Імідж «крутого» політичного діяча в Україні модно доповнювати президентством у якій-небудь спортивній структурі. Дехто таким чином компенсує нульову політичну діяльність і незасвіченість у пресі, іншому просто тішить самолюбство заповітне «звання» президента — хай не країни, а всього лише федерації, пінг-понгу чи карате, зате як звучить! Окрім того, на спортивному головуванні часом можна заробити не лише політичні та моральні, а й цілком матеріальні дивіденди. І якщо для першого достатньо організувати чемпіонат із плювання в стелю та стати на чолі прихильників нового «виду спорту», то для другого такий дрібний масштаб «не прокотить» — треба «хапати» щось серйозніше.

Достроковий вихід з групи «Ювентуса», домашня поразка «Баварії» й перша перемога Олега Протасова в лізі, — усе це тьмяніє на тлі гольової фієсти у Монте-Карло. Це був він — той «старий добрий» футбол першої половини минулого століття, коли п'ять форвардів що хотіли, те й робили з двома-трьома захисниками. «Монако» й «Депортиво» спільними зусиллями встановили рекорд Ліги чемпіонів — 11 голів в одному матчі! Перемога монегасків із рахунком 8:3 у наші часи тотального панування гри від оборони виглядає зовсім фантастично. Тим паче що обидва клуби ніколи не були прихильниками відкритого футболу.

Позавчора ввечері в рамках підготовки до другого етапу «Єврохокей-челенджа» національна збірна України провела товариську зустріч з командою Словаччини, а сьогодні зіграє перший поєдинок престижного турніру проти хорватів. Відбувається все це в столиці Угорщини — Будапешті. «Генеральний» спаринг з екс-чемпіонами світу — словаками — нашим хокеїстам не вдався — 2:6 (1:3, 0:2, 1:1; шайби на рахунку Шевченка, який відкрив рахунок, та Матвійчука), але на те є свої причини. Як розповів «УМ» тренер «синьо-жовтих» Олександр Сеуканд, особливої підготовки до цього турніру практично не було — в повному складі збірна України не провела жодного тренування. Головною ілюстрацією цього можуть бути такі слова Олександра Юрійовича: «Яку ми оберемо тактику? Куди бігти, кого тримати? Про це говоритимемо вже на місці події, коли зберемо повноцінний колектив».

Черговий брифінг у Сумському міськвиконкомі з приводу готовності Сум до зими був актуальним, але сумним. Сьогодні у квартирах багатьох сумчан доволі прохолодно. І хоча начальник управління житлового господарства Григорій Єрмоленко та генеральний директор ТОВ «СумиТЕКО» Володимир Винокур заявили, що технічно місто до зими готове, є одна біда: газ купувати ні за що, і тому люди мерзнутимуть.
Борг населення, за даними Володимира Винокура, становить понад 9 мільйонів. І поки його не погасять, обігрів буде умовним, а в будинки, де проплата становить менше сімдесяти відсотків, тепло не подаватимуть зовсім. Перед тими людьми, які за послуги дисципліновано платять, а тепла не отримують, пан Винокур вибачився. Хоча слово його навряд чи зігріє.

Колишнього начальника департаменту кримінальної розвідки МВС (Управління кримінального розшуку) Олексія Пукача — одного з основних фігурантів «справи Гонгадзе» — позавчора таки випустили з-за грат. У середу по обіді колегія суддів Кримінальної палати Апеляційного суду столиці під головуванням Леоніда Глоса задовольнила апеляцію адвокатів Пукача: служителі Феміди прийняли рішення змінити колишньому начальникові «наружки» міру запобіжного заходу з арешту на підписку про невиїзд. Одразу після засідання генерал Пукач був звільнений.

54-річний Гарі Ріджвей з американського міста Оберн, штат Вашингтон, зізнався у вбивстві 48 жінок в обмін на обіцянку, що він не буде засуджений до смертної кари. Американськими законами передбачений такий «обмін» визнання вини за пом'якшення покарання. Ріджвея, який працював фарбувальником вантажівок, було заарештовано у грудні 2001 року за звинуваченням у вбивстві восьми жінок. Та пізніші експертизи, зокрема ДНК, допомогли розкрити ще 40 злочинів маніяка.

Підконтрольні владі газети просто розважаються, перебріхуючи і смакуючи сюжети, які їм підкидають на прес-конференціях заохочені увагою заколотники. Їхній девіз — побільше галасу, у якому читач абсолютно не годний щось второпати, і поменше логіки.

Закономірність, з якою київське «Динамо» (та й інші наші клуби) пропускає м'ячі на останніх хвилинах, красномовно спростовує міф про нібито «традиційно сильну» функціональну підготовку українських команд. Як не парадоксально це звучить, але десятиразовий чемпіон України й постійний учасник Ліги чемпіонів лише вчиться розподіляти свої сили у щільному ігровому календарі. У цьому сезоні команда Олексія Михайличенка вперше не переносить матчі внутрішніх змагань «світ за очі» від єврокубків. По-перше, треба врешті-решт переймати досвід лідерів світового футболу, які ніколи не дозволяють собі таких «поблажок», а по-друге, гра «Динамо» в будь-якому випадку залежить не так від утоми після матчів національного чемпіонату, як від кадрового потенціалу та тренерської «установки» на поєдинок. І тут укотре можна кинути камінь у бік надмірної універсалізації гравців. Недарма ключовим моментом двобою на лондонському «Хайбері» став позиційний ляп Георгія Пеєва: півзахисникові у зрілому віці важко засвоїти вузькопрофільні оборонні навички у штрафному майданчику.