Згідно з одним із правил класичної драматургії, якщо на початку вистави на стіні висить рушниця, наприкінці вона неодмінно має вистрелити. У житті це трапляється значно рідше, проте оскільки воно — не театр, наслідки бувають якщо не трагічними, то дуже серйозними. Приміром, 47-річний мешканець Млинівського району Рівненщини Микола у з'ясуванні родинних стосунків вирішив вдатися до вогнепальної зброї.
Два дні тому начальник Городищенського районного відділення Укртелекому звернувся до міліції по допомогу: буквально за одну ніч в місті злодії викрали у зв'язківців аж 9 люків, що для провінції — НП місцевого масштабу.
Наша газета вже повідомляла про те, як двоє працівників одного з полтавських «комп'ютерлендів» відверто «кинули» власника тієї ж таки зали ігрових автоматів більш ніж на півсотні тисяч гривень. Щоправда, для цього їм довелося провести на робочому місці, як мовиться, не відходячи від каси, майже цілу ніч...
За даними управління освіти нині 21 школяр Рівного не відвідує занять у школі, причому п'ятнадцятеро з них — діти у віці 16—17 років, решта — молодші.
Шістдесятирічний керівник одного з колишніх колективів сільськогосподарських підприємств Лохвицького району нещодавно вийшов на пенсію, так би мовити, разом із колгоспною «хатинкою». Власне, добротний житловий будинок загальною вартістю майже 22,4 тисячі гривень він викупив у рідного колгоспу ще в ті часи, коли був його головою. Звісно, не за повну вартість. Адже для тих членів колективного сільгосппідприємства, котрі пропрацювали в ньому не менше 25 років, господарство надавало суттєву пільгу: їм дозволялося придбати збудоване громадою помешкання за півціни.
На що тільки не йдуть журналісти заради ексклюзиву. У пошуках неординарної теми до єдиного в столиці ізолятора тимчасового утримання, що на Подолі, вирушила й авторка цих рядків. Моя мрія побачити справжній карцер перевершила всі сподіванки: тільки-но я опинилася в ньому, як грати з рипом піддалися, а наступної миті засув глухо клацнув...
Якщо 1 грудня в магазині вам на здачу дадуть невідому зелененьку купюру із портретом Франка на лицьовому боці та жiнкою з пальмовою гiлкою на зворотному — не лякайтесь і не тягніть продавця-«фальшивомонетника» в міліцію — із початку наступного місяця в Україні «ходитимуть» нові двадцятигривневі купюри. Такий передноворічний сюрприз для громадян (і піар-акцію для себе) приготував Національний банк. Кажуть, заміна старих двадцяток — черговий етап грошової реформи.
Учора Президент Кучма спілкувався з пресою безпрецедентно довго — півтори години. Цей начебто діалог (якщо таким можна вважати прес-конференцію) справив на багатьох моїх колег доволі гнітюче враження. Наприкінці, коли Леонід Данилович визнав нормальним факт партійного управління (мається на увазі СДПУ(о)) з Адміністрації Президента окремими процесами в державі, заперечив існування «темників», назвав загрозу розколу України на східну і західну, зокрема в світлі донецьких подій, нав'язаною нам зовнішніми силами, — після цього мій колега з однiєї західної інформагенції резюмував: «Президент живе у деформованому світі». Справді, складалося враження, що Леонід Кучма не сприймає багатьох реальностей, а багато які заперечує, великий пласт політичного життя, схоже, він, наче заплющившись, спостерігає очима своїх радників. Звідси ще один висновок: Кучма стомився як Президент. Треба йти, це він визнає. Ні за яких умов я не лишуся на цій посаді, сказав він учора, заспокойтеся. Треба, отже, йти. Але як? У відповіді на це запитання криються найбільші небезпеки для держави.
Учора Конституційний Суд оприлюднив свої висновки з приводу законопроекту про внесення змін до Основного закону, котрий влітку розробляли «більшовики» за підтримки комуністів та «адміністрування» Віктора Медведчука (так званий проект Гавриша-Ващук-Богатирьової). Несподіванки не сталося: услід за депутатським проектом Мороза-Мусіяки-Матвієнка КС визнав такими, що відповідають Конституції, і всі «комуністично-більшовицькі» ноу-хау. Щоправда, внісши до проекту трохи більше, ніж у попередньому випадку, напівсуттєвих застережень (зокрема, про недоцільність обрання суддів на 10 років, неможливість переходу «списочників» в іншу фракцію тощо). За конституційну відповідність цього варіанту політреформи 5 листопада проголосували 11 суддів КС, 5 — проти.
Україна в небезпеці! Ховайся, хто може — на теренах нашого Кучманістану буйним цвітом квітне «звичайний нашизм». Не чули й не бачили? Тоді у вас немає телевізора. Бо всі, у кого є заповітний «ящик» із блакитним екраном, завдяки принаймні трьом загальнодержавним телеканалам уже давно в курсі всіх подробиць цього страшного явища: «нашисти» приїздять до різних міст України і влаштовують там дебоші, б'ють чесних соціал-демократів, зводять наклепи на кришталево чистих «донецьких» та на тверезих, як скельце, комуністів, і всюди на своєму шляху чинять погроми. Саме таке враження мало скластися у необізнаного телеглядача після перегляду позавчорашніх інформаційних випусків на трьох перших «кнопках».
