Вельми своєрідний різдвяний «подарунок» зробив колегам по роботі 27-річний мешканець села Піщане Кременчуцького району Анатолій К., який працював водієм однієї з кременчуцьких філій відомої на Полтавщині комерційної фірми «Полагросервіс» (її штаб-квартира знаходиться в обласному центрі). Як повідомили кореспонденту «України молодої» в Центрі громадських зв'язків обласної міліції, 6 січня близько 18-ї години Анатолій зайшов до кабінету касира, взяв там сумку з уже інкасованою виручкою на загальну суму 92 тисячі 520 гривень («Полагросервіс» торгує продуктами харчування, тож з огляду на підвищений передріздвяний попит на них згаданий виторг не видається чимось надзвичайним) і... пішов у невідомому напрямку.

Душа кожного історичного міста живе не лишень у його матеріальних пам'ятках. Не меншою мірою вона живе в назвах — тих, що пережили століття пройшли випробування часом далеко не всі витвори адміністративного назвотворення. Скажімо, прорізана на початку 1840-х крізь давні київські вали вулиця офіційно пробула Прорізною якихось кілька років. Потому її називали і Мартинівською (на честь домовласника), і Золотохрещатицькою (бо простяглася вона від Хрещатика й до Золотих Воріт). 1869 року вулицю було перейменовано на честь царського губернатора Васильчикова, а 1919 року — на честь діяча більшовицького перевороту Свєрдлова. Але всі ці роки для киян (принаймні для тих киян, які відчували свою закоріненість у давню міську традицію) вона залишалася Прорізною. І вулиця знову стала Прорізною наприкінці 1980-х, відроджуючи історичну пам'ять про давно вже зрівнені із землею вали міста Ярослава.

У пер­ші дні но­во­го ро­ку своє дип­ло­ма­тич­не пред­с­тав­ниц­т­во у Льво­ві, на ву­ли­ці Ан­то­но­ви­ча, 130 а, від­к­ри­ла Чесь­ка Рес­пуб­лі­ка. Ген­кон­сул Че­хії у Льво­ві Мі­лан Ян­де­ра та біль­шість спів­ро­біт­ни­ків не­ве­ли­ко­го за шта­том дип­п­ред­с­тав­ниц­т­ва (за­га­лом він скла­да­єть­ся з вось­ми чо­ло­вік) уже ма­ють дос­від ро­бо­ти в Ук­ра­ї­ні, зок­ре­ма в ам­ба­са­ді ЧР у Ки­є­ві. Ці­ка­во, що в пер­ший день від­к­рит­тя ге­не­раль­но­го кон­суль­с­т­ва Че­хії у Льво­ві за ві­зою звер­нув­ся один чо­ло­вік. Від­так, на дум­ку Мі­ла­на Ян­де­ри, ген­кон­суль­с­т­во го­то­ве ви­да­ва­ти щод­ня по дві сот­ні віз, що знач­но змен­шить чер­ги ук­ра­їн­ців пе­ред чесь­ким по­соль­с­т­вом у Ки­є­ві.

Ди­рек­тор ки­тай­сь­ко­го Ін­с­ти­ту­ту хво­роб ди­халь­них шля­хів під­т­вер­див, що 32-річ­ний те­леп­ро­дю­сер та жур­на­ліст, яко­го бу­ло гос­пі­та­лі­зо­ва­но ще 20 груд­ня в міс­ті Гу­ан­дун із пі­доз­рою на ати­по­ву пнев­мо­нію, був справ­ді ура­же­ний цим не­без­печ­ним зах­во­рю­ван­ням, але ви­ду­жав і вчо­ра йо­го ви­пи­са­ли з лі­кар­ні. Утім, схо­же, в Азії по­ча­ла­ся но­ва хви­ля ати­по­вої пнев­мо­нії: дня­ми у сто­ли­ці Фі­ліп­пін Ма­ні­лі до лі­кар­ні пот­ра­пи­ла жін­ка з пі­доз­рою на SARS, яка по­вер­ну­ла­ся на бать­ків­щи­ну з Гон­кон­гу, де во­на пра­цює.

