У традиційний для Запорізького медичного університету День донора до студмістечка прибула виїзна бригада обласної станції переливання крові. Ректорат запевняє, що 120 студентів «абсолютно добровільно здали понад тридцять літрів крові». І додамо, абсолютно безплатно, якщо не зважити на ту обставину, що кожний «підкріпив сили» булочкою і склянкою чаю.
«Уже заблокували...» — «Кажуть, систему вже зламали...» — «Та не буде ніякого голосування — вони там намертво окопалися»... Такими фразами зустрічали вчора один одного парламентарії у майже порожніх ранкових кулуарах Верховної Ради. Усі вже чули, що парламентська трибуна заблокована ще з 9-ї години, а з огляду на те, що цього вівторка першим питанням на порядку денному стояло обрання Генпрокурором тоді ще першого заступника Голови ВР Геннадія Васильєва, хто й для чого окупував президію — було ясно як день: звісно, опозиціонери знову «не хочуть працювати» (репліки з розмови двох «більшовиків»).
Що називається, чув дзвін, та не знав, де він. Як кажуть, «пересічні» нардепи просто були не в курсі, що цього разу «блокадну» місію взяли на себе зовсім не опозиціонери, а їхні опоненти — фракції СДПУ(о) та «Регіони України». Передовий «об'єднано-регіональний» загін оточив президію щільним кільцем зовсім не для того, щоб завадити парламентаріям виконувати свій голосувальний обов'язок, а, навпаки, з «благородною» метою — не дозволити почати блокаду іншим. «Ми забезпечуємо конституційні права народних депутатів», — пояснив журналістам молодий і талановитий есдек Нестор Шуфрич.
Вочевидь, «більшовики» вирішили вибити «клин клином» і вжити «превентивних заходів», адже попри те, що Погоджувальна рада лідерів фракцій і груп напередодні вкотре протягом останнього місяця домовилася про такий-сякий компроміс, навчені гірким досвідом попередніх «домовленостей» парламентарії на «добру волю» своїх опозиційних колег по залу вже не сподівалися.
У понеділок під вечір після раптового нападу медики змушені були негайно госпіталізувати Президента Кучму в урядову лікарню «Феофанія». І о дев'ятій вечора Леоніда Даниловича вже прооперували. Сам факт госпіталізації не знайшов відображення ні у вечірніх новинах телеканалів, ні в інформаційних стрічках. Тільки вчора вранці цю інформацію оприлюднила прес-служба керівника держави. Президенту було поставлено діагноз «гостра тонкокишкова непрохідність на тлі спаєчної хвороби очеревини», сповістила через вітчизняні інформагенції Олена Громницька, прес-секретар Кучми. Операція, за її повідомленням, тривала годину, впродовж якої хірурги розсікали фіброзні спайки очеревини сановного пацієнта. Загальний стан Леоніда Кучми після операції лікарі називають задовільним.
Валерія Пустовойтенка та його фракцію Народно-демократичної партії іноді — залежно від пори року та розташування зір на політичному небі — називають опозицією поміж більшості. Приміром, кілька місяців тому в парламенті тривав збір підписів за відокремлення від Міністерства екології, котре за квотою НДП очолює Сергій Поляков, Комітету з природних ресурсів. Тоді Пустовойтенко пригрозив відкликати підписи НДП з проекту внесення змін до Конституції, якщо «екологічний» процес не припиниться. Згодом Валерій Павлович, усупереч угоді шести пропрезидентських фракцій про висунення єдиного кандидата на майбутні вибори, заявив про свою готовність балотуватися у президенти. Між Пустовойтенком та владою, передусім Президентом Кучмою, зараз справді відчувається певне дистанціювання. У далеких 1993-94 роках Валерій Пустовойтенко очолював виборчий штаб кандидата у президенти «Кучми-1». Згодом його НДП побула «партією влади», він сам — Прем'єр-міністром, уславившись замиканням директорів підприємств у Палаці «Україна» та зборами для занять із цивільної оборони — так В.П.П. «вибивав» податкові борги. Після 1999 року оточення Президента змінилося — значно ближчими до «тіла» стали інші люди (Деркач, Пінчук, Бакай, Волков, згодом — Суркіс та Медведчук). Після Пустовойтенка уряд очолив значно вдаліший Ющенко. Було ще кілька відставок, Валерій Павлович попрацював міністром транспорту, ще раз попретендував на вищі посади, але осів у парламенті. Зараз Пустовойтенко входить до більшості, і коли ця «химера» виявляє ознаки активності, переважно солідаризується з нею. НДП любить говорити про свою «золоту акцію», але фактично не послуговується нею — надто мало голосів у ВР (15), не такий, як хотілося б, вплив. Про погіршення стосунків із Президентом та його головним адміністратором Медведчуком Пустовойтенко говорить неохоче і, радше, заперечує ці здогадки. Проте толерування режиму не перешкоджає Валерієві Павловичу підтримувати тісні стосунки з опозиційними депутатами, приміром, «Нашою Україною».
