Поки секретаріат Верховної Ради розгрібав телеграми від трудового народу, стурбованого ситуацією в парламенті («закликаємо народних депутатів припинити політичне протистояння в залі парламенту, перейти до конструктивної роботи з метою забезпечення стабільності в суспільстві» тощо), опозиція продовжувала блокувати президію. Антипрезидентські парламентарії настроєні стояти до кінця — якщо не на сесії, то принаймні цього року, оскільки наступний пленарний тиждень розпочнеться вже в січні. Тож останнє сесійне засідання 2003-го мало відбутися саме вчора...

2003 рік укотре засвідчив, що Верховна Рада у нас не стільки головний законодавчий, скільки політичний орган. Згадати хоча б баталії навколо політреформи, з приводу недопущення до порядку денного актуальних питань (приміром, звіту силовиків після поїздки «Нашої України» на Донбас), бюджетний процес і багато чого іншого. Попри те місію, якою наділили нардепів виборці — формувати законодавче поле України, — ніхто не скасовував.

«Події, що відбуваються протягом останніх днів у Верховній Раді, та коментування їх у провладних ЗМІ зайвий раз підтвердили необхідність політичної реформи в Україні і складність її здійснення», — сказано в заяві Соціалістичної партії, підписаній її лідером Олександром Морозом. До речі, саме зараз Олександр Олександрович має чудову нагоду ознайомитися з «провладним коментуванням», оскільки, як уже повідомляла «УМ», лікується у Трускавці і про парламентське протистояння опозиції та більшості дізнається тільки через пресу.

Поки рядові комуністи мучаться від докорів сумління, що не наважилися порушити партійну дисципліну й замість підтримати своїх учорашніх колег по опозиції підіграли «кучмістам», піднявши руки за проект змін до Конституції, який відбирає в народу право безпосередньо обирати свого Президента, лідер Компартії Петро Симоненко вирішив пояснити тому самому народові причини «провладної» поведінки своєї фракції. Як сказано в розповсюдженій учора заяві першого секретаря ЦК КПУ, насправді «комуністи голосували за обмеження повноважень Президента, за посилення ролі народних депутатів і сформованого ними уряду, за солідарну відповідальність їх перед народом України». А ще Компартія висловилася «проти продовження терміну повноважень депутатів нинішнього скликання, розглядаючи це як форму політичного хабара, проти обрання Президента нинішнім складом Верховної Ради у 2004 році» й, відповідно, «за всенародні вибори Президента у 2004-му». Ну і «за вибори Президента Верховною Радою, обраною на основі нового, пропорційного виборчого закону вже у 2006 році».

Нині, під час Пилипівки, хтось обов'язково дотримується посту — для очищення духу і спасіння душі. Власної. А чим керувалися учасники акції «Сопричастя», якi провели 33-годинний піст-голодування в пам'ять про жертв голодомору 1932—1933 років? Вони кажуть, що «аби зрозуміти той жах, перед яким лице в лице опинився пересічний українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточили кільцем вартових, діти якого просили їсти... Щоб осягнути — потрібно пережити або принаймні спробувати це зробити». От вони і спробували. Акція, влаштована на завершення «ювілейного» року голодомору Тернопільською міською організацією Спілки української молоді в Україні (СУМ), є своєрідним продовженням ініціативи сумівських побратимів з Австралії, які провели аналогічні заходи трохи раніше, в середині листопада.

Голова об'єднання Валерій Нечипоренко повідомив, що за результатами акції «Дипломи доброти» вручать харківському підприємцю Володимиру Бродку, який фінансує рятувальну станцію у Криму і з власних коштів виплачує зарплату шести рятувальникам, миколаївському вчителю-математику Валентину Лейфурі, який безоплатно займається з обдарованими дітьми у Малій академії наук, а також засновнику та виконавчому директору Центру духовної і психологічної підтримки «Дорога» у Львові Юрію Брожині, який опікується хворими на алкоголізм та наркоманію.

У планети КВН є три кити сорокалітньої витримки: болільники, команди і журі. Хоча існує ще й четвертий кит. А без нього, на думку організаторів Київського міжнародного фестивалю КВН (Клубу веселих і найкмітливіших), утримувати «планету» нелегко, а іноді й зовсім неможливо. «Ми щиро вдячні всім, хто нас почув, — сказав голова правління Київського КВН Дмитро Бондаренко, — і в першу чергу голові Державного комітету у справах сім'ї та молоді Валентині Довженко, нашому меру Олександрові Омельченку, голові Комітету молодіжних та дитячих громадських організацій міста Києва Ростиславу Карандєєву, начальнику Головного управління у справах сім'ї та молоді КМДА Олександру Кулику, депутату Київради Ігорю Баленку та ресторану «Пузата Хата». Відтепер наш фестиваль міжнародний. Цей статус дійсно стимулює».

Червоний зал, який директор Будинку кіно Віталій Синкевич завжди віддає у розпорядження Київської міської асоціації багатодітних сімей на Миколая, швидко наповнювався гамірливими юними глядачами, приємно збудженими у передчутті свята. Що то сьогодні їм принесе святий Миколай? Ці діти з великих родин зі своїми братиками і сестричками, мамами й татами не часто можуть влаштувати собі свято. Як і дітлахи з дитбудинку «Берегиня», яких теж запросили організатори акції.

«Ко­ли муж­чи­ні 40 ро­ків...» — спі­вав Та­рас Пет­ри­нен­ко. А ко­ли 50? І цей муж­чи­на ві­до­мий ком­по­зи­тор і аран­жу­валь­ник, фа­хо­вий і точ­ний зву­ко­ре­жи­сер, ко­ли він прос­то при­єм­на то­бі лю­ди­на, про яку не­од­мін­но хо­четь­ся роз­по­віс­ти яко­мо­га біль­шо­му ко­лу лю­дей? За при­ко­ла­ми і стьо­бом зов­сім зник­ли нор­маль­ні об­лич­чя і сер­йо­з­не мис­тец­т­во, і в ба­гатьох скла­да­єть­ся вра­жен­ня, що те, що най­час­ті­ше ма­ня­чить в те­ле­ві­зо­рі, і є цін­ним.

У Палаці «Україна» вже з'явилися новорічні дива: величезна ялинка, святковий торт із безліччю свічок та найголовніше — справжній Санта-Клаус. Не той, що ходить із приклеєною бородою, в кросівках «Адідас», а лапландський. Він сидів на сцені палацу і дарував кожній дитинці, яка виступала, плюшевого ведмедика, книжечку чи машинку. Приємно, що вже втретє благодійний фестиваль «Берег надії» — крок до зірок» приніс таку радість для тих дітей, які обділені батьківським теплом або мають фізичні вади.