Одним з аргументів проти недосконалості системи ЗНО, висловлених Дмитром Табачником ще до його призначення на посаду міністра освіти, є недоступність пунктів тестування. «Є маса випадків, коли діти, встаючи вночі, по 300 кілометрів тряслися в дорозі, щоб дістатися до пунктів тестування. В якому стані вони сідали за тести?» — обурювався він у квітні минулого року. А я згадала, як вступаючи до університету в 1991 році, вставала о третій ночі, щоб пішки подолати три кілометри до залізниці, потім дві з половиною години «трястися» електричкою до Києва, а потім ще й встигнути добратися на дев’яту ранку до університетських корпусів «на виставці». В якому стані я складала іспити?

До кінця навчального року кожної останньої суботи або неділі місяця в Національному університеті «КиєвоМогилянська академія» проходитиме акція «Перевір себе». У цих пробних тестуваннях може взяти участь кожен бажаючий, щоб отримати реальну оцінку своїх знань і, як висловився президент «Могилянки» Сергій Квіт, «підготуватися психологічно». Щоправда, ця послуга є платною і коштує 100 гривень. Деталі щодо тренінгу «Перевір себе» можна дізнатися на сайті www.ukma.kiev.ua.

З підозрілістю ставлячись до реформ за європейським зразком, ми ще кілька років тому міркували: як почуватиметься дитина в інвалідному візку у стінах загальноосвітньої школи? Як до цього поставляться її однокласники і батьки? Що скажуть педагоги? Сьогодні, спостерігаючи результати роботи експериментальних шкіл, фахівці дійшли висновку: інклюзивна освіта (спільне навчання неповносправних і здорових дітей) потрібна нашому суспільству. Гуманність, толерантність, визнання рівного доступу кожного до освіти — такі загальнолюдські «плюси» інклюзиву. Але, як відомо, будь–яка хороша ідея може бути зведена нанівець, якщо не створені умови для її втілення.

«Будеш, матко панувати, Поки живуть люде; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть», — писав дитячий часопис «Українська ластівка» з нагоди 80річчя від дня народження Софії Русової. Народилася вона 18 лютого 1856 року в селі Олешні на Чернігівщині. Батько — полковник, швед за походженням, мати — француженка, а дочка Софія полюбила Україну і присвятила все своє життя їй. За просвітницьку діяльність молодій жінці, у якої на руках було троє маленьких дітей, довелося сидіти в п’яти царських тюрмах. Про своє перше тюремне ув’язнення Софія Русова писала: «Тяжкі це хвилини, коли ворожа сила забирає матір і дружину від рідного огнища. Сину моєму було тоді три роки, дочці — півтора, вони не розуміли тої трагедії, що була в серці мого чоловіка і в моєму. Але той жах, що світився в очах мого сина, і був тою першою іскрою, що зробила його на все життя палким революціонером». Побачення з рідними давали раз на тиждень — десять хвилин через подвійні ґрати. Ув’язненій не дозволяли вишивати, навіть читати книжки. Третього сина Юрка хрестив тюремний лікар, а воду на хресну купіль носили «надзирателі».

Яким має бути шкільний підручник із історії України? Сьогодні про це багато сперечаються й дискутують. Відомий український історик Наталя Яковенко розповіла про своє бачення нових книжок з історії для школярів. Вона пропонує не лише інший зміст, а й іншу форму підручника...

Останнім часом відразу кілька відомих політиків із різних таборів висловилися за повернення в українські школи 10–річного навчання. Зокрема, наприкінці січня таку заяву на зустрічі з виборцями зробив Віктор Янукович, який ось–ось стане Президентом України. З аналогічною ініціативою і навіть уже готовим законопроектом виступив народний депутат Анатолій Гриценко. Зміни до законодавства щодо повернення «десятирічки», ініційовані Гриценком спільно з колегою Борисом Беспалим, навіть внесені до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради 23 лютого. З критикою цих ініціатив уже виступили Міністерство освіти й Академія педагогічних наук.

Останнім поштовхом до написання цього матеріалу стала потужна хвиля протестів студентів... у Німеччині. Ця країна теж долучилася до Болонської системи. Але студенти там швидко розібралися що й до чого! Можливо тому, що платять за навчання іншими купюрами і суми тих грошей інші. Спостерігав за протестами по телевізору і на різних каналах. Українські канали дали в ефір інформації по 20—30 секунд в рубриках «цікаве», закордонні — великі аналітичні матеріали. Посеред іншого відразу впадали у вічі лозунги, під якими протестували студенти: «Поверніть нам педагогів!» та «Ми хочемо навчатися, а не писати домашні завдання!» Дійсно: там відразу розібралися! А що у нас?

Високий рівень освіти, цінний досвід, жага до нових вражень, перспектива роботи в міжнародних компаніях — не повний перелік причин, які спонукають українців їхати по знання в інші країни.

У 2009 році за версією газети The Times Гарвардський університет було визнано найкращим вишем світу. Цьому сприяли як бездоганна академічна репутація вишу, так і авторитет серед роботодавців, добірний викладацький склад, модерна матеріальна база та безліч інших «дрібничок», як–то найбільша університетська бібліотека світу, найновітніші дослідницькі лабораторії, найкращі природничі музеї... Цей список можна продовжувати безкінечно, однак статус Гарварду, як і будь–якого іншого університету, тримається насамперед на його студентах — цвітові майже всіх націй світу.

Минулий рік, з яким ми нещодавно попрощалися, був досить непростим для сфери української вищої освіти. Як і все суспільство, її накрила криза, підсилена загальновідомими політичними подіями. Проте, як виявилось, аж ніяк не для всіх вона стала проблемою, яку не можна вирішити. Наче потужний океанський лайнер, об борт якого розбиваються найбільші шторми, проходить через усі перипетії наших реалій один із найкращих вузів України — Тернопільський національний економічний університет. І в тому, що навіть у такий складний час навчальний заклад не тільки не здає позицій, а й продовжує нарощувати здобутки, є велика заслуга його «капітана», ректора Сергія Ілліча Юрія. У сьогоднішньому інтерв’ю він розповідає «УМ» про засади успіхів свого вишу та ділиться думками щодо актуальних проблем української освіти.