Івар Калниньш, обидва у білих светрах і з пузатими келихами коньяку, миролюбно стоять біля каміна.

Ходять чутки, що ведуча програми «Підйом» Сніжана Єгорова зіграє ліричну героїню скандально відомої книги Оксани Забужко «Польові дослідження українського сексу», причому в Москві. «УМ» вирішила перевірити інформацію з перших уст.

Київське видавництво «Смолоскип», залишаючись і надалі вірним одного разу задекларованій меті — виданню творів молодих авторів, нещодавно випустило у світ збірку віршів випускниці природничого відділу Києво-Могилянської академії Оксани Самари Debris. Авторка стала однією з переможниць конкурсу «Смолоскипа» минулого, 2002, року (ІІ премія), і її книга віршів є типовим зразком «першої книги молодої поетеси».

У Криму завершилися зйомки чотирисерійного телевізійного фільму «Людина-амфібія» за мотивами відомого однойменного роману Олександра Бєляєва. Завдання перед російським режисером Олександром Атанесяном та виконавцями головних ролей Саїдом Дашуком-Нігматулліним і Юлею Самойленко постало справді непросте: зробити все можливе, щоб завоювати прихильність глядача, який добре пам'ятає і любить попередній радянський фільм «Людина-амфібія». У далекому 1962 році ця стрічка за участю Анастасії Вертинської (Гутіере) та Володимира Коренєва (Іхтіандр) стала безумовним лідером радянського кінопрокату — її переглянули 65,5 мільйона глядачів — фактично кожен четвертий мешканець СРСР.

Концерти з творів цього композитора не часто можна побачити на музичних афішах Києва. Але якщо пощастить, і ти, дізнавшись про концерт, вирішиш зануритись у дивний світ Шнітке, краще подумати про це заздалегідь — кількість прихильників творчості композитора може шокувати звичного до жменьки публіки у традиційних академічних зібраннях. Так і минулого тижня прем'єра «Реквієма» Альфреда Шнітке у виконанні хору, солістів та оркестру Дитячого музичного театру під орудою Анжели Масленікової зібрала дуже велику аудиторію, ставши справжньою подією музичного життя столиці.

6 грудня 1992 року Верховна Рада України прийняла закон про створення українського вiйська. З тих пiр цей день у календарi значиться як День Збройних сил України.

«23 лютого ми святкуємо веселіше, ніж 6 грудня, — розповів 40-річний підполковник українського війська, попрохавши не називати в газеті його прізвище. — Ми ж давали присягу на вірність СРСР. Україні теж давали присягу, але вже після цього. А я вважаю, що офіцер повинен присягати один тільки раз». Пан підполковник, звісно, не представляє думки всіх, хто прийшов у військо до 1992 року. Але настрої частини своїх колег, та й загалом співвітчизників, виявляє. Однак такі переконання не заважають багатьом «розчарованим» військовим щиро вболівати за стан наших Збройних сил. А українському людові — шкодувати «солдатиків», які змушені на півтора року (на флоті — два) відлучатися від дому, аби в незвичних побутових умовах навчитися стріляти з автомата чи... будувати дачу високому керівництву. Як свідчать соціологічні дослідження, з усіх силових структур держави мешканці України найбільше довіряють армії.

Опитування, проведене серед киян різного віку соціологічною службою УНІАН, показало, що ставлення до армійської служби досить-таки непогане. Приміром, 23,7 відсотка людей на вулиці вважають, що краще відслужити своє у війську, адже армія вчить жити, ще 24,7 відсотка переконані, що два роки обов'язкової служби роблять юнаків мужнішими, тобто виховують iз них справжніх чоловіків. На противагу цьому 18,2 відсотка киян гадають, що в армію не варто йти — мовляв, вона вчить, звісно, але біс зна чому, чомусь нехорошому. 16,8 відсотка респондентів різко негативно налаштовані проти обов'язкової служби в лавах ЗС — це втрачений шматок життя.

Віце-прем'єр українського уряду Віталій Гайдук, який опікується паливно-енергетичним комплексом, повідомив учора, що Україна не передасть Росії свою газотранспортну систему на умовах концесії. Такого висновку, повідомив він на прес-конференції, дійшли вітчизняні експерти, проводячи додаткову оцінку створення консорціуму.