Якщо будувати житло з цегли та інших традиційних матеріалів, то житлову проблему українцям ніколи не вирішити. Такий висновок напрошується із заяви міністра регіонального розвитку й будівництва Володимира Яцуби, яку він зробив під час робочої поїздки на Донеччину. «Люди думають, що вони можуть збудувати дім із цегли і керамблоку за такою ціною (близько трьох тисяч гривень. — Авт.). Ми маємо пояснити людям, що цього не буде!» — «порадував» міністр. Вирішити житлову проблему пан Яцуба пропонує за рахунок будинків зі значно дешевшого гіпсокартону, повідомляє «Остров». Саме в таких будиночках живуть чимало громадян Європи, США та Канади.

Зірковий дует прибуде до міста на ІІ Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів «Харківський бузок», що розпочнеться в середині травня. Як «УМ» уже повідомляла, своїм власним кіношним фестом Харків «розжився» тогорічної весни завдяки ентузіазму місцевих діячів кіномистецтва.

Днями з пам’ятного знака жертвам Голодомору та політичних репресій, який у жовтні минулого року встановили в районному центрі Лохвиця місцеві активісти Всеукраїнського об’єднання «Свобода», невідомі зловмисники викрали гіпсову фігуру янгола. Той янгол ніби молився за упокій душ полеглих... Кому він «муляв» очі й хто, не побоявшись Бога, посягнув на образ його крилатого служителя?

9 травня — велике свято перемоги над однією з антилюдських сил, німецьким націонал–соціалізмом, його мілітарною силою — вермахтом — у важкій, кривавій війні. Правда про події 65–літньої давнини має бути закарбованою в пам’яті, але без радянських міфів, які засіли в головах частини громадян України.

Учора Київ відзначав 140–річчя Володимира Леніна. Причому в одному місці Ілліча вітали як «найкращого з людей», а в іншому — судили за вбивство мільйонів.
Біля пам’ятника пролетарському вождю на Бессарабській площі традиційно зібралися віддані комуністи з червоними прапорами. Тут звучали ретро–пісні у виконанні Йосипа Кобзона й переважали люди літнього віку. Одна з бабусь причепурилася червоним шарфом у стилі футбольних фанатів, але з написами «СССР–USSR» та «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!» Тут же за 1 грн. продавали газету марксистів–революціонерів «Слухай, товариш!» із передовицею про «чергове політичне шоу — буржуйські так звані вибори президента України».

До неї можна застосувати багато епітетів: жінка–епоха (про її насичене подіями життя можна писати роман чи знімати кіно), жінка–письменниця (Емма Андієвська написала 36 книжок), а ще художниця (намалювала понад 13 тисяч картин) і філософ (формує власні теорії — хаосу, круглого часу). Крім того, вона феєрично позитивна людина: очевидно, тому у свої 79 років пані Емма виглядає просто чудово. В Україну вона навідується ситуативно — коли добрі люди запросять. Каже, що не має часу й коштів — усі ресурси йдуть на творення у невеликій мюнхенській квартирі, де вона малює свої фантастичні картини, компонує дисонансні сонети й намагається дописати роман «Лабіринт».

Упродовж останнього візиту в Україну пані Емма мала досить публічних зустрічей, кілька з яких провела в Києві. І що вразило найбільше — на зустріч у книгарні «Є» прийшла переважно молодь і з захопленням слухала її вірші! Подібне я спостерігала на недавньому ювілейному вечорі Ліни Костенко. А на камерному вечорі в Музеї друкарства (подія була абсолютно позапланова, оскільки пані Емма несподівано затрималася в Україні через скасування авіаперельотів) письменниця вже більше розповідала про себе. Про те, як мати хотіла виховувати її у російськомовному середовищі, а шестирічна Емма, почувши у Вишгороді (куди її перевезли із Донецька за станом здоров’я) українську, відразу закохалася в цю мову і навіть змусила батьків віддати її в українську школу. Про те, як потрапила на Захід, що там пережила і як почала писати.

Домашні улюбленці — це не лише море радості від спілкування з безкорисливими друзями, а й неабиякий клопіт. Який для британської співачки й телезірки Келлі Озборн завершився травмою: розбороняючи песиків своєї матері Шерон, дівчина зламала руку.

Уже вдруге Міжнародний пісенний конкурс «Євробачення–2010» набирає державної значущості на рівні президентської адміністрації, через що стає посміховиськом для світу — ну ніде не ставляться так серйозно до «конкурсу для домогосподарок», як в Україні. За тиждень до того, як в Осло мали надіслати документи учасника «Євробачення» від України Василя Лазаровича, противники його кандидатури і «чесних виборів» активно почали тиснути на нових чиновників, своїх. Головою оргкомітету «Євробачення» в Україні стала заступник очільника адміністрації Президента Ганна Герман, ніби й не її рівень, але, може, в музиці кохається? Минулої середи вона представила Президенту України нового генерального директора Першого Національного Єгора Бенкендорфа, а в четвер оголосила «двадцятку» фіналістів нацвідбору на «Євробачення». Часу для промо фінального концерту, ясна річ, не було — все ж робилося похапцем, екстремально, за лічені години, тому пісні фіналістів упродовж п’ятниці–суботи крутили на Першому Національному і Новому каналі. У суботу ввечері гала–концертом, який транслювали Перший Національний і Новий канал, заправляв Савік Шустер на пару з Ольгою Фреймут у прямому ефірі зі студії «Шустер live». Наприкінці програми глядачі двох каналів і журі конкурсу проголосували, і за результатами «телереферендуму» в травні в Осло поїде нікому не відома білявка на ім’я Альоша.

Казка та й годі. Приїж­джають Оксанка з татом Тарасом із Києва, де брали участь у проекті телеканалу «1+1» «Танцюю для тебе», а їх мало не на порозі зустрічає начальник рідного ЖЕО. Мовляв, дізналися про вашу скруту, будемо щось вирішувати. Далі — запрошення на прийом до мера. «Мені й тепер не віриться, що в наш час таке буває, — не перестає дивуватися глава сім’ї. — Міський голова Віктор Анушкевичус при зустрічі зізнався, що хоче щиро допомогти не для реклами власної персони, а суто по–людськи. Вірите, каже, чи ні, а в мене був увімкнений телевізор, коли Марічка Падалко розповідала з екрана про те, що юній талановитій піаністці з Івано–Франківська ніде в однокімнатній квартирі навіть музичний інструмент поставити. Про щоденні заняття музикою в таких умовах — і говорити нічого. Мер одразу запропонував продати наше тісне житло або обміняти його на просторіше, з більшою звукоізоляцією. Різницю пообіцяв компенсувати».

Далі все відбулося, як по нотах. Торік Горецькі переселилися у велику двокімнатну квартиру, збудовану в середмісті на початку ХХ століття, тобто ще за австрійського цісаря. І стіни тут, аби не дратувати сусідів музичними вправами, ніби на замовлення — як фортечні мури.

Якраз до 50–річного ювілею тернопільського спелеологічного клубу «Поділля» улюблені печери зробили його членам неабиякий подарунок. Досліджуючи лише кілька місяців тому відкриту ними нову гілку другої за розмірами у світі гіпсової печери «Озерна» на півдні Тернопільщини, «подоляни» виявили кістки (частини кінцівок та ікла) невідомих стародавніх тварин.