Iнтерв’ю «Українi молодiй» Валерiй Павлович дав минулої п’ятницi. Судячи з деяких зізнань, Пустовойтенкові набридли підкилимні інтриги. Приміром, нещодавно він засудив і владу, і «Нашу Україну» за конфлікт у Донецьку. Валерій Павлович, схоже, вишукує можливість для нормальної роботи, спостерігаючи за політичною дійсністю на доволі нейтральному полі. Чи не себе він бачить у ролі того кандидата в президенти, який не належатиме ані до антикучмівської опозиції, ані до вкоріненої влади?..
Бувалі в бувальцях любителі походів Карпатськими горами, котрих тягне сюди, як примагнічених, вважають, що той мандрівник, який на власні очі — хоча б раз — не бачив тутешнього бурого ведмедя (не у вольєрі, зрозуміло, а в природному середовищі), — принаймні невдаха. Автор цих рядків за тринадцять років перебування на Івано-Франківщині сходив тутешні гори мало не вздовж і впоперек. Однак визнаного авторитета місцевої звірини не здибав ніде. Мабуть, таки не пощастило, хоча — зізнаюся, як на духу, — ще не знати, яким би був вираз мого обличчя, коли б справді зіткнувся з «вуйком» (так його величають гуцули) віч-на-віч десь у гірській глухомані. Особливо зважаючи на інформацію очевидців, котрі показували мені «в натурі» малинник біля села Бистриця, «де ведмідь удень роздер коня, а вночі пхався у намет до грибників». Щоправда, поганими вчинками він про себе більше не нагадував. Не те що інший його «придуркуватий» одноплемінник. Біля нічної ватри на березі гірської Чечви слухав я оповідь мисливствознавця про ведмедя, котрий у заростях ожини, за якихось 50 метрів від нашого багаття, так обняв бабусю з села Луги, що зламав їй ключицю і ногу.
Та випадки, коли клишоногий умисно піднімав лапу на людину, стверджують і місцеві жителі, і фахівці-єгері, — не правило, а виняток із ведмежих правил. Насправді ж бурий ведмідь, за словами іванофранківця, кандидата біологічних наук, єдиного в Україні вченого-«ведмежатника» Олексія Слободяна, — цікавий, гарний і цінний лісовий звір. Про нього — наша сьогоднішня розповідь, із почутими від різних людей невигаданими історіями та ексклюзивними коментарями Олексія Олексійовича.
Наскільки все ж таки сильно вкорінена у нашому суспільстві, як каже мій тато, «шкідлива радянська ментальність»! Пригадуєте покупки «з навантаженням»? Ви хочете придбати, скажімо, «Марусю Чурай» Ліни Костенко із серії «Романи і повісті» — на поганенькому газетному папері, у благенькій м'якій палітурці, за дев'яносто сім копійок, а вас довантажують «Вибраними промовами» генерального секретаря КПРС — ошатними, солідними, грубезними, дорогими. І при всьому цьому абсолютно вам не потрібними. Називалося це «подарунковий набір». Правилами радянської торгівлі нібито заборонений, але хто зважав у країні тотального дефіциту на якісь правила — особливо якщо йшлося про ідеологічно навантажений продукт? Не хочеш — не купуй. І купували, ніде правди діти, бо інакше потрібної книжки не мали б ніколи.
Віталій чекає Джонсона в Нью-Йорку, Володимирові для бою в Кілі підiбрали Пюрлета.
Ще не відомо, коли там Дженніфер Лопес нарешті «розпишеться» з Беном Аффлеком (котрий, між іншим, уже й подарував нареченій діамантово-смарагдову обручку за 1,2 мільйона доларів), тож власний бізнес, окрім традиційного співу та кіно, почати не завадить. 33-річна Джей Ло у своєму «новому амплуа» виявилася неоригінальною — як і багато інших «навколомодельних» зіркових леді, вона випускає власну лінію жіночої білизни.
У Голлівуді — новина з алкогольного фронту. Рассел Кроу, «оскароносний» герой «Ігор розуму» та «Гладіатора», на прес-конференції з приводу виходу фільму «Капітан і старший помічник» (у прокаті СНД — «Господар морів: на краю Землі») здивував усіх журналістів повідомленням про те, що вже 63-й день тверезий.
Різні є опитування громадської думки — серйозні й кумедні, об'єктивні й не дуже, одним довіряють майже всі, на деякі навіть не зважають. Але іноді анкетування з серйозними питаннями приносить дуже несподівані результати. Скажімо, за підсумками проведеного у Великій Британії опитування про «найкорисніший технічний винахід останнього 40-річчя» назвало таким... ні, не комп'ютер і не мобілку, а пристосування, яке дозволяє при наливанні пива з банки отримувати таку ж піну, як і з крана в барі! Кругла пластикова штучка під оригінальною назвою widget, що вміщується в пивні жерстянки, з великим відривом випередила також інтернет, контактні лінзи і компакт-диски.
