Загальновизнаним досягненням 13-го чемпіонату України є календар, який чи не вперше не зламали невиправданими переносами матчів. Звичайно, за старою звичкою, наші представники в єврокубках скаржилися на надто щільний графік матчів. Проте лідерам вітчизняного футболу доведеться до цього звикати, якщо вони прагнуть посісти гідне місце в європейській еліті. А поки технологія боротьби на «три фронти» у тих же «Динамо» й «Дніпра» вимагає вдосконалення. Що й підтвердили дві нульові нічиї цих команд в останньому турі.

Наш гандбольний чемпіон добився першої перемоги у груповому турнірі Ліги чемпіонів — з рахунком 31:24 на своєму майданчику «ЗТР» обіграв італійський клуб «Конверсано».
Надто довгим був шлях запоріжан до цього успіху, аби впадати в ейфорію. Підопічні В'ячеслава Дідушенка, не приховуючи своїх амбіцій, свого часу відмовилися від участі в першому (кримському), а затим і в другому (санкт-петербурзькому) турах чемпіонату Професійної гандбольної ліги.

Зошит із записами послань і листів владики Андрея довгі роки був «утаємничений» під заголовком «Щоденник українських буржуазних націоналістів» у фонді «Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях» Київського Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України. Отож для дослідників історії УГКЦ, спадщини митрополита і ІІ Світової війни він упродовж десятиліть був недоступний. Випадково натрапила на ці записи співробітниця Інституту юдаїки Жанна Ковба, працюючи над дослідженням «Рабини і греко-католицькі священики в роки Голокосту». І впорядкувала нову книгу — «Митрополит Андрей Шептицький. Документи і матеріали. 1941—1944» (Київ: Дух і Літера, 2003), де вміщено невідомі досі матеріали з історії Української греко-католицької церкви у період нацистської окупації, оригінали послань Андрея Шептицького, записані його секретарем отцем Володимиром Грицаєм, відомості про організаційну структуру виконавчого управлінського органу УГКЦ — Митрополичого Ординаріату. Ці документи свідчать про те, що Андрей Шептицький був надзвичайно сильним лідером нації, міг керувати громадою, давати лад церковній організації та висвячувати священиків у часи жорстокої війни.

Прийняття бюджету на наступний рік ніколи не обходиться без шахтарських пікетів. Цього року Кабмін пікетують представники шахти «Партизанська» ДП «Антрацит» — члени Незалежної профспілки гірників України(НПГУ). Третій місяць триває їх конфлікт із дирекцією , яка займається знищенням організації НПГУ, а натомість розбудовує структуру Партії регіонів. Закривали і пломбували приміщення, яке займала профспілка, і оголошували, що тут буде офіс Партії регіонів. Те, що відбувається на шахті «Партизанська», є порушенням конституційних прав громадян. Та й узагалі, складається враження, що гірники постійно знаходяться у зоні лиха. Про те, чому так відбувається, ми розпитували народного депутата, голову НПГУ Михайла Волинця.

Чемпіон світу ФІДЕ Руслан Пономарьов у новому рейтинг-листі шахістів-професіоналів посів лише 10-ту сходинку, втративши у порівнянні з минулим місяцем одну позицію. Ще один українець, Василь Іванчук, покращив своє становище, піднявшись на 5 щаблів — він іде на 11-му місці. У першій сотні перебувають ще четверо українців — Мойсеєнко (46-те місце), Ейнгорн (67), Баклан (87), Тимошенко (88).

Марині Александровій лише 21 рік, а вона є найзапитанiшою актрисою російського кіно і телебачення. Вона дебютувала в серіалі «Імперія під ударом» Андрія Малькова, де зіграла Марію Столипіну, доньку прем'єр-міністра. У «Північному сяйві» її партнерами були лише зірки — Михайло Ульянов, Олександр Збруєв, Лариса Удовиченко, Олена Коренєва. Потім — роль нареченої сищика Ераста Фандоріна в екранізації «старовинного детективу» Бориса Акуніна «Азазель», участь у реаліті-шоу «Останній герой», у «Головних ролях» на РТР...

У людини середньостатистичної Пітер асоціюється з Олександром Розенбаумом, який оспівав ледь не кожну його вуличку та канальчик, заснувавши тим самим новий музичний жанр — пісенний путівник по місту. Надмірно заполітизовані згадають, що саме з північної столиці до Москви переїхав Владімір Путін. Інтелектуали назвуть прізвище Растреллі... Пітер, який любить один iз наймодніших російських письменників сучасності Ілля Стогоff — це просунуті журналісти, сленг, нічні клуби, розмови про все і ні про що водночас та нездоланна фобія до всього сірого й нудного (у тому числі й до дощу, який є повноцінним тлом чергової історії від Іллі). Не поспішайте презирливо кривитися, мовляв, чогось справді цікавого й гідного уваги у такому Пітері годі й шукати. Стогоff — людина талановита. А Пітер — це не лише велична архітектура Невського проспекту...

Цей рік Україна живе під міткою 70-х роковин голодомору. До організації заходів, присвячених «чорній» річниці, державна влада поставилась серйозно, втім недавні події ще раз підтвердили, що визнавати реальну історію погоджуються далеко не всі. Нещодавно «УМ» писала про музейну експозицію «Забуттю не підлягає — хроніка комуністичної інквізиції», що діє в Київській організації Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса та українських регіональних організаціях. Колекцію життєвих, хоч часом і жорстких для сприйняття плакатів підготували на основі документів та матеріалів, які відтворюють події й факти тоталітарного минулого з історії України 1917—1991 років. Комплект експозиції складається з 54 плакатів і книжки путівника-довідника для викладачів та екскурсоводів.

Троє покалічених і стільки ж трупів — така ціна «геройства» працівника одного з ТОВ Куйбишевського району. Як повідомив «УМ» начальник районного підрозділу ДАІ Віктор Довгополик, того трагічного дня власник «Жигулів» спершу відвіз своїх родичів (у салоні було п'ятеро пасажирів) на поминки бабусі в село Олексіївка, затим компанія відзначила в селі Трудове день народження сестри автолюбителя...