Ві­сім­де­сят ро­ків то­му в Тбі­лі­сі на­ро­див­ся один з на­йяс­кра­ві­ших пред­с­тав­ни­ків ук­ра­їн­сь­кого по­е­тич­но­го кі­но Сер­гій Па­рад­жа­нов (1924—1990). Че­рез три де­ся­ти­літ­тя — май­бут­ній ре­жи­сер та ху­дож­ник нав­чав­ся на во­каль­но­му від­ді­лен­ні Тбі­лісь­кої кон­сер­ва­то­рії, бу­ді­вель­но­му фа­куль­те­ті Iн­с­ти­ту­ту ін­же­не­рів за­ліз­нич­но­го тран­с­пор­ту, ВДІ­Ку — він зні­ме свій пер­ший пов­но­мет­раж­ний фільм «Ан­д­рі­єш», ще че­рез де­сять ро­ків — ле­ген­дар­ні «Ті­ні за­бу­тих пред­ків» (іс­то­рія ко­хан­ня гу­цуль­сь­ких Ро­мео і Джульєт­ти — Іва­на та Ма­річ­ки — пос­та­ла на ек­ра­ні у всій кра­сі фоль­к­лор­них кос­тю­мів, об­ря­дів, ме­ло­ди­ці ук­ра­їн­сь­ко­го ме­ло­су і за­ча­ру­ва­ла від пер­шо­го до ос­тан­ньо­го кад­ру). Але й у цей над­з­ви­чай­но юві­лей­ний для Па­рад­жа­но­ва рік до­во­дить­ся вкот­ре виз­на­ти, що й філь­мог­ра­фія йо­го бу­ла б на­ба­га­то дов­шою, і кар­тин би він на­пи­сав біль­ше, як­би не сум­ноз­віс­ний кви­ток у міс­ця поз­бав­лен­ня во­лі, ви­да­ний йо­му ра­дян­сь­кою вла­дою.

25-річ­ний Михай­ло Михай­ло­вич, яко­го швед­сь­ка по­лі­ція за­а­реш­ту­ва­ла 24 ве­рес­ня ми­ну­ло­го ро­ку за пі­доз­рою у вбив­с­т­ві мі­ніс­т­ра за­кор­дон­них справ Шве­ції Ан­ни Лінд, зіз­нав­ся у ско­є­но­му, по­ві­до­ми­ла по­зав­чо­ра йо­го ад­во­кат Пе­тер Ал­тін. До­сі серб на­по­лег­ли­во за­пе­ре­чу­вав свою при­чет­ність до вбив­с­т­ва Лінд.

Справжня зима зі снігом та морозом завдає чимало клопоту комунальникам, рятувальникам і просто громадянам. Так, погода зробила різдвяний «подарунок» мешканцям дев'яти областей нашої держави: через налипання мокрого снігу на ЛЕП і значнi пориви вітру 88 населених пунктів було знеструмлено надвечір 7 січня. При каганцях сиділи у Кіровоградській (там «вирубило» найбільше населених пунктів — 33), Харківській, Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Черкаській, Полтавській, Житомирській та Херсонській областях. На Харківщині сніг блокував рух потягів. Як повідомляє прес-служба МінНс України, через небезпечне провисання й порив проводів зупинили рух на залізничному перегоні Мерчик — Максимівка та у напрямку Залютіно — Суми.

Доки світ святкує новорічні свята, а еліта шоу-бізнесу донесхочу витанцьовує на різноманітних вечірках з цього приводу, бідолашній Анджеліні Джолі не до веселощів. Одна з найсексапільніших актрис Голлівуду готується до вельми неприємних судових слухань. Тільки не подумайте, що кіношна «розкрадачка гробниць» Лара Крофт і в реальному житті примудрилася щось поцупити. Насправді все значно серйозніше: в Анджеліни хочуть відібрати її прийомного сина Меддокса, якого 28-річна кінозірка любить понад усе. Через цього камбоджійського хлопчика Джолі навіть розлучилася зі своїм чоловіком Біллі Бобом Торнтоном, якому не подобалося, що дружина більше переймається «цим чорномазим щеням», ніж своєю безцінною половиною.

Незабаром у магазинах США та Великої Британії з'явиться стильний одяг нової марки. «Фішка» полягає в тому, що нову одежну лінію випускатиме... Скотланд-Ярд. Звісно, це не означає, що лондонські «боббі» перекваліфікуються на кравців — шитимуть «поліцейські» шмотки, звісно, не в головному правоохоронному управлінні англійської столиці. Та й скотланд-ярдівським одяг називатиметься лише номінально.

Викликає Кучма у свій кабінет Медведчука:
— Ти книгу «Україна — не Росія» читав?
— Звичайно, Леоніде Даниловичу!
— Сподобалася?
— Так, чудова книга, дуже глибокий аналіз ситуації! Вона повинна бути настільною книгою кожного українського політика.
— Добре, йди працюй.
Викликає Кучма Литвина:
— Ти книгу «Україна — не Росія» читав?
— Безумовно, Леоніде Даниловичу!
— Сподобалася?
— Дуже, ви прекрасно підкреслили ментальні особливості обох народів. Провели дуже точні паралелі.
— Добре, йди працюй.
Кучма сам у кабінеті, в задумi:
— Кажуть, цікава книга. Самому прочитати чи що?